Європейське майбутнє: що чекає на українську культуру

У червні 2022 року Україна отримала статус кандидата на вступ до ЄС. Європейська Комісія висунула сім завдань, які ми маємо виконати для відкриття подальших переговорів про вступ. Серед рекомендацій — впровадити європейське законодавство про аудіовізуальні медіапослуги. Для цього Україна ухвалила два закони: «Про медіа» та «Про рекламу». Єврокомісія оцінила зусилля, зазначивши, що вимогу в аудіовізуальній сфері виконано. Ухвалення законів дає нам доступ до підпрограми «Медіа» програми «Креативна Європа», яка довгий час була закрита для України. Це значить, що українські компанії зможуть подавати грантові заявки на фінансування кіно, відеоігор, поширення і промоцію аудіовізуального контенту.

Домашня робота

Однак виконання пріоритетних рекомендації Єврокомісії — лише один з етапів довгого процесу. Попереду на Україну чекає копітка домашня робота: впровадити решту «культурних» актів права ЄС. Всі вони згруповані у главу 26 «Освіта та культура». Відповідно до селф-скринінгу цей кластер містить 106 актів у сфері культури, з яких 99 носять рекомендаційний характер, 2 впроваджено повністю, а решта перебуває на різних стадіях імплементації. Найбільше роботи — у сфері переміщення культурних цінностей: необхідно впровадити Регламент про ввезення та імпорт культурних цінностей і Директиву про повернення культурних об’єктів, незаконно вивезених з території держави-члена. Дотичними до культури є й акти з інших розділів, зокрема «Інтелектуальна власність», «Свобода підприємництва» і «Зовнішні зв’язки».

Попри відносно невелику кількість актів у сфері культури європейські чиновники радять зосередитися і на інших аспектах культурної політики.

По-перше, Україні слід звернути увагу на стратегію розвитку культури. Європейська комісія скеровує діяльність країн-членів New European Agenda for Culture та робочим планом з питань культури на 2023-2026 роки. Україні ж нині бракує актуального документа, що окреслив би принципи, пріоритети й бачення сфери та конкретні шляхи досягнення цілей. Наразі маємо стратегії окремих інституцій, щорічні плани роботи міністерства культури й Довгострокову стратегію культури розвитку 2016 року, яка, однак, не враховує нових викликів і трендів.

По-друге, ЄС наголошує на активному залученні українських культурних організацій та медіа до програми «Креативна Європа». «Креативна Європа» — це основний інструмент підтримки культури в ЄС. Через неї розподіляються не лише гранти, а й кошти на гарантування кредитів креативним бізнесам. Саме в межах цієї програми Єврокомісія пріоритезувала 5 млн євро на 2023 рік на підтримку українських митців і культурних організацій. Тому Україні важливо повноцінно застосовувати цей інструмент.

По-третє, важливим є подальше впровадження Конвенції ЮНЕСКО про охорону та заохочення форм розмаїття культурного самовираження — у сім’ї з 27 країн треба слідувати засадам міжкультурного діалогу.

Чому для України це важливо? Після заявки України на членство в ЄС Єврокомісія  оцінила нашу готовність до вступу в різних секторах. Комісія зазначила, що «політика України широко відображає загальні пріоритети Нового європейського порядку денного для культури», а загальний рівень підготовки до цілей ЄС у главі «Освіта та культура» визначила як «деякий» (some level of preparation). Всього таких рівнів п'ять: ранній, деякий, помірний, добрий, дуже добрий; поки культура разом з освітою перебуває на початку шляху. Хоча у сфері культури Україна має дуже високий показник виконання Угоди про Асоціацію — 94%, з огляду на «деяку» підготовку варто ще попрацювати над тіснішою інтеграцією нерегуляторних культурних політик ЄС.

Постійна пильність

Євроінтеграція — безперервний процес, що триватиме до нашого вступу в ЄС і після нього. Євросоюз розвивається, ухвалює нові закони, тому Україні доведеться моніторити нововведення і застосовувати їх у себе. Цьогоріч почали діяти Акт про цифрові послуги й Акт про цифрові ринки. Хоча впровадження цих регламентів ЄС стосується цифрової трансформації, вони також дотичні до креативних індустрій. Акти регулюють контент на онлайн-платформах, забезпечують кращий захист прав користувачів та пропонують сприятливіше конкурентне середовище для малого і середнього бізнесу в онлайн-рекламі й маркетингу.

Звернути увагу Україні варто й на реформу культурної статистики в ЄС. Перегляд класифікації економічної діяльності NACE (аналог наших «КВЕДів») та нові цифрові форми культури відіб’ються і на українських статистичних індикаторах у сфері креативних індустрій. Пропозиція Єврокомісії про географічні зазначення для ремісничої і промислової продукції (муранського скла, лімозької порцеляни, ірландського твіду тощо) теж була б актуальна для України. Адже наші народні художні промисли могли б набути статусу географічних зазначень і в такий спосіб зміцнити свій бренд.

Є й менш очевидні речі, на які необхідно зважати розробникам політик. Зараз в Україні розробляється реєстр майстрів народних художніх промислів. Обговорюється, що реєстрація в реєстрі може надавати українським майстрам певні переваги чи маркетингові бонуси. Однак у ЄС такий захід підтримки в разі впровадження порушив би принцип недискримінації, а саме заборону на дискримінацію за національністю відповідно до статті 18 Угоди про функціонування ЄС. Якщо на даному етапі підтримка українським майстрів виправдана, то в майбутньому може знадобитися уточнення концепції реєстру.

Відтепер при розробці політик та ухваленні нормативно-правових актів Україні треба перебувати в одному контексті з ЄС. Для урядовців золотим стандартом є формування політик, заснованих на доказах, глибокий аналіз проблем та викликів перед прийняттям політичних рішень, залучення заінтересованих сторін на усіх етапах формування та реалізації державних політик. Креативні підприємці й заклади культури мають зважати на безбар’єрний доступ до культурних послуг, цифровізацію бізнес-процесів, вплив своєї діяльності на довкілля.

Важливість управлінських практика підкреслює і проєкт  «Відновлюємо Україну разом»*. У дослідженні про адаптацію українського законодавство до політик ЄС автори рекомендують провести мапування сфери й розробити чіткі індикатори для ухвалення рішень, заснованих на даних. Гарним прикладом є свіжий звіт про фінансування культури з місцевих бюджетів. Експерти проєкту наголошують на участі всіх стейкхолдерів у культурній політиці і радять створити платформу та «консультативні комітети» для обговорення розвитку культури.

Попри брак фінансування в Україні для впровадження новел, з поступом євроінтеграції можна очікувати на допомогу ЄС. Окрім традиційної «Креативної Європи» в Україні торік ратифікували програму «Горизонт Європа», що підтримує дослідження, зокрема і в креативній сфері. Українському культурному сектору слід буде віднайти себе в програмі Interreg. Культура через креативні індустрії може долучатися до напрямів туризму, регіонального розвитку, підприємництва. Наприклад, організації в певних областях України мали змогу подаватися на фінансування культурних ініціатив до Дунайського фонду малих проєктів, беручи участь у реалізації Стратегії ЄС для Дунайського регіону. Тож на часі вчитися знаходити партнерства й нові виміри, подекуди неочікувані.

Не менш важливо зараз для сфери об’єднатися й показати свою цінність для майбутнього країни. Публічні дискусії під час війни свідчать, що аргументи про культурну ідентичність у фінансуванні не працюють, бо дрон боронить її краще за книгу. Тому культурні діячі мусять краще пояснити, як обмежені інвестиції у креативні індустрії могли б стимулювати економіку, інновації й міжнародну підтримку — те, чим Україні слід гарно запастися у війні на виснаження.

Луїза Мороз, керівниця відділу креативних індустрій Українського центру культурних досліджень

* проєкт  мережі захисту національних інтересів “АНТС”, що втілюється за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Ця публікація була профінансована Європейським Союзом. Її вміст є власною відповідальністю автора і не обов’язково відображає погляди  Європейського Союзу.