Незгасне світло Джеймса Мейса

День народження людини такого масштабу, як Джеймс Ернест Мейс, тим більше його 70-та річниця — це обов’язок, імпульс і поштовх. Обов’язок донести до тих українців, які мало або зовсім нічого не знають про Джеймса, велич того, що він зробив. Імпульс до поглиблення пам’яті про нього, про його спадок. І поштовх до переосмислення його ідей, його послань Україні, його образу.

Задля цього 18 лютого, в день народження Джеймса,  запланований цікавий науково-просвітній захід — публічний діалог «Запалена свіча»,  учасники якого поділяться думками  й спогадами про Мейса. Як розповів «Дню» один з ініціаторів і активних модераторів цього заходу, відомий громадський діяч, історик і публіцист Андрій Іванець, публічний діалог відбудеться в офлайн-форматі об 11.00 за  адресою: м.Київ, вул. Січових Стрільців, 52-а, Університет менеджменту освіти Національної академії педагогічних наук України, 3  корпус, зала засідань. Передбачена одночасна трансляція на YouTube каналі за посиланням.

За словами пана Андрія Іванця, у заході передбачена участь дружини Джеймса, письменниці, громадської діячки Наталії Дзюбенко-Мейс (вона виступить з доповіддю «Російська пропаганда і правда про Голодомор»); доктора історичних наук Василя Марочка, який добре особисто знав Джеймса; скульптора, члена Спілки художників України Володимира Кореня, який представить проєкт арт-об’єкта на честь загальнонаціональної акції «Запали свічку», започаткованої Джеймсом (і саме в газеті «День» вийшла ця його вікопомна колонка «Свічка у вікні»), інших відомих вчених, експертів, громадських активістів.

Нагадаємо, саме на шпальтах нашої газети, з якою співпрацював на запрошення головного редактора Лариси Івшиної з 1998-го по 2004 рік, до самої смерті, цей видатний історик, публіцист, політолог знайшов, воістину вільну трибуну та інтелектуально наснаженого читача. Духовна, громадська та інтелектуальна присутність Джеймса на шпальтах видання протягом цих років — то був, по суті, «другий фронт», як образно висловилась головний редактор «Дня» Лариса Івшина, що відкрився у важкій боротьбі за історичну правду (якою б «незручною», а то й страшною вона не була б), за людську й національну гідність українців, за подолання метастазів тоталітаризму й радянщини у свідомості мільйонів. Його концепція постгеноцидного суспільства, його дослідження прихованих механізмів та реального перебігу Голодомору 1932—1933 років — це подвиг. Без жодного перебільшення.

Творчий доробок Мейса у «Дні» подано у двох фундаментальних книгах нашої серії «Бібліотека газети «День»  — «День  і вічність Джеймса Мейса» (2005 рік) та «Ваші мертві вибрали мене...» (2008 рік). Це —  величезний обсяг  публіцистичних виступів (у Джеймса не було просто «колонок» або «блогів»!), більшість із яких заслужено має стати класикою нашої історичної та громадської думки (але ще далеко не повною мірою засвоєні — це біда).

Головний редактор «Дня» Лариса Івшина у передмові до книги публіцистики «День і вічність  Джеймса Мейса» підкреслила: «Уже немало сказано про те,  що Джеймс став українцем, наблизившись до болю, який передали йому ті, хто вцілів після страшного голоду. Українцем його зробило  загострене почуття справедливості. Пробити змову мовчання було дуже складно... Не менш драматичним було те, що побачив Джеймс Мейс у перші роки, коли прибув в Україну. І що багато років по тому мучило його, хвилювало, терзало, наповнювало пристрастю і болем рядки в колонках «The  Daу» і статтях у «Дні». Це правда про те, що ми були і ще залишаємося постгеноцидним суспільством. Вона пояснює майже все: і якість нашої еліти, і стан нашого народу, і рівень совісті, і духовний стандарт — все».

Докладний звіт про публічний діалог, присвячений людині, яка стільки зробила для України і була блискучим автором «Дня», читайте в найближчих номерах газети.