Чи реалістичний документ?

План дій Стратегії деокупації та реінтеграції Криму — на які заходи зобов’язалася влада

Наприкінці вересня уряд схвалив План дій Стратегії деокупації та реінтеграції Криму, який 24 березня президент України Володимир Зеленський увів в дію. Національна стратегія з деокупації та реінтеграції Криму — це перший обов’язковий ґрунтовний рамковий документ, який визначає ключові принципи, підходи і напрями роботи держави задля визволення півострова.

Коротко переповідаємо, які заходи у наступні роки влада зобов’язалася виконувати та наскільки якісний документ.

План дій містить 158 пунктів у десяти розділах — «Захист прав і свобод людини», «Правовий захист громадян і юридичних осіб України...», «Міжнародне співробітництво», «Зміцнення національної стійкості», «Оборонна та безпекова політика», «Особливості державної політики щодо забезпечення деокупації Криму», а також розділи про економічну, соціальну, гуманітарну, екологічну й інформаційну політики. Низку заходів державні органи будуть проводити доти, допоки Росія не полишить півострів.

Як йдеться в урядовому розпорядженні, Мінреінтеграції буде аналізувати кожні два роки ефективність виконання документа з тим, щоб пропонувати Кабміну нові необхідні зміни. 

Ухвалення Плану дій голова Регіонального центру прав людини Сергій МОКРЕНЮК назвав позитивним кроком.

«Мінреінтеграції провело велику і ґрунтовну роботу з його формування. Я знаю зсередини, як воно буває, коли ти намагаєшся погодити заходи з іншими міністерствами. Цей План дій показує, які міністерства взяли на себе відповідальність. З нього зрозуміло, що Мінреінтеграції взяло багато відповідальності і чітко її прописало, що власне не скажеш про інші відомства», — вважає правозахисник і додає, що низка заходів, які мають виконувати інші міністерства, сформульовані занадто розпливчасто, некоректно і їх неможливо виміряти. 

Критичніші міркування про документ висловлює адвокаційна менеджерка Центру прав людини ZMINA Альона ЛУНЬОВА.

«Як би добре та якісно не була написала Стратегія, її практична реалізація відбувається через План заходів. Тож і оцінювати прогрес в стратегічних напрямках ми маємо по тому, наскільки добре прописані та виконуються заходи. Наразі документ, який ухвалив уряд, не містить проривних та креативних заходів. Натомість там заплановані кроки, які влада здебільшого і так виконує. Це пов’язане з тим, що на План дій так і не передбачили фінансування», — коментує правозахисниця

Окремого фінансування з держбюджету на План дій, як раніше вимагала громадськість, дійсно цього року не буде. Заходи будуть виконуватися за рахунок тих бюджетних надходжень, які вже є в міністерствах, йдеться у пояснювальній записці до документа.

«План заходів точніше ставить завдання відомствам та бюджетним програмам, чого саме вони мають досягти. Впевнений, що у План будуть вносити зміни. Позитивним буде, якщо ці зміни внесуть під квітень 2022 року, коли перерозподіляють бюджетні кошти на рік. Якщо це станеться, то це буде маркером того, що План заходів дійсно збираються щиро виконувати», — коментує Сергій Мокренюк.

Крім того, Альона Луньова нарікає на терміни виконання заходів. У 79 із 158 пунктів вказаний часовий маркер «до деокупації Криму» без згадки періодичності.

«Якщо строк виконання заходу «до деокупації Криму», то це означає, що невизначеним є момент, коли захід має почати виконуватися. Наприклад, у п. 34 «розроблення цифрових послуг та адаптація існуючих цифрових послуг...» стоїть «до моменту деокупації». Надання цифрових послуг може бути до деокупації, а от розробка — навряд. Навіть у постійних заходах мають бути зафіксовані проміжні дати. Це потрібно фіксувати, щоб громадськість розуміла, чи міністерства дійсно працювали над заходом, чи вони й не збиралися його виконувати», — пояснює правозахисниця.

Деякі заходи вона розцінює як «необґрунтовані», як це є з пунктом 37 про передачу на баланс КПВВ з Кримом державному підприємству «Реінтеграція та відновлення».

«Це мало відбутися 2020 року, бо саме для цього створювалося державне підприємство, яке цьогоріч отримало з держбюджету 267 мільйонів гривень на роботу КПВВ. Частина цієї суми, приблизно 95 мільйонів, мала бути витрачена на утримання КПВВ, в тому числі на адмінкордоні з окупованим Кримом. Водночас жодного КПВВ на балансі у цього держпідприємства, і судячи з плану, планують вони отримання кримських КПВВ лише в четвертому кварталі 2022 року», — дивується правозахисниця.

Низка заходів занадто відтерміновані у часі. Як приклад Альона Луньова наводить, зокрема, п. 91 про внесення змін до порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. У цей документ треба передбачити, щоб такий статус отримували й діти ВПО з Криму. Утім, цю просту зміну влада зобов’язалася внести аж наприкінці 2024 року.

ДОКУМЕНТУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ

Відповідно до документа, українські правоохоронці будуть постійно документувати та розслідувати порушення з боку Росії та окупаційних її адміністрацій прав, свобод та законних інтересів людини.

На постійній основі держава буде моніторити, збирати та систематизувати дані про громадян України, яких Росія незаконно позбавила волі під час російсько-української війни з політичних та релігійних мотивів. Цим займатимуться Мінреінтеграції, МВС, Омбудсман, за згодою Служба зовнішньої розвідки та Об’єднаний при СБУ центр з координації пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі людей у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки, оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганських областях.

Мінреінтеграції зобов’язане буде відшкодовувати також витрати, пов’язані з відвідуванням полонених, бранців Кремля, на правову допомогу та підтримку членів їхніх родин. Більшість бранців Кремля — кримськотатарські чоловіки, які мають багатодітні родини. З незаконними ув’язненнями ці родини лишаються фактично без годувальника і потребують соціального захисту.

Нагадаємо, наприкінці вересня президент зареєстрував у парламенті законопроєкт «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України...» На ухваленні цього документа останніми роками неодноразово наполягали правозахисні організації, адже він має на меті створити законодавчі механізми для соціального та правового захисту постраждалих людей. Утім, як коментує Альона Луньова, текст самого законопроєкту зазнав в Офісі президента суттєвих змін після того, як над ним попрацювала громадськість. Наразі правозахисні організації аналізують проєкт закону і найближчим часом оприлюднять свій висновок про його якість. 

Правозахисниця також засмучена, що влада відтермінувала у строках впровадження програми з надання на конкурсній основі підтримки інститутам громадянського суспільства, щоб вони могли підтримувати незаконно позбавлених волі українців. Цей 81 пункт Мінреінтеграції, Мінекономіки та Мінфін зроблять аж в останньому кварталі 2024 року.

«Це дуже великий термін — фактично через десять років з початку окупації держава планує почати реалізацію програм, що дозволять громадським організаціям претендувати на бюджетне фінансування своєї діяльності з підтримки постраждалих в ув’язненні і після їхнього звільнення. Ця програма вкрай необхідна, бо громадські організації можуть оперативно надавати послуги політв’язням без занадто громіздких бюрократичних процедур у казначействі», — дивується Альона Луньова.

Також до кінця 2023 року Мінреінтеграції зобов’язане розбудувати ефективну соціальну реабілітацію полонених та політв’язнів, відновлення їхніх прав та інтересів.

До кінця 2022 року відомство створить онлайн-сервіс, за допомогою якого рідним потерпілих буде простіше подати заяву на грошову або правову допомогу. А до кінця 2021 року Мінреінтеграції утворить спеціалізовану державну установу «Український національний центр розбудови миру». Він буде збирати доказову базу порушень прав, пов’язаних з тимчасовою окупацією Криму та російською збройною агресією.

Окремо державні органи документуватимуть для Міжнародного кримінального суду в Гаазі рішення та дії Росії та її окупаційних адміністрацій, що порушуватимуть права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, а також іноземців та осіб без громадянства, які законно знаходяться в Криму.

Крім того, Нацполіція та інші правоохоронні органи за згодою будуть відслідковувати та надавати правову оцінку діям або бездіяльності посадовців окупаційних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. У фокусі їхньої уваги будуть злочини, вчинені за статтями 109 КК України («дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади»), 110 («посягання на територіальну цілісність і недоторканність України»), 111 («державна зрада»), 437 («планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни») та 438 («порушення законів та звичаїв війни»).

Відповідно до документа, до кінця цього року Міноборони разом з іншими відомствами розробить та подасть на розгляд уряду законопроєкт щодо особливостей функціонування держави у разі оголошення стану війни. На території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей планують постійно підвищувати рівень обороноздатності держави у разі ескалації збройної агресії або виникнення збройного конфлікту на території. 

У документ також увійшли заходи, що стосуються ремонту Північно-Кримського каналу на 107-му його кілометрі у Херсонській області. До кінця цього року влада затвердить проєкт будівництва, відкоригувавши його у вартості робіт та врахувавши індекс інфляції. Будівництво І черги капітальної споруди очікують до другого кварталу 2022 року.

План дій також декларує введення в експлуатацію гідротехнічних споруд на Північно-Кримському каналі, необхідних для відновлення водопостачання Криму, протягом року після деокупації Криму.

ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА

Серед заходів інформаційної політики на МЗС України покладають системний моніторинг іноземного інформаційного поля з тим, щоб виявляти випадки дезінформації міжнародної спільноти про стан справ на тимчасово окупованій території (ТОТ). 

Також влада буде відслідковувати дезінформацію в Криму та розбудовуватиме скоординовану систему заходів з виявлення та протидії дезінформації, ворожій пропаганді, деструктивним інформаційним впливам і кампаніям, запобігання спробам маніпулювання громадською думкою з питань тимчасової окупації та пов’язаних процесів.

До кінця 2024 року адміністрація Держспецзв’язку та Мінкультури зобов’язані встановити спецобладнання на вежах телерадіомовлення у районах, прилеглих до Криму. Влада хоче відновити українське радіомовлення на середніх хвилях на увесь Крим і таким чином протидіяти використанню Росією радіоефіру у цьому діапазоні.

Як відомо, Росія блокує радіомовлення на Півночі Криму, незаконно транслюючи свої радіостанції на тих самих частотах, на яких мовлення ведуть українські радіостанції. Моніторинг правозахисників Кримської правозахисної групи (КПГ) показує, що з часом дедалі менше українських FM-радіостанцій можна почути на Півночі Криму, після того як Росія поруч з КПВВ «Чаплинка» встановила нову телерадіовежу.

КПГ вважає, що завдяки цій телерадіовежі Росія транслює власні радіостанції, що пропагують, зокрема, розпалювання ворожнечі та службу в російській армії. Кримські правозахисники констатують, що, обмеживши доступ до незалежних українських медіа, Росія «систематично порушує права мешканців Криму на доступ до інформації». Вони вказують, що Росія згорнула свободу слова на півострові, вичавивши та переслідуючи незалежних журналістів та ЗМІ і натомість розгорнувши мережу своїх пропагандистських медіа.

Держава декларує, що підтримуватиме на конкурсній основі ЗМІ, які виготовлятимуть спеціалізований контент для кримчан, зокрема кримськотатарською мовою.

Частина перша.

Завершення читайте незабаром у «Дні»