Суспільно-політична живучість: п’ять аспектів
Ренесанс тотальної оборони чи всебічний підхід до захисту і розвитку держави?
Уроки війни нової генерації, базованої на сучасній російській концепції, яка концентрується на використанні пограничного домену між війною і миром, а також розповсюджується на усі сфери діяльності держави/суспільства, свідчать про розташування багатьох гібридних загроз поза зоною покриття радарів міжнародного права, а також параграфа 5 Вашингтонського договору НАТО. Досвід свідчить, що зазначені гібридні виклики і загрози працюють як у військовому, так і невійськовому форматах. При цьому синергетичний ефект їхнього руйнівного впливу досягається саме цивільно-військовою комплексністю.
Слід зазначити, що сконцентровані на мережецентричній війні західні військові підходи попередніх років продемонстрували уразливість від засобів радіоелектронної боротьби, а концепція домінування в повітряних і морських силах зіштовхується з російськими «зонами обмеження і заборони доступу/маневру» (A2AD — anti-access and area denial). Основу цих зон становлять ракетні комплекси дальньої дії (оперативно-тактичних балістичних і крилатих ракет, а також зенітних ракетних комплексів), які створюють обмеження для заходу (перебування) в них сил НАТО без ризику нанесення ним неприйнятних збитків.
В новій генерації війн ми бачимо намагання впливати на політиків та економіку, спрямування масованої дезінформації і пропаганди через різні медіа, канали новин та соціальні мережі на маніпулювання свідомістю різних прошарків суспільства.
Адекватна відповідь на все це може бути в площині формування суспільно-політичної живучості (далі — живучість), тобто побудови стійкості суспільства і держави від дестабілізуючого впливу гібридних викликів і загроз, зберігаючи при цьому свою стабільність, безпеку і можливості розвиту. Ключовими аспектами живучості слід визнати:
Перше — це інтеграція. Йдеться про встановлення тісних робочих контактів, координації між різними урядовими структурами і про стратегічні комунікації владних структур з цивільним суспільством, неурядовими організаціями та приватною індустрією. Тісна взаємодія, контакти на різних рівнях підвищуватимуть взаємну довіру і повагу, формуватимуть суспільну солідарність, сприятимуть зміцненню психологічної складової живучості, тобто готовності суспільства захистити власні цінності, ідентичність і обраний шлях розвитку, що, по суті, руйнуватиме базу російського підходу «розгромити противника до початку війни».
Друге — це транспарентність. Потрібно більше транспарентності в політичній системі, особливо щодо власників медіа і фінансування політичних партій, а також скорочення владної відстані.
Третє — це асиметрія. Природа сучасних конфліктів показує ефективність асиметричних і непрямих дій в більш широкому сенсі, ніж це визначено симетричними оперативними планами застосування військ (сил), а також швидкого і точкового реагування на ранніх стадіях активації загроз.
Четверте — це державно-приватне партнерство як інструмент побудови взаємовідносин держава-особистість на засадах взаємної поваги і довіри.
П’яте — це забезпечення стійкості національної системи управління, насамперед її підсистем воєнного і кризового управління, важливих об’єктів національної інфраструктури, в першу чергу від кібернетичних загроз.
На нещодавній Ризькій конференції НАТО розгорнулася дискусія, чи можна називати зазначений підхід «тотальною обороною». Звичайно, назва є важливою, але не важливіша за суть. З огляду на принциповість побудови чинних механізмів виживання України в сучасних турбулентних умовах, а також на природу війни нової генерації і характер гібридних загроз, нам потрібний всебічний підхід до оборони на основі цілеспрямованого формування а) високопрофесійного регулярного війська, спроможного дати відсіч збройній агресії проти держави і відстояти незалежність України; б) міцного громадянського суспільства, з яким влада має відносини взаємної довіри та поваги, вмотивованого і готового захистити власні цінності, ідентичність і обраний шлях розвитку.
Ключем до якісного стрибка в безпечне майбутнє в будь-які турбулентні часи була перевага в підходах (ідеях) і технологіях. Сучасність не є винятком.
Ігор КАБАНЕНКО, адмірал, експерт з питань оборони та безпеки, політик
