Про політичні ігрища

В Україні цього тижня зроблено серйозний крок до реального створення Суспільного телебачення. У вівторок, 13 січня, Верховна Рада прийняла в першому читанні за основу законопроект №1357 про внесення змін до деяких законів України щодо Суспільного телебачення і радіомовлення України, що був внесений Комітетом з питань свободи слова та інформаційної політики. Утім, прийняла з великим «скрипом». «Фракція Ляшка не голосувала за суспільне мовлення. Жодного голосу! Попри це, на межі, але закон пройшов у першому читанні — 230 «за». БПП дав 97 голосів — подяка всім, хто підтримав законопроект, який може мати вирішальний вплив на демократію в Україні», — написав у «Фейсбуку» народний депутат Сергій ЛЕЩЕНКО.

Зареєстрований у ВРУ 10 грудня 2014 року законопроект №1357 готувала голова парламентського Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар разом з групою депутатів. За її словами, виголошеними з трибуни парламенту, цей документ дасть змогу створити незалежний суспільний канал на базі державного мовлення: «Без цих змін ми не можемо зробити реального незалежного суспільного мовника. Наше завдання — вивести суспільний канал з-під впливу Кабінету Міністрів і створити на його базі альтернативу комерційним каналам».

Однак, одностайній підтримці законопроекту №1357 завадив... інший законопроект щодо суспільного мовлення №1357-1 від Миколи Томенка.

У чому ж ключові розбіжності двох документів? На відміну від Сюмар, Томенко пропонує окремо створювати Суспільне ТБ і Суспільне радіо; на базі обласних державних телерадіокомпаній дати право органам місцевого самоврядування створювати суспільне регіональне телерадіомовлення; а також заборонити приватизацію майна ОДТРК, навіть того, що держава фінансово не може сама утримати.

«Законопроект №1357 писав Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики у повному складі, — розповідає у коментарі «Дню» гендиректор Національної телерадіокомпанії України Зураб АЛАСАНІЯ. — Запропоновані правки розроблялись впродовж майже шести місяців за участю юристів та медіа-експертів. Законопроект №1357-1 за авторства Миколи Томенка займає півсторінки тексту й не може розглядатися як альтернатива. На мою думку, він був створений винятково заради того, щоб зупинити головний — №1357. Микола Томенко наполягає на тому, що документ Вікторії Сюмар та інших депутатів несе загрозу приватизації державних каналів. Це абсолютна брехня і він сам про це знає. До речі, заборонити приватизацію можна поправкою. Депутати з «Блоку Петра Порошенка» вважають, що поки триває війна, державні ЗМІ необхідно зберегти. На мою думку, це неправильна позиція. Якщо залишити все як є ще хоча б на півроку-рік, ця державна система, «совок» можуть зберегтися назавжди й ми нічого не зможемо змінити. Водночас без голосів БПП прийняти законопроект №1357 у першому читанні було б неможливо. Тому автори обох документів шукатимуть компромісного рішення. Томенко, наприклад, хоче, щоб національне радіо було окремою юридичною особою. Навіщо це їм, я не знаю. Саме така ситуація склалася у Польщі, але, навіть на думку місцевих радійників, це — абсолютно хибний шлях. Можливо, інтерес Томенка полягає якраз у тому, щоб національне радіо очолив, якщо не він сам, то принаймні його людина. Ще вони хочуть якимось чином відокремити ОДТРК. Це означає, що з’явиться 26 регіональних суспільних каналів! Переконаний, що такого ніколи не станеться. Насправді, таким чином передусім мажоритарники хочу зберегти там свій вплив — щоб можна було у будь-який час транслювати через місцеві канали свою позицію. Все це — політичні ігрища. Депутати від БПП підтримали законопроект №1357, але запропоновані ними зміни «протягуватимуть» у другом читанні».