Революція «нехта»

Про вибори президента Білорусі-2020 обов’язково напишуть в підручниках для комунікаційників та включать в курси політології. Можливо, білоруські події колись навіть назвуть «першою Telegram-революцією».

Наразі ситуація в сусідній державі продовжує розвиватися, політичні підсумки підбивати ще рано, але проаналізувати інформаційну складову білоруського протестного руху вже можна, і навіть потрібно.

«ТУНІЛІКС»

Широко відомо, що соціальні мережі відіграли значну роль під час подій «арабської весни» на початку 2010-х. Не всі протести призвели тоді до повалення влади, хоча політичні наслідки були скрізь. Але в Тунісі та Єгипті дійсно відбулася зміна правлячих режимів.

Ось як, спираючись на дані з різних джерел, можна описати вплив нових медіа на розгортання туніських та єгипетських протестів.

У Тунісі «каталізатором» виступів проти діючої влади став сайт «Наваат» (у перекладі з арабської означає «Ядро»). Інтернет-видання наприкінці 2010 року розпочало реалізацію проекту «Тунілікс» — оприлюднення документів WikiLeaks, які стосувалися зловживань туніської влади. Матеріали здобули неабияку популярність завдяки поширенню в соціальних мережах.

«Тунілікс» лише опублікував ці депеші, вклав їх у контекст, а вже інші — наші блогери, активісти — почали перекладати їх і поширювати у Facebook. І вже далі всі ці поширення, посилання ставали джерелом інформації для різних ЗМІ», — розповів потім Самі Бен Гарбія — туніський правозахисник і співзасновник сайту «Наваат».

Коли антивладні протести вже почалися, виникла інша проблема — виявилося, що іноземні ЗМІ не мають доступу до правдивої інформації про те, що відбувається в Тунісі і світ не знає, що відбувається в країні. Тоді, як згадував Бен Гарбія, «Наваат» почав збирав у соцмережах найцікавіші повідомлення та відео активістів «туніської весни», перекладав їх англійською і публікував на сайті. Так новини з Тунісу потроху почали поширюватися на Захід — інформаційну блокаду було зруйновано.

Хвиля протестів призвела до відставки президента Тунісу бен Алі в січні 2011 року.

«МИ УСІ ХАЛЕД САЇД»

Події в Єгипті беруть свій початок з брутального вбивства поліцейськими 28-річного єгипетського бізнесмена Халеда Саїда в червні 2010 року.

Випадково Саїд отримав запис того, як корумповані поліцейські ділять між собою захоплені наркотики і готівку. Вважають, що запис потрапив до нього випадково, через Bluetooth, коли він сидів в олександрійському Інтернет-кафе. Після чого Саїд розмістив компрометуюче відео в Інтернеті.

Кількома тижнями пізніше двоє з тих поліцейських побачили, як Халед Саїд виходив з Інтернет-кафе. Вони заштовхали його всередину і почали бити. Свідки розповідали, що вони неодноразово били чоловіка головою об стіл, після чого його витягли на вулицю і забили ногами до смерті.

В поліцейському звіті було вказано, що Саїд помер після того, як проковтнув пакетик марихуани. Однак родина отримала фотографії його понівеченого тіла від працівника моргу. Ці знімки були оприлюднені в Інтернеті братами Саїда.

Керівник маркетингу компанії Google на Близькому Сході та Північній Африці, єгиптянин, який жив тоді в Дубаї, під псевдонімом «Ельшахід» (мученик) відкрив у Фейсбук групу «Ми усі Халед Саїд», на якій розмістив шокуючі фото. На кінець січня 2011 року сторінка мала понад 350 тисяч підписників. Саме тоді організатор сторінки закликав своїх послідовників виступити 25 січня з протестами проти єгипетського режиму.

Вважається, що саме група у Фейсбуку стала поштовхом для створення громадського руху та надихнула десятки тисяч демонстрантів вийти на вулиці, що зрештою призвело до падіння режиму Мубарака.

Дослідники провели масштабне опитування єгипетської молоді із метою вивченні факторів, які вплинули на їхнє рішення взяти участь у в протестах 2011 року перейти від роді спостерігача до учасника. Результати, які були оприлюднені в березні 2012 року в Journal of Communication, показали, що більшість протестувальників, які вийшли на вулиці в перший день протестів, зробили це через пости в соціальних мережах.

НЕСВОБОДА МЕДІА І ВІЛЬНИЙ TELEGRAM

Але повертаємось до подій в Білорусі.

Ситуація зі свободою медіа в сусідній країні роками залишалася стабільно поганою. Телебачення, яке є в кабельних мережах і яке дивиться абсолютно більшість білорусів, є безальтернативно провладним. Всі дев’ять безкоштовних цифрових телеканалів перебувають під контролем держави. Фактично єдиним незалежним від білоруської влади є Белсат TV, яке формально входить в структуру Польського громадського телебачення (Telewizja Polska, TVP) як TV Bialorus і працює при фінансовій допомозі уряду Польщі та грантодавців. В кабельних мережах каналу немає. Белсат TV в Білорусі можна дивитися в Інтернеті, а також через супутник, що можуть собі дозволити до чверті населення.

Єдиною плюралістичною платформою в Білорусі є нові онлайн-медіа.

В першу чергу, йдеться про Telegram. Цей месенджер, який і до того був популярним серед білорусів, виявився найбільш стійким до збоїв із доступом до Інтернет-ресурсів, які почалися в перші хвилини після початку голосування на виборах 9 серпня. Більшість інформаційних сайтів почали працювати з перебоями або взагалі не відкривалися, про спроби блокування повідомляв Twitter, не можна було підключитися до Фейсбуку.

В роботі Telegram теж спостерігаються проблеми, але месенджер працював більш-менш стабільно завдяки вбудованому механізму обходу блокувань і додатковим проксі-серверам, підключеним спеціально для Білорусі. «Ми увімкнули наші інструменти антицензури в Білорусі, щоб Telegram залишався доступним для більшості користувачів», — пояснив засновник Павло Дуров.

Месенджер увійшов до списку найпопулярніших Android-додатків серед користувачів з Білорусі поряд з сервісами для обходу блокування. Без перебільшення, Telegram став «головним комунікатором країни» на момент початку протестів. Коли в Білорусі «пропав» Інтернет, залишився працювати лише Telegram, і він зібрав навколо себе всіх білорусів, які стежили за політикою.

«НЕХТА»

Каналом №1 став канал NEXTA (1,7 млн. підписників на ранок 13 серпня).

NEXTA вимовляється як «нехта» — білоруською це «хтось». Канал був заснований на YouTube п’ять років тому 17-річним школярем, і був спочатку музичним проєктом Степана Путило, відомого зараз під ім’ям Степан Свєтлов.

Згодом NEXTA набув ознаки опозиційного медіа — крім музики, почали з’являтися розслідування про зловживання влади, критичні матеріали про білоруські реалії...

У 2018 році з’явився Telegram NEXTA Live, а у 2019 році NEXTA опублікував документальний фільм «Лукашенко. Кримінальні матеріали», який вийшов у тренди білоруського YouTube, отримавши майже 3 млн переглядів. «У фільмі детально розповідається про те, як Лукашенко вкрав у нас країну, мрії, свободу, майбутнє і 25 років життя», — розповідав тоді Степан Путило.

З початком нинішніх протестів в Білорусі канал почав публікувати фото і відеоповідомлення користувачів з усієї країни та поширювати новини ЗМІ, сайти яких могли бути заблоковані. «Telegram — це анонімний майданчик, це безпечна передача інформації і NEXTA — це тисячі білорусів, які діляться якоюсь інформацією, які надсилають її нам і, таким чином, розповідають її на всю країну. Вони розповідають ті історії, які повинні бути почуті, які ніколи не прозвучать на білоруському телебаченні або в офіційних білоруських медіа», — розповідав головний редактор проекту, 25-річний Роман Протасевич, в інтерв’ю Euronews.

СПЕЦОПЕРАЦІЯ ЧИ «ЧОРНИЙ ЛЕБІДЬ»?

NEXTA вже назвали «децентралізованим медіа ХХІ століття». Але під час протестів канал вийшов за рамки роботи ЗМІ, ставши, з одного боку, рупором опозиції, а з іншого — фактичним координатором акцій протесту.

На каналі стали з’являтися заклики про допомогу, карти розміщення міліції, контакти адвокатів і правозахисників, політичні звернення та інструкції для протестувальників...

ВВС запитало у Протасевича, ким себе більше сприймає команда NEXTA — ЗМІ чи координаторами протесту? Головред проекту відповів так: «До початку всієї цієї ситуації з голосування і протестами ми працювали як медіа, до того ж як медіа достатньо успішне», але зараз, за його словами, вже «важко сказати, ким ми є». «Мабуть, передусім білорусами, які хочуть повернутися додому і жити у вільній країні без диктатури», — зазначив Протасевич.

Хто стоїть за проектом NEXTA? Чи дійсно два хлопця 20+ є фактичними координаторами опозиційного руху проти Лукашенка?

З відкритих джерел відомо, що і Роман Протасевич, і Степан Путило, живуть у Польщі в якості політичних емігрантів.

Про фінансування проекту відомо лише зі слів його керівників.

В інтерв’ю ВВС Роман Протасевич заявив, що NEXTA існує за рахунок реклами.

«Ми ніколи не отримували ані грантів, ані будь-якої іншої допомоги від третіх осіб. З нами навіть ніхто не зв’язувався, ми існуємо самі по собі. Механізм нашої роботи, отримання якихось грошей в нас схожий з тим, як влаштовані приватні ЗМІ — ми продаємо в наших каналах рекламу. Ми є не лише найбільшим білоруським каналом, але й одним із найбільших телеграм-каналів взагалі. В нас достатньо дорога реклама, і доходів від неї нам вистачає для того, щоб існувати», — заявляє головред NEXTA.

Очевидно, що інформації явно недостатньо, ані для того, щоб заявляти про дуже ефективну спецоперацію, ані для того, щоб оголошувати канал «типовим «чорним лебедем»...

***

Політичні висновки із останніх подій в Білорусі ще попереду. Але попередні технологічні висновки вже, здається, зробити можна.

• Сучасні технології комунікацій роблять неможливими заборони та блокування. «Їх в двері, а вони у вікно», тобто, замість заблокованих сайтів людям повідомляв новини Telegram-канал.

• Політичні протести можливі без політичних організацій та лідерів. Цю роль може виконувати громадянське суспільство.

• «Вожді» повсталому народу не дуже вже і потрібні. Лише координатори, але ними можуть стати медійні проекти, нові медіа.

І загальний висновок з усіх протестних акцій останнього десятиліття: соціальні мережі та месенджери є наразі не лише головним пропагандистом та агітатором, але і головним організатором «революційних мас». Але досі жодній владі не вдалося з цим впоратися без втрат.