Парад антиутопій

Мета фестивалю — представити глядачам найкращі нові фільми, обрані українськими кінокритиками. Програма складається із трьох секцій: міжнародної програми з актуальними стрічками із головних світових фестивалів, тематичної ретроспективи культової кінокласики, а також київських прем’єр головних українських фільмів року.

УКРАЇНА

Конкурсна складова на «Тижні» присутня також: фестиваль відкриється церемонією вручення премії кінокритиків України «Кіноколо», яка присуджуватиметься втретє. Власне, «Кіноколом» називався єдиний в Україні фаховий кіноаналітичний журнал, заснований і редагований Володимиром ВОЙТЕНКОМ. Грошового забезпечення приз поки що не передбачає: вручатимуть диплом і статуетку. На «Кіноколо» можуть номінуватися стрічки українського виробництва, виробництво яких було завершено в період з 1 жовтня 2019 року до 30 вересня 2020-го включно або які були вперше показані в Україні саме в цей період. Номінантів, а потім і переможців визначають кінокритики шляхом інтернет-голосування. У четвер відбудеться нагородження в категоріях: «найкращий повнометражний ігровий фільм», «найкращий короткометражний ігровий фільм», «найкращий документальний фільм», «відкриття року», «найкращий анімаційний фільм», «найкращий режисер», «найкращий актор», «найкраща акторка». Лідерами за кількістю номінацій стали драма «Погані дороги» Наталії ВОРОЖБИТ (у шести категоріях), драма «Атлантида» Валентина ВАСЯНОВИЧА (чотири категорії) та документальна стрічка «Земля блакитна, ніби апельсин» Ірини ЦІЛИК (три позиції).

Решта претендентів — ігрові фільми «Пофарбоване пташеня» (Вацлав МАРГУЛ, Чехія — Словаччина — Україна), «Ціна правди» (Аґнєшка ГОЛЛАНД, Польща — Велика Британія — Україна), «Ми є. Ми поруч» (Роман БАЛАЯН); документальні картини «В. Сильвестров» (Сергій БУКОВСЬКИЙ), «Зарваниця» (Роман ХІМЕЙ, Ярема МАЛАЩУК), «Поїзд: Київ-Війна» (Корній ГРИЦЮК); короткометражки «Бульмастиф» (Анастасія БУКОВСЬКА), «Нетерпимість» (Станіслав БІТЮЦЬКИЙ), «Чачьо» (Віталій ГАВУРА), «Схрон» (Оксана ВОЙТЕНКО); анімаційні роботи — «Віктор Робот» (Анатолій ЛАВРЕНІШИН), «Сурогат» (Стас САНТІМОВ), «Прізвище в кишені» (Степан КОВАЛЬ), «Вигаданий пейзаж» (Микита ЛИСЬКОВ).

У межах фестивалю створено індустріальну секцію «Перший погляд»: до неї увійшли студентські фільми, так само відібрані студентами, які вивчають кіномистецтво. Під час фестивалю ці роботи будуть представлені провідним українським продюсерам, відбірникам кінофестивалів та кінокритикам.

Ще одна новація — «Фокус: Україна — Франція» — пілотна програма Київського тижня критики та Українського інституту, який організовує покази і презентації українського кіна для міжнародної фахової спільноти. Щороку програма змінюватиме географічний фокус. Цьогоріч її партнером виступає Французький інститут в Україні.

Також за програмою відбудуться київські прем’єри головних українських фільмів року: «Атлантида», «Поганих доріг» і «Номерів» Олега СЕНЦОВА та Ахтема Сеітаблаєва. Режисери представлять їх особисто. А ще гості фестивалю матимуть змогу побачити французькі фестивальні стрічки: «Сліпа зона» Патріка-Маріо БЕРНАРА та П’єра ТРІВІДІКА, «Південний термінал» Рабаха АММЕРА-ЗАЙМЕША і «Ти заслуговуєш на любов» Афсії ЕРЗІ.

Критики обох країн обрали фільми для фестивальної програми й після показів долучаться до дискусії спільно з режисерами. Участь у програмі візьмуть Жульєт ГОФФАР (авторка видань Etudes і Sofilm) та члени Синдикату французьких кінокритиків, який є засновником Каннського «Тижня критики», — Лео СОЕСАНТО (Liberation, Les Inrockuptibles, Premiere) та Олів’є ПЕЛІССОН (Bande a Part, Bref). Українську сторону представляють куратори Київського тижня: Дарія БАДЬЙОР, Сергій КСАВЕРОВ, Анна ДАЦЮК і Станіслав БИТЮЦЬКИЙ.

Варто нагадати, що світова прем’єра «Атлантиди» відбулася на Венеційському фестивалі, де картина здобула історичну для українського кіно перемогу — Гран-прі секції «Горизонти». Фільм показали на більш ніж 50 фестивалях, де він здобув ще чотири Гран-прі — стрічка увійшла у лонг-лист премії Європейської кіноакадемії і змагається за право представляти Україну на «Оскарі». Події фільму відбуваються 2025-го — після перемоги України у війні з Росією.

ФІЛЬМ «АТЛАНТИДА»

«Погані дороги» — повнометражний дебют драматургині та сценаристки Наталії Ворожбит, екранізація її однойменної п’єси. Це п’ять новел, події яких відбуваються на сході України протягом 2015-го. Світова прем’єра драми відбулася в програмі «Тиждень критики» цьогорічного Венеційського фестивалю; в підсумку українська режисерка повернулася з другою за престижністю нагородою — премією Circolo del Cinema di Verona за «найбільш інновативну стрічку в конкурсі».

Іронічна антиутопія «Номери» створена за однойменною п’єсою Олега Сенцова. Зйомки стрічки проходили під час ув’язнення Сенцова в Росії — Олег керував дистанційно. Співрежисером «Номерів» виступив Ахтем Сеітаблаєв. Світова прем’єра фільму відбулася за програмою спеціальних показів Berlinale Special Берлінського кінофестивалю.

Драма «Південний термінал» французького режисера алжирського походження Рабаха Аммера-Займеша присвячена його спогадам про війну в Алжирі. Стрічку було показано на фестивалі в Локарно, де «Південний термінал» претендував на здобуття «Срібного леопарда» за найкращий фільм.

Картина-учасниця основного конкурсу Венеційського фестивалю, драма з елементами фантастики «Сліпа зона» інтерпретує сюжет про людину-невидимку в новий спосіб. Робота Патріка-Маріо БЕРНАРА та П’єра ТРІВІДІКА претендувала на премію за найкращий фантастичний фільм на фестивалі в Сіджесі (Іспанія).

Романтичну трагікомедію «Ти заслуговуєш на любов» вперше показали в межах «Тижня критики» Каннського фестивалю. Стрічка є повнометражним режисерським дебютом французької акторки Афсії Ерзі, відомої своєю співпрацею з Абделатіфом КЕШИШЕМ («Кус-кус і барабулька», «Мектуб, моя любов»). Ерзі також виконала у своєму фільмі головну роль.

І нарешті, в межах фестивалю заплановано презентацію рейтингу 100 найкращих українських фільмів усіх часів, організованого Національним центром Олександра Довженка в співпраці зі Спілкою кінокритиків України. Також на глядачів чекає онлайн-дискусія «Нова реальність: кіно під час пандемії», до якої долучаться куратори Київського тижня критики і французькі куратори програми «Фокус: Україна — Франція».

КЛАСИКА

Традиційна добірка кінокласики цьогоріч отримала назву «Дивні дні» — це колекція фільмів, як зауважили організатори, «присвячена вразливості сьогодення й непевності майбутнього».

«2001 рік: Космічна одіссея» — хрестоматійна стрічка Стенлі КУБРИКА, одна із вершин наукової фантастики й кінематографа загалом. Відзначена «Оскаром» за найкращі спецефекти, вона визначила візуальний стиль свого жанру на десятиліття вперед. За програмою Тижня «Космічну одіссею» покажуть у безпрецедентній для України якості — в реставрованій версії, яку було створено під керівництвом Крістофера НОЛАНА 2018-го з нагоди 50-ї річниці прем’єри фільму і представлено на 71-му Каннському кінофестивалі.

«Бразилія» — вільна варіація на тему «1984» Орвела від метра британської сатири Террі ГІЛЛІАМА, яка з року в рік входить до числа найвизначніших фільмів в історії британського кіна. Стрічка про суспільство, скуте бюрократичною диктатурою, номінувалася на «Оскар» за сценарій і роботу художника-постановника.

Ще одна антиутопія «Чужі серед нас» — єдина політична стрічка в кар’єрі майстра жахів Джона КАРПЕНТЕРА, автора фільмів «Гелловін» та «Щось». Сповнена критики рейганоміки 1980-х, вона розповідає про хлопця, котрий знаходить окуляри, що показують прихований вплив інопланетян на підсвідомість людей.

Інший класик горору в секції «Дивні дні» — канадієць Девід КРОНЕНБЕРГ та його «Відеодром», знаковий фільм, який приніс режисерові світове визнання. Головний герой стрічки — власник піратського кабельного каналу, одержимий пошуками епатажного відео для своєї авдиторії. У головних ролях — Джеймс ВУДС та солістка легендарного поп-гурту Blondie Деббі ГАРРІ.

Мок’юментарі (стилізація під документальний фільм) Пітера ВОТКІНСА «Парк покарань» пропонує гостру соціальну критику американського суспільства 1970-х і залишається актуальною стрічкою на тлі сучасної політичної кризи в США — передусім у контексті свавілля поліції та руху Black Lives Matter. За сюжетом, Парк покарань — це пустеля, до якої силоміць вивозять «неблагонадійних» членів суспільства, приречених бути мішенями для тренування поліцейських.

Вперше у програму Київського тижня критики включено аніме — культовий кіберпанк Мамору ОСІЇ «Привид у броні», революційний мультфільм про штучний інтелект та футуристичні модифікації тіл. Стрічка мала значний вплив на трилогію «Матриця» сестер Вачовскі, отримала голлівудський римейк зі Скарлетт ЙОГАНССОН і входить до числа найбільш значущих аніме в історії японської анімації.

ХІТИ

Що ж до міжнародної програми, яка вочевидь привабить найбільше глядачів, то тут заплановано сім прем’єр. Фільмом відкриття фестивалю стане трагікомедія «Ще по одній» друга й соратника Ларса фон ТРІЄРА, данського співавтора маніфесту «Догма 95» Томаса ВІНТЕРБЕРГА. Головні ролі у стрічці виконали Мадс МІККЕЛЬСЕН, Томас Бо ЛАРСЕН, Ларс РАНТЕ і Магнус МІЛЛАН — усі четверо відзначені «Срібною мушлею» за найкращу чоловічу роль на фестивалі в Сан-Себастьяні. Фільм також увійшов до офіційної програми цьогорічного Каннського кінофестивалю, через пандемію представлену в межах інших кінофорумів. В український прокат фільм виходить 12 листопада.

На Тижні покажуть також один із найголовніших фестивальних гітів року — драму «Земля кочовиків», головну роль у якій виконала володарка «Оскара», одна із найкращих на сьогодні американських акторок — Френсіс МАКДОРМАНД. Стрічка Хлої ЧЖАО здобула «Золотого лева» Венеційського кінофестивалю й визнана найкращим фільмом за результатами глядацького голосування на фестивалі в Торонто — це виводить фільм у коло лідерів оскарівських перегонів.

Після економічного краху містечка в сільській Неваді Ферн (у виконанні Френсіс Макдорманд) вирушає в кемпері — будинку на колесах — у дорогу, досліджуючи життя поза звичним суспільством. У «Землі кочовиків», за мотивами однойменної книжки журналістки Джесіки БРУДЕР, знялися справжні сучасні кочовики — Лінда Мей, Суонкі та Боб Веллс, котрі виступили наставниками й товаришами героїні в її дослідженні ландшафту сьогоднішнього американського Заходу. Режисерка картини — 38-річна американка китайського походження Хлоя Чжао — до того мала приз на фестивалі «Санденс» за свій дебют «Пісні, яких мене навчив мій брат» (2015). «Земля кочовиків» — її третій повний метр.

Режисерка в коментарях до фільму зазначила: «Восени 2018-го, фільмуючи в Скотсблаффі, штат Небраска, поблизу замерзлого поля буряків, я гортала «Пасьянс пустелі» Едварда ЕББІ — книжку, що мені подарував той, кого я зустріла в дорозі. Я натрапила на цю цитату: «Люди приходять і йдуть, міста підіймаються й падають, цілі цивілізації виникають і зникають — земля залишається, трохи змінена. Земля залишається, як і разюча краса, що їй нема кого вразити... Я подеколи міркую собі, без сумніву — збочено, що людина — це мрія, думка — ілюзія, і лише камінь — дійсність. Камінь та сонце». Протягом наступних чотирьох місяців кочовики приходили і йшли, коли ми подорожували й знімали, — багато хто зберігав камені від своїх мандрів, а їхні будинки на колесах живилися від сонця. Вони залишали історії та мудрість перед камерою і за нею. Мене, що виросла в містах Китаю та Англії, завжди глибоко тягнула відкрита дорога — ідея, яка, на мою думку, є суто американською: нескінченні пошуки того, що за обрієм... Я спробувала спіймати відблиск цього в нашому фільмі, розуміючи, що неможливо по-справжньому описати американський шлях до іншої людини. Це потрібно виявити самостійно».

Із основної програми цьогорічного Берлінського фестивалю відібрано драму «Дні» метра тайванського кіна Цая МІНЛЯНЯ. У Берліні стрічка здобула особливу згадку премії Teddy за висвітлення ЛГБТ-теми в кіно.

63-річний тайванець Цай Мінлян — найбільш прославлене ім’я в цій секції. Має «Золотого лева» Венеції за «Хай живе любов» (1994) і Гран-прі журі — там само за «Бродячих собак» (2014), берлінського «Срібного ведмедя» за «Річку» (1997). «Дні» — «міжнародно нетитровані», як зазначено на самому початку (тобто без перекладу і субтитрів). Справді — ані діалогів, ані титрів. Не треба. Все мовчки. Десь у Тайбеї. Спека і галас. Нетрища й готелі. Героїв двоє. Один — заможний турист, котрий має проблеми зі здоров’ям (здається, спина та хребці); другий, молодший — місцевий юнак, котрий намагається вижити, тому й заробляє в тому числі інтимним масажем.

Мінлян завжди сполучає дві, здавалося б, далекі речі: тему тілесного кохання та уповільнену, медитативну режисуру. Розлогі епізоди перед нерухомою камерою про те, як герой готує обід. Або терпить доволі небезпечну медичну процедуру. Або сидить собі на автобусній зупинці. Все повільно, безсловесно, але вкрай захопливо. Двоє самотніх людей зустрілися в чужому місті, зблизилися на одну ніч — і розійшлися ще самотнішими. Все. Але режисерська матерія цієї оповіді настільки щільна, що тримає й тримає тебе. Нічого не відбувається — майже нічого; ось у цьому «майже» — краса й глибина, рівних яким годі шукати.

ФІЛЬМ «НОВИЙ ПОРЯДОК»

«Новий порядок» — нова робота лавреата Каннського фестивалю Мішеля ФРАНКО. Фільм було відзначено Гран-прі журі — другим за значимістю призом у Венеції. Франко — мексиканський режисер та продюсер. Його фільм «Після Люсії» одержав приз у секції «Особливий погляд» Каннського фестивалю-2012, «Хроніка» (2015) відзначена там само в основному конкурсі за найкращий сценарій, а «Квітнева дочка» (2017) нагороджена призом журі «Особливого погляду».

«Новий порядок» — трилер-антиутопія, яка починається цілком безхмарно — розкішним весіллям багатіїв. Проте святкування переривається найбрутальнішим чином, оскільки в країні починається класова війна, яка переростає у кривавий заколот. Події показані очима нареченої, котра співчуває народу, і слуг, одні з яких залишаються вірними її сім’ї, а інші, навпаки, обертаються проти панів. Фільм, пронизаний наростаючою напруженістю, відстежує крах однієї політичної системи та її заміну ще гіршим укладом.

Як зауважив режисер, «Новий порядок» — це антиутопічний погляд на Мексику, але він лише трохи відрізняється від реальності. «Це не перший випадок, коли наша країна й світ стикаються з подібним сценарієм і корумповані уряди історично відповідали на всі протести диктаторським насильством».

Один із призерів цьогорічного кінофестивалю «Санденс» — драматичний трилер «Ширлі» режисерки Жозефін ДЕКЕР. У його основу частково ліг життєпис письменниці, авторки горорів Ширлі ДЖЕКСОН. У неї перевтілюється лауреатка премії «Золотий глобус» Елізабет МОСС, її чоловіка грає лауреат «Золотого глобуса» Майкл СТУЛБАРГ. Жозефін Декер, одна із зірок сучасного американського інді (себто незалежного кіна), була відзначена на «Санденсі» спеціальним призом журі за внесок у розвиток авторського кіно.

«Повільна машина» — режисерський дебют сценариста Пола ФЕЛТЕНА та оператора Джо ДЕНАРДО, який можна вважати авторською подорожжю історією американського кіна та авангарду. Вперше «Повільна машина» була представлена в програмі Bright Future міжнародного Роттердамського кінофестивалю. Одну із ролей у стрічці виконала Хлоя СЕВІНЬЇ.

***

Як і всі покази Київського тижня критики, сеанси основної програми представлять критики-куратори фестивалю — після перегляду на глядачів чекає обговорення. Фільми демонструються мовою оригіналу з українськими субтитрами.

Четвертий київський тиждень критики завершиться 28 жовтня.