Благоговіння перед життям
Конвенція про біологічне різноманіття — 25 років у діїСеред численних дат у календарі Організації Об’єднаних Націй 22 травня — Міжнародний день збереження біорізноманіття — посідає особливе місце, бо саме в цей день слід замислитися про цілісність і розмаїття світу, в якому ми живемо, і про нашу відповідальність за нього. Піклуючись про всіх живих істот, що населяють планету, людство не лише забезпечує задоволення своїх щоденних потреб, уможливлює тяглість власного існування, а й виявляє той моральний імператив, що його Альберт Швайцер сформулював як благоговіння перед життям.
Міжнародний день біорізноманіття відзначається з метою привернення уваги людей, громадськості, представників різних галузей економіки та бізнесу, політиків і урядовців до проблеми збіднення генетичного, видового, екосистемного розмаїття на Землі, необхідності вживання термінових заходів для зупинки загрозливих екокризових явищ та підтримки природних систем життєзабезпечення (сталий клімат, родючість ґрунтів, самоочищення водойм, відновлення популяцій рослин і тварин тощо). Особлива тема цьогорічного Міжнародного дня збереження біорізноманіття — двадцятип’ятиліття вступу в дію Конвенції про біологічне різноманіття після ратифікації її 196 країнами світу. Конвенція — це міжнародний правовий документ, що надає інструменти для збереження біорізноманіття, збалансованого використання його компонентів та справедливого розподілу вигод від використання генетичних ресурсів. Тепер світова громадськість загалом і окремі дієвці мають об’єктивно й критично оцінити ефективність функціонування цього інструменту, здійснені кроки й зусилля, досягнення і помилки в збереженні живого. Українська держава є стороною Конвенції про біологічне різноманіття, а відтак несе зобов’язання перед власним народом і прийдешніми поколіннями, перед світовою спільнотою.
Відзначаючи цьогорічний Міжнародний день збереження біорізноманіття в Україні, варто згадати знаного ученого-еколога, доктора біологічних наук Ярослава Івановича Мовчана (11.08.1957 — 18.09.2017), який доклав чимало зусиль для того, щоб Україна отримала ефективні важелі в здійсненні екологічної політики відповідно до міжнародних стандартів, зробив неоціненний внесок у формування національної стратегії збереження біорізноманіття та охорони природи за активної участі громадськості.
Ярослав Мовчан був людиною яскравою і багатогранною. В його житті тісно перепліталися науковий пошук, громадський активізм, любов до природи й рідної країни, щире прагнення змінити світ на краще та самовіддана праця заради реалізації цієї мети. Він належав до когорти людей, чиї інтереси виходили далеко за межі своєї спеціальності, ботаніки, мав здатність мислити стратегічно та комплексно, бачити проблеми ширше й глибше. Ще навчаючись у аспірантурі в Інституті ботаніки АН УРСР (тепер — Інститут ботаніки імені М.Г.Холодного НАН України), він брав участь у щорічних Всесоюзних семінарах (з 1991 р. — Міжнародних) «Світогляд і наукове пізнання», організованих Інститутом філософії АН УРСР (нині — Інститут філософії імені Г.С.Сковороди), на яких філософи та природознавці обговорювали актуальні світоглядні проблеми науково-технічного прогресу, методів наукового пізнання, взаємозв’язку науки і культури тощо. В радянський час ці семінари були своєрідною оазою вільного обміну думок і критичного мислення. Однією з провідних тем була тема екології — від визначення предмета до особливостей формування суспільної екологічної свідомості та культури.
Відзначаючи цьогорічний Міжнародний день збереження біорізноманіття в Україні, варто згадати знаного ученого-еколога, доктора біологічних наук Ярослава Івановича Мовчана (11.08.1957 — 18.09.2017), який доклав чимало зусиль для того, щоб Україна отримала ефективні важелі в здійсненні екологічної політики відповідно до міжнародних стандартів, зробив неоціненний внесок у формування національної стратегії збереження біорізноманіття та охорони природи за активної участі громадськості
Екологічна, точніше соціально-екологічна, тематика захоплювала все ширше коло дослідників, оскільки в СРСР 1980-х років вочевиднювалися екологічні кризи і все більше людей розуміли, що партійно-пропагандистська ідеологема про те, що екологічні кризи — це ознака «загниваючого заходу», не витримувала критики й остаточно була знівельована 1986 року після Чорнобильської катастрофи. Щодо цього Ярослав Мовчан писав, що підвищений інтерес до екології потребує уточнених дефініцій і визначення її статусу в системі наук. Екологія, на його переконання, має бути теорією і методологією природокористування, а останнє може трактуватися як прикладна екологія. Прийнявши за аксіому тезу «економічно те, що екологічно», Ярослав Мовчан присвятив її практичній реалізації все своє життя від почату 1990-х і до останнього подиху.
Після квітня 1986 року починається новий відлік у суспільному житті України: створюються громадські організації та рухи (Українська екологічна асоціація «Зелений Світ»; «Народний рух» України та ін.), які ставлять за мету осмислити ситуацію, що склалася в Україні, дати відповідь на питання про критичний стан довкілля великих індустріальних міст, забруднення річок, тотальну розораність й ерозію земель тощо. Тоді відповідь здавалася очевидною: уповільнити й зупинити екологічні кризи можна буде за умови державної незалежності України, коли країна ощадливо використовуватиме свої природні ресурси, впроваджуватимуться нові технології та моделі господарювання, а пріоритетом стане піклування про здоров’я та добробут людей.
Початок 1990-х років був для України часом викликів, адже на практиці розбудова незалежної держави виявилася значно складнішим завданням, і водночас відкрив вікно можливостей. 1992 року Україна взяла участь у Конференції ООН з проблем довкілля та розвитку, або Саміті Землі (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.), під час якої підписала низку визначальних міжнародних документів (Декларація з навколишнього середовища і розвитку, Рамкова конвенція ООН зі зміни клімату, Конвенція про біологічне різноманіття тощо), взявши на себе чималі зобов’язання перед світовою спільнотою. Водночас приєднання до цих документів давало неабияку можливість для формування національної стратегії екологічної політики відповідного до міжнародних принципів і критеріїв, співпраці на глобальному та європейському рівнях із метою переходу на засади сталого (збалансованого) розвитку.
Політика збереження біологічного різноманіття в незалежній Україні пов’язана з підписанням (червень 1992 р.) і ратифікацією 1995 року Україною Конвенції про біологічне різноманіття, яка вступила в дію в травні 1995 р. Проте впровадження завдань Конвенції вимагало чималих ресурсів і фахівців, здатних мислити й діяти відповідно до нових завдань. Одним із рушіїв впровадження засад сучасної політики збереження біорізноманіття в Україні був Ярослав Мовчан. Це виявлялося в повсякденній праці на посаді заступника міністра охорони навколишнього середовища України, з 1995 року — Міністерства охорони природи та ядерної безпеки України (1993 — 1998), консультанта з екологічних та земельних питань Секретаріату ВР України (1999 — 2000), завідувача лабораторії Інституту досліджень навколишнього середовища та природних ресурсів РНБО (1999 — 2000), начальника департаменту Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, а після зміни назви міністерства — директора департаменту Міністерства екології та природних ресурсів України (2000 — 2006); під час розроблення та впровадження законодавчих актів, спрямованих на охорону природи, збереження біорізноманіття, розвиток природно-заповідного фонду та екологічної мережі тощо. Ярослав Мовчан брав активну участь від імені України в Конференціях сторін Конвенції, користуючись беззаперечним авторитетом серед зарубіжних колег, розробляв правові, інституційні та економічні механізми реалізації її завдань в Україні.
Сподіватимемося, що справа Ярослава Мовчана прислужиться не одному поколінню українців, а її успішне продовження залежить від усіх нас.a
Випуск газети №:
№86-87, (2018)Рубрика
День Планети