Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Революція і Леді

18 листопада, 10:02

У Південно-Східній Азії зараз відбуваються епохальні події, які ЗМІ пострадянського простору висвітлюють не надто активно — а дарма.

Бірма (М’янма) — 55-мільйонна країна, яку з 1962 року мучила спочатку комуністична, а потім просто військово-злодійська диктатура, остаточно і безповоротно йде з клубу міжнародних ізгоїв. Результати парламентських виборів ще офіційно не підтверджені, але, поза всяким сумнівом, як мінімум 3/4 місць у парламенті отримає опозиційна Національна ліга за демократію на чолі з лауреатом Нобелівської премії миру, великою людиною й політиком Аун Сан Су Чжі, яку в народі називають Леді.

Про неї зняв фільм Люк Бессон. Їй присвячено книжки й пісні. Ця розумна, високоосвічена, красива жінка гідна стати в один ряд з Махатмою Ганді, Мартіном Лютером Кінгом, Нельсоном Манделою.

Бірма у ХХ столітті має давню й криваву історію насильства держави над народом. Уже керівник національно-визвольного руху Аун Сан, якого бірманці шанують як батька незалежності, був убитий політичними ворогами влітку 1947 року разом з усім урядом.

Військові, які 1962 року захопили владу, оголосили про створення Партії бірманської соціалістичної програми й повели країну «бірманським шляхом до соціалізму». Всі до болю знайомі наслідки не забарилися: тотальна експропріація й націоналізація приватної власності, однопартійна система, знищення вільної преси, зникнення товарів з магазинів, карткова система, голод. 1988 року паралельно з СРСР і Китаєм почалося щось на кшталт відлиги, але студентські протести проти диктатури були втоплені в крові: лише за один день, 18 березня, військо розстріляло просто на вулицях тодішньої столиці Рангуну (Янгону) понад 3 000 осіб. 1989 року перші вільні вибори зі значною перевагою виграла опозиційна Демократична ліга на чолі з Аун Сан Су Чжі, донькою Аун Сана: вона на той час повернулася з-за кордону, де прожила більшу частину життя. Режим скасував результати, а саму Су Чжі посадили під домашній арешт, який, з невеликими перервами, тривав більш ніж 15 років. За цей час вона отримала Нобелівську премію миру (1991), її чоловік, тибетолог Міхаель Ейріс, помер, так і не побачивши її. 2007-го країною прокотилася хвиля виступів, очолюваних буддійськими ченцями, з вимогами звільнити Леді, однак хунта знову застосувала силу, було вбито чи закатовано більш ніж 100 осіб.

Та все ж міжнародний тиск і економічна криза зробили свою справу. Аун Сан Су Чжі звільнили у листопаді 2010 року, 2012-го її обрано депутатом у парламент. А сьогодні генерали вже не зможуть скасувати результати виборів. Бірма нарешті отримує вистраждану свободу.

Ці події, між іншим, знову нагадують, що всяка тиранія, хоч якою б непорушною вона здавалася, ким би була очолювана — хоч колишнім КДБ-шником, хоч директором радгоспу, — приречена.

А поки — від усієї душі вітаю бірманців і особисто Леді!

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати