Під покровом графа Шенборна

По всій довжині траси, що проходить за Мукачеве й огинає зверху селище Чинадієве, вздовж узбіч стоять наші люди, створюючи чудову картину горами яблук на імпровізованих столах і гірляндами грибів на встромлених в землю сірих тичках, а також іншим щастям вино-городнього штибу, для якого визначення "їжа" недостатньо. Поблизу санаторію "Карпати" взагалі виникає відчуття рерихівських Гімалаїв. Хочеться йти якомога вище, податися в "сніжні люди" і ніколи більше не повертатися в склочну метушню долин.

Головний лікар санаторію з 1984 року Павло Гезович Сіксай. Його кабінет - в палаці австрійського графа Шенборна, збудованому у XVIII столітті. Раніше "Карпати" були розраховані на 530 ліжок. Зараз словацька фірма "Став-Клад-Нов" Михайла Петарчика закінчує реставрувати новий семиповерховий корпус. Тоді буде... 460 місць. Менше, тому що зріс попит на комфортне житло. Замість семи буде 27 "люксів", буде й 42 одномісних номери. У відпочатку кардіо-неврологічному санаторії повністю обладнано відділення для реабілітації після інфарктів і функціональних порушень центральної нервової системи. Проте показання розширяються. Як і в "Сонячному Закарпатті", тут вже можна повноцінно лікувати захворювання шлунково-кишкового тракту.

Вартість путівки визначають побутові умови. 660 гривень - путівка на 24 дні для однієї особи в 2-місному номері з триразовим харчуванням. В одномісному - 720 гривень, у "люксі" - 816 гривень. Дітям до десяти років доведеться оплачувати 50% вартості, до 14 - 70%. Усі санаторії області сьогодні підлеглі АТ "Укрпрофздоровниця": йому належить право на 95% путівок. Але понад 60% їх закуповує Фонд соціального страхування, вони розподіляються по обласних дирекціях Фонду, який за 10% вартості надає їх різним категоріям населення. У цьому своєрідний порятунок для людей, у яких бракує готівки.

... А ось і замок. І зараз таємничий, незвичайний. Покої з високими стелями, в яких, якщо навіть уявиш, що міг би жити - "стирчиш" і плачеш від захоплення. Залишилася чудова люстра з різьбленою богинею полювання та рибальства Діаною. А на горищі, де незруйновні надійні димохідні труби, таємниче в темряві стукотить баштовий дзигар, показуючи на циферблатах з усіх замкових боків точний час. Нині - київський.

- Живемо набагато краще, ніж за Радянського Союзу, - несподівано заявила заввиробництовм харчоблоку Ганна Ковач. - Немає бюрократії. Тричі на день відпочиваючі куштують м'ясні страви. Раніше, хоча кошти й дозволяли, були незрозумілі обмеження.

Раніше до графського замку й автомобілі несучасної "крутості" під'їжджали, і громадяни були не так вдягнуті. Стіни замку були суцільно сповиті плющем, про що свідчить фото початку століття. Зараз замкові стіни звільнили від в'юнких рослин, тому що по них до внутрішніх приміщень і палат заповзали численні змії.

У санаторії головне - процедури й природа. Танці вирішили не проводити. Старий, що малий. Де танці - там і пляшка. Захопишся після інфаркту - помреш...

У підвалі дві новенькі чудові морозильні камери - низькотемпературна та високотемпературна. Збереження продуктів стовідсоткове. Зберегти - все одно, що зекономити. Обладнали й свою пральню... На чужих гучно гавкав замкнений на день у гратчастий овочевий контейнер собачка-щуролов. Уночі він відловлює сірих лісових лазутчиків, що пролазять під двері. І в підвалі, і на кухнях - справді корабельна чистота.

Зараз все, як за Шенборна. Бачив фото тих часів, відшукане на горищі. Ті ж чистенькі куховарки, столи для оброблення м'яса й овочів. З іншого знімка видно, що Шенборни не корчили з себе "крутих" - по-доброму допомагали місцевому люду в тяжкі часи, коли самі декілька місяців без перерви жили в замку, то організовували майстерні, щоб місцеві жительки шили, вишивали й отримували гроші за свою працю... І зараз дочка австрійця - графиня Ганна Шенборн-Бухгейм - допомагає коштами Мукачевому: фінансувала будівництво лікарні, гуманітарного центру для німецької меншини й інших проектів. За соціальним опитуванням, проведеним засобами масової інформації, вона визнана людиною року Мукачевого...

А чудові й дотепер ліси кишіли століття тому дичиною. В одному з урочищ сусіднього Свалявського району є дуб, під яким граф Шенборн вбив свого тисячного оленя. Зараз стрільби дещо менше. І веселого гомону. Хіба що в клубі селища Чинадієве, звідки більшість працівників санаторію, організує замголовлікаря по технічній частині Юрій Рожик виступ сучасного ансамблю "Гуркіт" і заспіває пісень, за будь-яку з яких не посоромився б йому вручити букет Шуфутинський або Розенбаум. Юрій Рожик бачив життя. В колишнього музиканта-"лабуха" на слуху тисячі пісень. Але вважає за краще співати свої. Слабкість така у людини. Можна пробачити. Тим більше, що за два роки свого заступництва в санаторії він зробив стільки, що не змогли його попередники за двадцять років. Так сказав головний лікар Павло Сіксай. А він за свої слова відповідає.