Енергоефективність – як основний метод зменшення витрат на комірне

Торік через економічний спад, пов’язаний із ковідною кризою, ціни на природний газ у Європі та Україні впали до рекордно низьких позначок — нижче 3 грн за кубометр. За таких низьких цін у основних споживачів газу в країні — населення та підприємств-виробників тепла — поменшало інтересу до енергоефективних технологій. А дарма. Адже газ знову подорожчав: через штучний дефіцит газу на європейському ринку, зокрема — через обмеження постачання російським Газпромом, ціни на біржах для промислових споживачів подекуди сягають 15 грн за кубометр. Українські побутові споживачі та підприємства теплокомуненерго захищені довгостроковими контрактами з нижчою ціною. Проте для споживачів зокрема та країни в цілому знову актуальне запитання, як заощадити. Потенціал в енергоефективності наша держава має величезний: якщо його реалізувати, країна зведе свої потреби в імпорті газу до мінімуму або ж узагалі до нуля. А споживачі витрачатимуть на «блакитне паливо» менше — саме за рахунок зниження самого споживання. Як досягти цієї мети, які кроки вже зроблені та які ще належить зробити, готуючись до нового опалювального сезону, в інтерв’ю «Дню» розповів директор з енергоефективності та управління майном Групи Нафтогаз, голова Федерації роботодавців нафтогазової галузі Віталій Щербенко.

— Новий опалювальний сезон не за горами. Чи встигнуть міста підготуватися до зими? І як підприємствам ТКЕ можна допомогти вийти із кризи?

— Щоб остаточно не зруйнувати важливі системи централізованого теплопостачання в країні, потрібно діяти. Потрібно знайти економічні стимули інвестувати кошти в відновлення та модернізацію обладнання та мереж.

Нафтогаз зі свого боку зробив усе, щоб забезпечити тепловиків ресурсом на опалювальний сезон. Ми запропонували ТКЕ вигідні довгострокові угоди по 7,42 грн за кубометр. Таким чином, газова складова в тарифах на тепло, порівняно з минулим сезоном, не зросте.

Тобто потреби піднімати тарифи на тепло через ціну газу точно немає. Але віднедавна тарифи на тепло та гаряче водопостачання повністю залежать від місцевої влади. Тож рішення про підняття чи непідняття тарифів кожне окреме місто чи містечко ухвалюватиме самостійно.

Тож ціна газу для ТКЕ не зросте, міста будуть з теплом. Але котельнями треба управляти ефективно.

Тому з ринку мають піти несумлінні горе-управителі, які довели об’єкти ТКЕ до жалюгідного стану.

За право управляти об’єктами мають змагатися тільки найкращі. Лише тоді вічно діряві труби вдасться замінити, а обладнання — модернізувати. А це в підсумку знизить і майбутні платіжки за комуналку.

ТЕЦ в Україні можна та треба управляти ефективно. Нафтогаз, як управитель двох ТЕЦ довів це на власному прикладі — у Новому Роздолі на Новояворівську, що на Львівщині. За рекордно-короткі строки ми не лише врятували опалювальний сезон, а й почали працювати на перспективу — проводити ремонтні роботи мереж та обладнання тощо.

«НАСЛІДКИ МОЖЛИВОЇ ВІДМОВИ ВІД ЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО ОПАЛЕННЯ Й ПЕРЕХОДУ НА ІНДИВІДУАЛЬНЕ БУДУТЬ КАТАСТРОФІЧНИМИ».

— Тим часом в Україні почастішали заклики відмовитися від централізованої системи опалення. Мовляв, вона застаріла та неефективна. Чи справді це так? Наскільки такі заклики можуть зашкодити процесу енергомодернізації країни та зменшення споживання газу?

— Централізоване теплопостачання має право на життя як з точки зору ефективності, так і екологічності, гнучкості та цінової конкуренції. У тій же Європі централізоване теплопостачання успішно конкурує із іншими, а чимало міст відверто заздрять таким великим системам теплопостачання, як в Україні. Однак через вітчизняні реалії це часто ставлять під сумнів.

Причина проста — незадоволення якістю та вартістю послуг, регулярні й масштабні пориви теплотрас.

Емоції зрозумілі. Але наслідки можливої відмови від централізованого опалення й переходу на індивідуальне будуть катастрофічними.

Люди бачать можливості такого переходу зазвичай в межах власної квартири, — поставити котел чи радіатори — і все начебто добре. Але добре стане лише в них, і то ненадовго. Бо як всі його сусіди захочуть так само добре і лише в себе в квартирі, то всім відразу стане погано. Мережі (електричні чи газові) просто не витримають і почнуть давати збій. І люди опиняться на межі комунального колапсу.

Варто пам’ятати й про екологічні та безпекові виклики індивідуального опалення. Величезна концентрована кількість димарів у населених пунктах призведе до погіршення якості повітря, збільшення викидів парникових газів. Це ще більше погіршить екологічну ситуацію в містах.

Але ще небезпечнішим індивідуальне опалення може бути для мешканців багатоквартирних будинків. Якщо будинок інженерно не пристосований до індивідуальних котлів і ваші сусіди, котрі поставили індивідуальні котли, виводять димарі просто на фасад чи в вентиляційну шахту, ви будете дихати продуктами горіння цих котлів. А це вже смертельно небезпечно! З чадним газом не треба жартувати, тому індивідуальне опалення можна ставити лише в пристосованих до цього будинках — із спеціальними, окремими каналами для відведення продуктів горіння.

Але централізоване виробництво тепла має суттєво більшу паливну гнучкість, аніж індивідуальне, яке зазвичай в містах обмежене лише газом та електроенергією, не кажучи вже про принади когенерації. Тому варто емоції направити в русло конструктиву та шукати прагматичні рішення на років хоча б 10-15 наперед.

«ЗА РАХУНОК ВПРОВАДЖЕННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЛИШЕ НАСЕЛЕННЯ ТА ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО МОГЛИ Б ЗНИЗИТИ СВОЇ ОБСЯГИ СПОЖИВАННЯ НА 40-50%».

— Перейдемо ближче до теми енергоефективності. Як багато газу споживають українці?

— Достатньо багато. У 2020 році лише населення (побутові споживачі) спожили 8,2 млрд кубометрів газу, ще 4,7 млрд кубів використали виробники тепла для населення — підприємства ТКЕ. Додатково 5,1 млрд кубів ці ж підприємства ТКЕ спожили для виробництва тепла для інших споживачів і виробництва електроенергії. Бюджетні та релігійні організації спожили 400 млн кубів газу.

Для порівняння: вся промисловість спожила 9,1 млрд кубів. Тобто для потреб побутових споживачів іде більше газу, аніж для промисловості. Разом споживання побутових споживачів, що мають індивідуальні газові котли, колонки, плити, а також виробників тепла для мешканців багатоповерхових будинків, сягає майже 13 млрд кубометрів.

А загалом (разом із технологічними витратами на видобування, транспортування та розподіл газу) Україна торік спожила 31 млрд кубів газу. Нагадаю, що за підсумками 2020 року вітчизняні газовидобувні компанії видобули 20,2 млрд кубів природного газу. Тобто додаткову потребу в понад 10 млрд кубів довелося закривати за рахунок імпорту.

І це лише економічна «сторона медалі». А є ще й екологічна. Провідні країні світу задекларували рух до кліматичної нейтральності. У ЄС це назвали «Зеленою угодою». До 2050 року Європа прагне стати кліматично нейтральною, відмовляючись від викидів парникових газів. І Україну в цьому контексті розглядають, як партнера. Тобто нам треба також не відставати від сусідів, щоб зберегти екологію та конкурентоздатність. Але поки що енергоємність і енергонеефективність нашої економіки цьому не сприяють.

Тож ми маємо підтримати світовий тренд на декарбонізацію, долучитися до ініціатив, закладених у «Зеленій угоді» ЄС і сповна реалізувати свій потенціал, зокрема і в енергоефективності.

— А наскільки можливо зменшити споживання газу? Чи здатна Україна мінімізувати імпорт «блакитного палива» завдяки заходам із енергоефективності?

— Потенціал для зменшення споживання газу в Україні — величезний. За різними оцінками, за рахунок впровадження енергоефективних технологій лише населення та теплокомуненерго могли б знизити свої обсяги споживання на 40-50%. Тобто замість 13-15 млрд кубів на рік вони могли б споживати 6,5-8 млрд кубів. Це вже мінімізувало б потреби країни в імпорті газу. А якщо своє споживання скоротять і інші споживачі, а вітчизняний газовидобуток почне зростати, Україна могла б узагалі відмовитися від імпорту. Це величезний, але, на жаль, поки що не реалізований потенціал для вітчизняної економіки.

— Що потрібно, аби виправити ситуацію й запустити процес активної енергомодернізації країни?

— Ми б хотіли, щоб українці більше переймалися екологічними питаннями, але розуміємо, що наразі найболючіша тема для наших співвітчизників — тарифна. Саме цей фактор є найбільш суттєвим у питаннях економії ресурсів. Однак зараз ситуація виглядає так: щоб скоротити витрати і зменшити нарахування у платіжках, українці змушені часто просто недогрівати свої помешкання. Але замість цього можна було б підвищити енергоефективність своїх осель, знизити споживання тепла і, відповідно, газу. Так можна мати менші суми в платіжках за значно комфортніших умов життя.

Потрібне насамперед усвідомлення того, що ми можемо та маємо споживати менше. Яскраві докази тому вже давно демонструють наші західні сусіди. Окрім того, потрібні стимули та інструменти для інвестицій у енергозбереження.

Якщо людина хоче зменшити свої витрати на «блакитне паливо», то має прагнути використовувати менше газу. Для цього потрібно, наприклад, встановити сучасне, енергоефективніше газове обладнання, модернізувати та налагодити систему опалення, утеплити оселю тощо. Завдяки енергоефективним технологіям українці здатні скоротити споживання газу й платити менше.

Для цього варто виконати два простих заходи: переорієнтуватися на збереження централізованого опалення в багатоквартирних будинках, як найбільш ефективного та дешевого способу тримати помешкання в теплі, а також дати українцям стимули витрачати зекономлені субсидії на заходи з енергоефективності.

В Україні вже діють програми, які дозволяють отримувати компенсацію від держави на впровадження заходів з енергоефективності. Це програма «теплі кредити» для фізичних осіб та власників приватних будинків, а також програма «Енергодім» Фонду енергоефективності для ОСББ.

Нафтогаз, як велика компанія, також має можливості долучатися до таких ініціатив і стати надійним партнером держави, пропонуючи споживачам пільгові умови на встановлення ефективного обладнання чи допомагаючи утеплювати своє житло.

Одним із ефективним стимулів є й запроваджена система монетизованих субсидій для населення.

«ПАРАЛЕЛЬНО З РОЗВИТКОМ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ, НАФТОГАЗ БАЧИТЬ ПОТЕНЦІАЛ ДО ПЕРЕХОДУ ДО ВІДНОВЛЮВАНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ ТА, ЗОКРЕМА, РОЗВИТКУ ВОДНЕВОЇ ЕНЕРГЕТИКИ»

— А який досвід Нафтогазу в провадженні заходів із енергоефективності за основними напрямками роботи, зокрема — в видобутку?

— Природний газ — основний енергетичний ресурс для підприємств нашої компанії. Тож протягом п’яти попередніх років основний фокус впровадження енергоефективних заходів було спрямовано на економію «блакитного палива». Окрім того, ми впроваджували комплексні заходи, які також скорочували споживання електричної та теплової енергії.

Було реалізовано більше тридцяти різноманітних заходів. Серед них — використання вторинних енергоресурсів за рахунок утилізації надлишкового тиску газу на утилізаційній детандерній енергетичній установці, використання утилізованого тепла вихлопних газів газотурбінних установок, модернізація газопоршневих та компресорних агрегатів, впровадження частотно-регульованих електроприводів асинхронних електродвигунів, комплексна модернізація систем опалення наших виробничих та адміністративних об’єктів тощо.

У Нафтогазі попередні 5 років діяла спеціальна Програма енергоефективності 2015-2020. Сумарний економічний ефект від її впровадження — 8,4 млрд гривень.

Але світ продовжує стрімко змінюватися, висуваючи нові вимоги до енергоефективності та кліматичної нейтральності, тому нам, як великій компанії, важливо не зупинятися на досягнутому. Саме тому ми розробили нову програму з енергоефективності, яка охопить 2021-2025 роки. Вона дозволить розпочати новий етап підвищення енергоефективності на підприємствах Групи.

Мета Нафтогазу — зменшити викиди метану. Для цього ми впроваджуємо підвищення точності вимірювання втрат, ефективну систему інвентаризації викидів метану та процедури регулярної звітності, покращуємо політики та підходи до управління викидами. А очікувані результати, яких ми плануємо досягти уже найближчим часом, є достатньо амбітними. Зокрема, в планах — скорочення викидів метану, підвищення безпеки експлуатації обладнання, готовність до впровадження Європейської стратегії стосовно метану, більш точна оцінка «карбонового сліду», а також підвищення іміджу Групи Нафтогаз серед міжнародних партнерів та потенційних інвесторів під час IPO.

Ми і надалі братимемо активну участь у реформуванні енергетичного сектору економіки України, наближенні вітчизняного законодавства до європейських норм, підтримці європейських екологічних та кліматичних ініціатив.

Прагнучи бути лідером змін у енергетичному секторі, Нафтогаз хоче власним прикладом надихати та мотивувати своїх споживачів, партнерів та інших національних гравців ринку так само активно приділяти значну увагу питанням енергоефективності та боротьби зі змінами клімату.

Паралельно з розвитком енергоефективності Нафтогаз бачить потенціал до переходу до відновлюваних джерел енергії та, зокрема, розвитку водневої енергетики.

Компанія готова стати рушієм розвитку в Україні перспективної водневої економіки. Ми відкриті до обговорення проектів з виробництва та споживання водню з представниками бізнесу. Адже реалізація проектів з виробництва водню в довгостроковій перспективі сприятиме декарбонізації орієнтованих на експорт секторів української економіки та допоможе в боротьбі зі змінами клімату.