Усiх вилiкують

Треба вчитися економити. Приблизно так, якщо стисло, може звучати висновок з'їзду сімейних лікарів, що завершився вчора в Харкові. Якоюсь мірою його можна назвати знаковим — уперше до дискусії про долю української медицини підключився Президент. Як він заявив у своєму виступі, сьогодні слід орієнтуватися на європейські стандарти забезпечення сфери. «Якщо ми й надалі відраховуватимемо 80% коштів на фінансування квадратних метрів, стін і ліжок, то ніколи не дійдемо до хворого», — цитує Віктора Ющенка Інтерфакс-Україна. За його словами, сьогодні спостерігається надлишок місць у стаціонарах, приблизно 40% із них, як правило, не використовуються.

Словом, з'їзд намітив декілька першочергових завдань. По-перше, децентралізація фінансових ресурсів і активне впровадження сімейної медицини. По-друге, скорочення лікарняних ліжок, а разом із тим і середнього терміну госпіталізації. Крім того, В. Ющенко доручив розробити декілька пріоритетних програм — із боротьби зі СНІДом, туберкульозом і онкологічними захворюваннями. А також закликав лікарів якнайшвидше прийняти кодекс лікарської етики. Інше питання, що здійснити задумане — й головне, побачити результат — буде дещо складніше. Наприклад, сьогодні в Україні існує 10 цільових медичних програм. З 2000 року на національному рівні борються з тим же туберкульозом, ВІЛ, діабетом. Але чомусь Україна продовжує посідати друге в Європі місце з інфікованості паличкою Коха, а темпи поширення СНІДу вивели країну в лідери континенту. Нещодавно міжнародна коаліція організацій «Зупинимо туберкульоз разом» заявила про те, що Україна повністю провалила «профільну» програму. «Як на посаді головних фахівців із соціально небезпечних інфекційних захворювань можуть працювати вчорашні випускники ВНЗ?» — ставили риторичне запитання автори підсумкової доповіді. Вони ж наводили шокуючі цифри: щодня в країні реєструється 82 нові випадки захворювання, а щороку від туберкульозу вмирають понад 10 тисяч українців.

Як впевнений старший науковий співробітник Інституту нейрохірургії, експерт у галузі охорони здоров'я Андрій Гук, цільові програми залишаться листом побажань доти, доки фінансуватимуться лише з держбюджету. Обласним вiддiлам охорони здоров'я (і навіть районним) потрібні свої гроші, свої конкретні завдання й чіткі показники результативності. Сьогодні ж доходить до парадоксів. Скажімо, замовила область певну кількість медикаментів для лікування онкохворих. МОЗ прийняв заявку, оголосив тендер, визначив переможця, розвіз препарати по регіонах. Тільки поки тривали всі ці процедури, ситуація вже встигла декілька разів помінятися. Були приклади, коли замовлені ліки в результаті виявлялися непотрібними або потрібними, але не в тому обсязі. А отже міністерство цілком можна було звинуватити в нецільовому використанні бюджетних коштів. До речі, Рахункова палата дійшла саме такого висновку. Підсумки її перевірки за 2004 рік показали, що реалізація програми «Онкологія» звелася до закупівлі препаратів і дорогого обладнання. Але при цьому хворі були забезпечені медикаментами менш ніж на третину. «Непотрібних» ліків закупили на 86,1 млн. гривень, і вартість тих, що залишилися незатребуваними, оцінюється в 65,2 млн. гривень.

Простіше кажучи, як вважають експерти, перш ніж розробляти нові програми, варто подумати: якою є роль у цьому процесі регіонів. Подібна ситуація і з етичним кодексом лікаря.

Він не «запрацює», якщо медики не отримають самоврядування й не переберуть на себе «левову частку» функцій міністерства — зокрема контрольних і дозвільних. Іншими словами, самі «очистять» своє середовище від непрофесіоналів, як це практикується у більшості європейських країн. Але для цього потрібен відповідний закон, проект якого нині лише розробляється.

Тим часом українські пацієнти, як виявилося, навіть не знають, що в них є права. І це не жарт. Питання про них стали прозрінням для 50% опитаних дирекцією проекту «Права пацієнта в Україні». У той же час, як зізнаються самі медики, у нас бувають справді кричущі випадки. Наприклад, у одній iз відомих київських клінік, роблячи пацієнту рентген, лікар вирішив уголос поміркувати про ймовірність у хворого раку шлунка. Добре, що нічого подібного не виявили. Але з рентген-кабінету пацієнт уже вийшов з канцерофобією — патологічною боязню онкозахворювань. Або ще факт. Як показала перевірка державного фармакологічного центру МОЗ, у багатьох лікарнях у пацієнта не питають, чи згоден він випробувати нову методику або ліки. Хоча в законі ця норма чітко прописана. Не кажучи вже про те, що українські лікарі нерідко завищують вартість медичної допомоги й стають рупором фармацевтичної фірми, що їх «підгодувала». Але всьому можна знайти виправдання. Як раніше сказав «Дню» академік, один зі співавторів проекту кодексу лікаря Любомир Пиріг, «давайте спочатку подумаємо, наскільки етично оцінювати працю медика на рівні працівника лісового господарства. А вже потім будемо обговорювати, що не влаштовує в роботі лікаря».

До речі, на з'їзді в Харкові говорили й про винагороду медиків. Як вважають експерти, саме сімейна медицина має стати для лікарів найпривабливішою сферою. Адже сімейний лікар (або група), як планується, отримуватиме від держави гроші й самостійно вирішуватиме, на що їх витратити. Це й зацікавить медика у здоров'ї пацієнта — чим менше знадобиться медичних втручань, тим більше коштів залишиться на обладнання й прибуток. А передбачуване скорочення «зайвих» ліжок у лікарнях дозволить знайти кошти на підвищення зарплати всім лікарям. Щоправда, запланованим реформам може завадити... Конституція. Адже в ній чітко сказано: скорочувати державні лікарні та поліклініки заборонено.