12 золотих і одна бронзова
Стільки медалей отримали українські спортсмени на міжнародних змаганнях із танців на візках. Дві — в рівнянина Івана Сівака
Так склалося, що Іван СІВАК — традиційний учасник етапу Кубка світу, який нещодавно відбувся в Нідерландах. Це одне з найпрестижніших і найстаріших змагань зі спортивних танців на візках. І традиційно Іван повертається звідти з перемогою, цього року — з двома золотими медалями.
«П’ять років тому наша збірна настільки вдало виступила на цьому міжнародному турнірі, що організаторка змагань жартувала, мовляв, у неї таке враження, що це не Кубок світу, а кубок України, — розповідає Іван Сівак. — Цього року нам вдалося повторити такий успіх. Адже в наших спортсменів — 12 золотих медалей та одна бронзова».
І три перемоги — в рівнян. Так, «золото» в категорії «Комбі-стандарт» (коли на візку один зі спортсменів) здобула пара Андрія Товстого з Рівного та Ілони Слуговіної з Києва. А Іван Сівак перетанцював усіх у двох сольних категоріях — Single Men і Freestyle Solo.
ФОТО НАДАНО ІВАНОМ СІВАКОМ
«Оскільки біля мене немає партнерки, якій я можу віддавати свої емоції під час танцю, «працюю» на глядача і тих, хто поруч. Трапляється, під час виступу кілька спортсменів з’їжджаються в один куток. Тоді ти обтанцьовуєш уже того, хто поруч. І на паркеті відбуваються такі собі дружні суперечки, батли та інші цікаві моменти. Буває, людина фізично має менше можливостей, але за емоційною віддачею, за тим, як інтерпретує танець, є значно сильнішою, — ділиться Іван Сівак. — Учасники категорії Single Men виступають одночасно. Вони танцюють вальс, танго, самбу, румбу та джайв. А ось у категорії Freestyle Solo вже виїжджають на паркет по одному».
Рівненський спортсмен виступав у образі блазня Петрушки. Цей номер він минулого року вивозив на чемпіонат світу, який відбувався в Бельгії, і тоді одержав «бронзу». Ну, а цього разу Петрушка «озолотився», жартує Іван.
«У нас склалася традиція вести онлайн-трансляцію змагань у «Фейсбуці». Робимо це задля того, щоб популяризувати танці на візках і надихати людей із обмеженими фізичними можливостями. Мотивувати їх і вселяти віру у себе, — каже спортсмен. — Турнір у Нідерландах у цьому плані показовий. Річ у тім, що змагання з танців на візках тут відбуваються не лише серед спортсменів, а й серед аматорів. Для них це момент реабілітації і задоволення. Так, на паркет виїжджають люди, які мають серйозні проблеми зі здоров’ям і можуть лише тримати пульт від електровізка. Але, попри це, вони танцюють і так проявляють себе, а не сидять у чотирьох стінах. У таких випадках радієш за них».
Івана вразила історія мами й доньки, з якими він познайомився на цих змаганнях. «Дівчинка взагалі не могла керувати візком. Із нею танцювала мама, що була як її ангел-охоронець. Це дуже зворушливо, — продовжує спортсмен. — А ще з’ясувалося, що дівчинка, яка практично не може рухати руками, малює картини. Для цього вона навчилася тримати пензлик у зубах. Тобто люди дуже цікаві. І для того, щоб розвиватися, долучатися до творчості в різних її проявах, не потрібно мати якісь надможливості».
Нещодавно Іван проводив майстер-клас для особливих діток із Рівного, які пересуваються на візках. Допомагав поставити для них танець. Номер вийшов чудовим. Від виступу дітей по тілу бігали мурашки, зізнається Іван. Для нього це був гарний досвід, йому хотілося б попрацювати в цьому напрямку ще, щоб рівненські діти могли розвиватися і проявляти себе так, як учасники міжнародного турніру в Нідерландах.
