Підсвідоме російської лібералки-опозиціонерки

Що спільного у Юлії Латиніної з Путіним

Я вже не раз писав у «Дні» про щонайменше дивні заяви знаної російської публіцистки та письменниці ліберального, як вона сама вважає, спрямування (та ще й кандидатки філологічних наук) Юлії Латиніної щодо України. Проте 10 квітня у програмі «Код доступу» на «Эхе Москвы» вона перевершила саму себе. Втім, судіть самі. Доведеться чимало цитувати, причому мовою оригіналу, щоб не втратити й краплини сенсу:

«Помните, убили на Украине Шеремета. И согласно украинскому МВД, которому я в данном случае доверяю — я еще раз пересмотрела их доводы — это сделали патриоты Украины во главе с человеком, которого зовут Антоненко. И это мое личное предположение, подкрепленное некоторой дозой сведений. Я думаю, что Антоненко развели. Я думаю, что люди, с которыми он общался, возможно, это были люди из СБУ, возможно, это были какие-то другие люди, но, скорей всего, это были люди из СБУ. Просто сказали ему, что вот Шеремет приехал из Москвы, это агент Москвы, это будет высокопатриотический поступок. И думали эти атошники, что совершают подвиг».

Слухайте, це на рівні «Кварталу 95». Пам’ятаєте, офіційні особи доводили нам, що призначені ними на роль убивць Павла Шеремета люди хотіли цим дестабілізувати ситуацію в Україні? За кого нас вважали ці особи? Схоже, за клінічних ідіотів, бо для дестабілізації ситуації в Україні слід висадити в повітря одразу кілька споруд на Банковій і Грушевського, не менше... І то сумніваюсь: знайдуться вправні військові та цивільні адміністратори, які за кілька годин відновлять стабільність. Тепер Латиніна пропонує іншу версію: мовляв, цим патріотам СБУ сказала, що Шеремет агент Москви, тому вони його й убили. Невже ж не просто учасники АТО, а й освічені люди могли повестися на таку «розводку»? І навіщо це вбивство СБУ? Бо ж в Україні є кілька десятків публічних і непублічних усім відомих персонажів, які є справжніми та небезпечними агентами Москви, і якщо би хтось прагнув фізично викорінити цю агентуру, він би організував серію замахів саме на них, а не на журналіста Шеремета, чиїм особистим ворогом був, між іншим, Олександр Лукашенко. Проте цей сюжет (підкріплений аудіозаписами в кабінетах КҐБ Білорусі) Латиніна не розглядає. Пояснення одне: вона вважає українців такими собі неосвіченими недотепами, нездатними аналітично мислити та самостійно приймати відповідальні рішення. Наступні фрагменти її передачі підтверджують цей невтішний для російської лібералки висновок:

«Я думаю, что в Украине, где очень много патриотически настроенного криминала и криминально настроенных патриотов, можно найти некоторую кучу отморозков типа Стерненко, которым сказать: «Слушайте, тут «пятая колонна» заседает в Одессе...», или: «Вот Путин сосредоточил у границы металлолом. Давайте по нему сейчас врежем и покажем», или сказать: «Вот тут едет автобус, в автобусе этом едут русские боевики. Давайте мы его взорвем». А в автобусе окажутся дети».

Як на мене, у словах про «патріотично налаштований кримінал і кримінально налаштованих патріотів» унаочнила себе матриця мислення Латиніної, яка у неї де-факто спільна з Путіним і його холуями в Україні. Для неї, схоже, всі хто протестував проти режиму Януковича та добровільно пішов воювати на сході проти російської агресії — це кримінальники. Я пам’ятаю, як вона щиро дивувалася — чому Олег Сенцов не хоче зізнатися у своїх злочинних діях проти окупантів і покаятися в них, щоб отримати менший строк... А те, що за будь-яких обставин визнати юрисдикцію окупаційного суду український громадянин і патріот не може, їй, очевидно, просто не спадало на думку. Так само не може вона визнати за українцями здатність самостійно здобувати інформацію й осмислювати її — і щодо «путінського металобрухту», і щодо «автобусу з бойовиками». Ну, а лексичні звороти на кшталт «відморозки типу Стерненка» зайвий раз засвідчують, що російський ліберал закінчується там, де починається українське питання.

Але Латиніна продовжує (це третя цитата, я просто розірвав її монолог):

«И, соответственно, после этого начинается тот блицкриг, о котором я говорила в начале программы. Европа, разумеется, приходит в ужас. Так что это на самом деле не тактика блицкрига, а, скажем так, тактика «макронкрига». Потому что какой-нибудь... скорей всего, Макрон приезжает в Киев, в Москву, останавливает российские войска. После этого — очень важный момент, — скорей всего, в Украине происходит то же самое, что в Армении — в Украине начинается гражданская война: западенцы против Зеленского, потому что против Зеленского воевать легче, чем против российских танков. И они спокойно могут удовлетворить свой патриотический пыл: «Да вот, гад Зеленский, он рука Москвы, мы только-только хотели этих москалей побить — а он нас остановил».

Що ж, здавна деякі мої колеги називали Латиніну «зливним бачком ФСБ». Я це заперечував, але... Тепер не знаю, що і сказати. Крім того, що московська ліберальна інтелігенція — майже вся — користується у своїх балачках про Україну «інформацією», взятою зі стелі чи в «компетентних органах». Пам’ятаю, як у другій половині 1980-х соратник Андрія Сахарова (!) Револт Пименов писав, що Винниченко та Петлюра, мовляв, створили ще до 1917-го першу в історії антисемітську політичну партію. Це Винниченко, дружина чия була за походженням єврейкою, і Петлюра, якого в семінарії, коли він учився, називали «жидівським батьком» за послідовних захист євреїв від переслідувань як з боку царської влади, так і російських чорносотенців... Але в Москві завжди все знали про Україну, не вивчаючи її, або навмисно перекручуючи історичні факти. За рідкісними винятками, одним із яких був визначний гуманіст Сахаров... Проте Латиніна, як бачимо, з «подавляющим большинством» російських лібералів (цей зворот не надається до перекладу, «переважна більшість» — це щось принципово інше). А тому їй не потрібно знати, що, крім Львівської області, вся Західна Україна проголосувала на президентських виборах за Зеленського, навіть рідне село Степана Бандери. І в акціях протесту під Офісом глави держави на Банковій участь брали майже виключно кияни і представники центру країни. Ба більше: якщо хтось і повстане проти капітуляції перед Росією (не має значення, яким виявиться прізвище гіпотетичного капітулянта), то передусім патріоти сходу та півдня України, для яких загроза російської окупації з усіма її жахами — це реальність. Так, вони там, на жаль, у меншості, проте йдеться про сотні тисяч чоловіків і жінок, готових на все, щоб захистити свої домівки та всю країну.

І, принагідно, чим «западенцы» Латиніної принципово відрізняються від сумнозвісних «грызунов» Навального? Як на мене, мало чим.

А Латиніна не може вгамуватися; для порядку покритикувавши як Путіна, так і Байдена (котрий, мовляв, сильно поступається Трампу), вона знову виходить на свою улюблену тему про неповноцінність українців, говорячи: «...Понятно, что украинская армия не может быть в один момент обучена пользоваться довольно сложным современным оружием». В один момент не може бути навчений ніхто, не тільки українці. Проте в дуже стислий термін сотні тисяч обстріляних резервістів, чимало з яких мають добру освіту, можуть. У цьому сенсі українські війська мають очевидну перевагу над росіянами, яка б техніка у них не була на озброєнні.

І нарешті. Латиніна емоційно вигукує в ефір: «...Для меня это была потрясающая новость сегодня, — когда я услышала, что президент Зеленский прилетел в Турцию. Это подумайте, как Путин разрушает настоящую империю, разрушает все связи между Россией и Украиной, если украинцы поехали договариваться с турками против России».

От воно, підсвідоме лібералки-опозиціонерки! Путіна вона ненавидить за те, що він «руйнує імперію», куди до нього, попри розпад СРСР, входила й Україна! До речі, теза про «благодійний характер Російської імперії» не нова у репертуарі Юлії Латиніної, і про те, що Україна мала би бути складовою цією імперії, втративши свою мову й культуру, бо цим би вона «піднеслася» до висот імперської культури... Мабуть, за регулярне звертання до цих ідей Латиніну і тримають на фінансованому «Газпромом» «Эхе Москвы». Але ж, приписуючи українцям-патріотам невміння самостійно мислити, російська лібералка наочно демонструє власну нездатність скласти два плюс два. Вона начебто щиро ненавидить «ЛДНР», проте хіба там не втілилася її мрія про наче благотворну втрату українцями своєї мови та культури? Повною мірою! А замістити їх здатна тільки суміш чорносотенного імперства з радянським тоталітаризмом, як і сталося за активної участі «зоресяйної Москви».

І, до речі, в минулому українці не раз налагоджували союзницькі відносини з турками, точніше — з Османською імперією, щоби бити московітів. Але, як я вже писав, «просвітлені» російські інтелектуали у своїй більшості гидували і гидують вивченням української минувшини й українського сьогодення.

Отож — із якого дуба впала Юлія Латиніна? З імперського, шановні читачі...     

ГОЛОС З FACEBOOK

Підсвідоме російської лібералки-опозиціонерки

Підсвідоме російської лібералки-опозиціонерки

Що спільного у Юлії Латиніної з Путіним

Я вже не раз писав у «Дні» про щонайменше дивні заяви знаної російської публіцистки та письменниці ліберального, як вона сама вважає, спрямування (та ще й кандидатки філологічних наук) Юлії Латиніної щодо України. Проте 10 квітня у програмі «Код доступу» на «Эхе Москвы» вона перевершила саму себе. Втім, судіть самі. Доведеться чимало цитувати, причому мовою оригіналу, щоб не втратити й краплини сенсу:

«Помните, убили на Украине Шеремета. И согласно украинскому МВД, которому я в данном случае доверяю — я еще раз пересмотрела их доводы — это сделали патриоты Украины во главе с человеком, которого зовут Антоненко. И это мое личное предположение, подкрепленное некоторой дозой сведений. Я думаю, что Антоненко развели. Я думаю, что люди, с которыми он общался, возможно, это были люди из СБУ, возможно, это были какие-то другие люди, но, скорей всего, это были люди из СБУ. Просто сказали ему, что вот Шеремет приехал из Москвы, это агент Москвы, это будет высокопатриотический поступок. И думали эти атошники, что совершают подвиг».

Слухайте, це на рівні «Кварталу 95». Пам’ятаєте, офіційні особи доводили нам, що призначені ними на роль убивць Павла Шеремета люди хотіли цим дестабілізувати ситуацію в Україні? За кого нас вважали ці особи? Схоже, за клінічних ідіотів, бо для дестабілізації ситуації в Україні слід висадити в повітря одразу кілька споруд на Банковій і Грушевського, не менше... І то сумніваюсь: знайдуться вправні військові та цивільні адміністратори, які за кілька годин відновлять стабільність. Тепер Латиніна пропонує іншу версію: мовляв, цим патріотам СБУ сказала, що Шеремет агент Москви, тому вони його й убили. Невже ж не просто учасники АТО, а й освічені люди могли повестися на таку «розводку»? І навіщо це вбивство СБУ? Бо ж в Україні є кілька десятків публічних і непублічних усім відомих персонажів, які є справжніми та небезпечними агентами Москви, і якщо би хтось прагнув фізично викорінити цю агентуру, він би організував серію замахів саме на них, а не на журналіста Шеремета, чиїм особистим ворогом був, між іншим, Олександр Лукашенко. Проте цей сюжет (підкріплений аудіозаписами в кабінетах КҐБ Білорусі) Латиніна не розглядає. Пояснення одне: вона вважає українців такими собі неосвіченими недотепами, нездатними аналітично мислити та самостійно приймати відповідальні рішення. Наступні фрагменти її передачі підтверджують цей невтішний для російської лібералки висновок:

«Я думаю, что в Украине, где очень много патриотически настроенного криминала и криминально настроенных патриотов, можно найти некоторую кучу отморозков типа Стерненко, которым сказать: «Слушайте, тут «пятая колонна» заседает в Одессе...», или: «Вот Путин сосредоточил у границы металлолом. Давайте по нему сейчас врежем и покажем», или сказать: «Вот тут едет автобус, в автобусе этом едут русские боевики. Давайте мы его взорвем». А в автобусе окажутся дети».

Як на мене, у словах про «патріотично налаштований кримінал і кримінально налаштованих патріотів» унаочнила себе матриця мислення Латиніної, яка у неї де-факто спільна з Путіним і його холуями в Україні. Для неї, схоже, всі хто протестував проти режиму Януковича та добровільно пішов воювати на сході проти російської агресії — це кримінальники. Я пам’ятаю, як вона щиро дивувалася — чому Олег Сенцов не хоче зізнатися у своїх злочинних діях проти окупантів і покаятися в них, щоб отримати менший строк... А те, що за будь-яких обставин визнати юрисдикцію окупаційного суду український громадянин і патріот не може, їй, очевидно, просто не спадало на думку. Так само не може вона визнати за українцями здатність самостійно здобувати інформацію й осмислювати її — і щодо «путінського металобрухту», і щодо «автобусу з бойовиками». Ну, а лексичні звороти на кшталт «відморозки типу Стерненка» зайвий раз засвідчують, що російський ліберал закінчується там, де починається українське питання.

Але Латиніна продовжує (це третя цитата, я просто розірвав її монолог):

«И, соответственно, после этого начинается тот блицкриг, о котором я говорила в начале программы. Европа, разумеется, приходит в ужас. Так что это на самом деле не тактика блицкрига, а, скажем так, тактика «макронкрига». Потому что какой-нибудь... скорей всего, Макрон приезжает в Киев, в Москву, останавливает российские войска. После этого — очень важный момент, — скорей всего, в Украине происходит то же самое, что в Армении — в Украине начинается гражданская война: западенцы против Зеленского, потому что против Зеленского воевать легче, чем против российских танков. И они спокойно могут удовлетворить свой патриотический пыл: «Да вот, гад Зеленский, он рука Москвы, мы только-только хотели этих москалей побить — а он нас остановил».

Що ж, здавна деякі мої колеги називали Латиніну «зливним бачком ФСБ». Я це заперечував, але... Тепер не знаю, що і сказати. Крім того, що московська ліберальна інтелігенція — майже вся — користується у своїх балачках про Україну «інформацією», взятою зі стелі чи в «компетентних органах». Пам’ятаю, як у другій половині 1980-х соратник Андрія Сахарова (!) Револт Пименов писав, що Винниченко та Петлюра, мовляв, створили ще до 1917-го першу в історії антисемітську політичну партію. Це Винниченко, дружина чия була за походженням єврейкою, і Петлюра, якого в семінарії, коли він учився, називали «жидівським батьком» за послідовних захист євреїв від переслідувань як з боку царської влади, так і російських чорносотенців... Але в Москві завжди все знали про Україну, не вивчаючи її, або навмисно перекручуючи історичні факти. За рідкісними винятками, одним із яких був визначний гуманіст Сахаров... Проте Латиніна, як бачимо, з «подавляющим большинством» російських лібералів (цей зворот не надається до перекладу, «переважна більшість» — це щось принципово інше). А тому їй не потрібно знати, що, крім Львівської області, вся Західна Україна проголосувала на президентських виборах за Зеленського, навіть рідне село Степана Бандери. І в акціях протесту під Офісом глави держави на Банковій участь брали майже виключно кияни і представники центру країни. Ба більше: якщо хтось і повстане проти капітуляції перед Росією (не має значення, яким виявиться прізвище гіпотетичного капітулянта), то передусім патріоти сходу та півдня України, для яких загроза російської окупації з усіма її жахами — це реальність. Так, вони там, на жаль, у меншості, проте йдеться про сотні тисяч чоловіків і жінок, готових на все, щоб захистити свої домівки та всю країну.

І, принагідно, чим «западенцы» Латиніної принципово відрізняються від сумнозвісних «грызунов» Навального? Як на мене, мало чим.

А Латиніна не може вгамуватися; для порядку покритикувавши як Путіна, так і Байдена (котрий, мовляв, сильно поступається Трампу), вона знову виходить на свою улюблену тему про неповноцінність українців, говорячи: «...Понятно, что украинская армия не может быть в один момент обучена пользоваться довольно сложным современным оружием». В один момент не може бути навчений ніхто, не тільки українці. Проте в дуже стислий термін сотні тисяч обстріляних резервістів, чимало з яких мають добру освіту, можуть. У цьому сенсі українські війська мають очевидну перевагу над росіянами, яка б техніка у них не була на озброєнні.

І нарешті. Латиніна емоційно вигукує в ефір: «...Для меня это была потрясающая новость сегодня, — когда я услышала, что президент Зеленский прилетел в Турцию. Это подумайте, как Путин разрушает настоящую империю, разрушает все связи между Россией и Украиной, если украинцы поехали договариваться с турками против России».

От воно, підсвідоме лібералки-опозиціонерки! Путіна вона ненавидить за те, що він «руйнує імперію», куди до нього, попри розпад СРСР, входила й Україна! До речі, теза про «благодійний характер Російської імперії» не нова у репертуарі Юлії Латиніної, і про те, що Україна мала би бути складовою цією імперії, втративши свою мову й культуру, бо цим би вона «піднеслася» до висот імперської культури... Мабуть, за регулярне звертання до цих ідей Латиніну і тримають на фінансованому «Газпромом» «Эхе Москвы». Але ж, приписуючи українцям-патріотам невміння самостійно мислити, російська лібералка наочно демонструє власну нездатність скласти два плюс два. Вона начебто щиро ненавидить «ЛДНР», проте хіба там не втілилася її мрія про наче благотворну втрату українцями своєї мови та культури? Повною мірою! А замістити їх здатна тільки суміш чорносотенного імперства з радянським тоталітаризмом, як і сталося за активної участі «зоресяйної Москви».

І, до речі, в минулому українці не раз налагоджували союзницькі відносини з турками, точніше — з Османською імперією, щоби бити московітів. Але, як я вже писав, «просвітлені» російські інтелектуали у своїй більшості гидували і гидують вивченням української минувшини й українського сьогодення.

Отож — із якого дуба впала Юлія Латиніна? З імперського, шановні читачі...     

ГОЛОС З FACEBOOK