Знаки, серед яких ми живемо

Про текст — музику — візуалізацію в перекладі поезії говорили митці, перекладачі та критики. «Ми весь час сперечаємося між собою, що таке «роздІловІ». Це не концерт, не літературний чи театральний виступ, не зовсім перформанс. Але водночас нам якраз і подобається, що це міститься на межі, що його важко впіймати й схарактеризувати», — розповідає Сергій Жадан про мультимедійний проект «роздІловІ».

ВІД «СКЛАДНОСУРЯДНИХ»

Справді, непросто віднайти термін, який міг точно відповідати концепції авторів, поєднуючи в собі прочитані вголос вірші (Сергія Жадана), музику й візуальну складову (створену на спеціальному скляному столі з закріпленою знизу камерою, щоб у прямому ефірі було видно, що саме твориться), а віднедавна ще й четвертий елемент — переклад віршів іншими мовами. Усе це втілено у «роздІлових».

Витоки «роздІлових» можна знайти ще в спецпроекті «Складносурядні». Це три вечори у «Мистецькому Арсеналі» з Юрієм Андруховичем, Сергієм Жаданом і Тарасом Прохаськом, коли література взаємодіяла з музикою й візуальним рядом. А вже власне проект «роздІловІ» бере свій початок сім років тому. Тоді це були тільки два виступи. «Потім ми зустрічалися, але «роздІловІ» якось залишилися у кожного всередині, проте ми разом не репетирували й не продовжували проект», — поділилася авторка ідеї та візуалізаторка Оля Михайлюк.

Проте ситуація змінилася навесні 2014 року, коли команда вирішила зустрітися в садибі Мсциховського біля Алчевська. «Особлива атмосфера місця, та ситуація народили рішення, мелодії. Можна сказати, що там ми зрозуміли, як будемо взаємодіяти в цьому проекті». З того часу з’явилося переконання, що проект продовжуватиметься. Виступи у планетаріях Харкова та Києва, подорожі всією Україною (зокрема, Донбасом) і за кордоном, новий досвід і нові композиції — такою є історія цього проекту, що й далі триває.

ТРАНСГРЕСІЯ КОРДОНІВ МІЖ РІЗНИМИ МИСТЕЦЬКИМИ СЕРЕДОВИЩАМИ

— «роздІловІ» — це вже трохи інституція, трохи проект, трохи мистецький твір, котрий якраз поєднує ці різні аспекти, щоб створити (у сучасному мистецтві про це кажуть тотальне середовище, але тотальне — дуже агресивне слово) середовище, в якому кожен із нас може й відчувати, й слухати, й дивитися, й у певний спосіб уявляти», — коментує проект генеральна директорка «Мистецького Арсеналу» Олеся ОСТРОВСЬКА-ЛЮТА.

Більш того, арт-менеджерка та кураторка сучасного мистецтва помітила ще й глобальніші тенденції, наголошуючи на синкретичності проекту. «Так, можливо, розвивається мистецтво загалом: перестає бути дуже відокремленим. Література, скажімо, уже не лише текст, написаний на папері: у нас досить велика традиція літератури, промовленої вголос. Коли йдеться про візуальне мистецтво, воно часто може бути абсолютно текстуальним, де всю цю текстуальність належить тільки виявити, — зазначає Олеся Островська-Люта. — І «роздІловІ» у цьому — в якомусь сенсі першопрохідці. Тому, мені здається, так важко вловити цю технологію, пояснити, чим вони є».

Є ще один аспект, як влучно підмітила Олеся Островська-Люта, який своєю творчістю актуалізують «роздІловІ»: зближення митців із різних середовищ. «У нас досі середовища різних сфер культури мало перетинаються. Тобто літератори знають літераторів, але мало контактують з художниками. Художники знають художників, менше музикантів. Хоча кордони сфер перетинаються й поступово долаються, але все ж таки існують. Я пам’ятаю 90-ті роки, коли в середовищі української культури теперішні класики — Андрухович, Забужко та інші дуже визначні постаті літератури й такі самі визначні постаті у візуальному мистецтві практично не підозрювали одне про одного. Це були різні світи, між якими майже не було точок дотику. Тому дуже цікаво дивитися на проекти, де відбувається ця трансгресія кордонів між різними мистецькими середовищами».

ОСОБЛИВІ ВІДЛУННЯ ТЕКСТУ

Таке подолання кордонів дає змогу побачити нові аспекти кожного з мистецтв, особливо літератури. «Коли ми тільки починали працювати з Сергієм, то намагалися ставитися до його текстів не стільки як таких, що мають певний смисл, а звертали увагу на мелодику мови — як звучить цей вірш саме у Сергія. Це музичне розуміння. Це не пісня, не опера, не музика до кінофільму; це якесь інше поєднання. А коли з’являється інша мелодика — то це інший інструмент у нашому оркестрі «роздІлових»», — пояснив музикант Олексій ВОРСОБА.

Тепер в оркестрі «роздІлових» поповнення, бо додано мелодику не тільки Сергія Жадана, української мови, а й чотирьох інших перекладачів і мов. Крім того, для кожного з учасників цей проект ще й по-своєму важливий. «Коли ми читаємо книжку, то хочемо якнайшвидше її прочитати. А в цьому проекті навпаки — ми починаємо зосереджуватися на одному слові, справді продумувати те, що відбувається... Українська й німецька мова тут існують разом, але водночас і окремо. Мені здається, що це дуже цікавий момент, бо можемо відчувати мову, навіть якщо її не розуміємо. І це теж мистецький досвід», — вказує перекладачка з німецької Клаудія Дате. З нею погоджується і Мирослав Томек, перекладач із чеської.

Щоб проілюструвати увагу до слова, наведемо такий приклад. У віршах Сергія Жадана ніч трансформується у ніщо. Французькою це передати дуже складно, але Ірині Дмитришин таки вдалося підібрати відповідники: la nuit (ніч) та nеant (ніщо). Загалом, перекладачка порівняла творчий процес з відлунням крапель води, що падають. І наголосила на цінності пізнання того, як текст сприймається, «відлунює» в інших сферах мистецтва. Це допоможе «шукати новий підхід до текстів», як закликає Лоренцо Помпео, перекладач з італійської.

НАЖИВО Й ОНЛАЙН

«Презентація закінчується, але сайт існує і далі», — пожартував Дмитро ЛІДЕР, розробник сайта. Там користувачі зможуть побачити відео з минулих виступів, дізнатися більше про проект і долучитися до нього, створивши власну електронну листівку (вибравши цитату з вірша та особливе оформлення). А всім тим, хто хотів би побачити цей процес творення наживо, варто відвідати цьогорічний «Книжковий Арсенал», де виступатимуть «роздІловІ».