«Газпром» — новий власник українських облгазів?

«Газпром» може стати новим власником українських облгазів. Такий варіант розвитку торгів із продажу розподільних мереж не виключає голова Фонду держмайна Олександр Рябченко. «Із досвіду електроенергетики, приватизацію якої ми проводили: у перших рядах стоятимуть ті, хто вже працює на цьому ринку, має на ньому пакети акцій, досвід роботи... Гадаю, що можуть бути зацікавленими іноземці. Звичайно, перші серед них — «Газпром» та інші російські компанії, які вже розуміють, як можна вести бізнес на українських облгазах», — зробив він резонну заяву в інтерв’ю «Радіо Свобода». Як зазначив пан Олександр, наразі йому нічого не відомо про інтерес європейських компаній до облгазів. До слова, намір купити облгази нещодавно підтвердив голова Group DF Дмитро Фірташ.

Нагадаємо, що 2012 року Фонд держмайна має намір продати через конкурси великі державні пакети акцій 20 облгазів. Менші держпакети ще 22 облгазів виставлять на продаж через фондовий ринок. Профільний фонд уже оголосив конкурс із продажу 25% акцій підприємства з газопостачання та газифікації ПАТ «Миколаївгаз». Крім того, готують до приватизації пакети акцій п’ятьох газопостачальних компаній — 23,989% «Кримгазу», 25,788% «Сумигазу», 25% «Запоріжгазу» і по 26% «Луганськгазу» і «Дніпропетровськгазу».

На думку очільника Фонду держмайна, головна проблема майбутніх торгів облгазами стосується не покупців, а браку котирування облгазів на фондовому ринку. «Облгази не мають котирування на фондовому ринку. І через це елемент прозорості, цілком необхідний для функціонування акціонерних товариств, на облгазах відсутній. Тому створюється ситуація, коли мусимо оцінювати виключно за результатами господарської діяльності, за балансами», — розказав про підготовку до торгів Рябченко. Держчиновник зізнався: держава пішла на продаж облгазів, бо треба технічно оновити розподільні газопроводи. «Я вважаю, що це найкраща ситуація для української держави: великих грошей немає, інвестори ж є, інвесторові продай і контролюй його жорстко, щоб він вкладав гроші в розвиток системи», — зазначив голова Фонду держмайна.

Утім, не все так просто, як нам малюють. Облгази — це десятки внутрішніх газопроводів, які доставляють блакитне паливо в домівку кожного з нас. І зміна власника цих мереж автоматично означає зміну взаємин (зокрема й вартості транспортування цієї послуги) для кінцевого споживача. З огляду на те, як у Білокамінній полюбляють використовувати фактор газу для розв’язання різних питань, постає запитання: а чи не стане добробут 46 мільйонів українців додатковим дуже дієвим важелем утілення чиїхось політичних амбіцій? Звичайно, це тільки припущення. Але причини для них, на жаль, існують. До того ж облгази — це невід’ємний елемент газотранспортної системи України, один із факторів національної безпеки.

Чого слід очікувати, якщо прогноз Рябченка справдиться і новим власником українських облгазів стане російський «Газпром»? Про це «День» запитав експертів енергетичного ринку.

КОМЕНТАРI

«ЯКЩО «ГАЗПРОМ» ОТРИМАЄ КОНТРОЛЬНІ ПАКЕТИ, ТО ВІН РОЗІРВЕ СТАРІ КОНТРАКТИ З ПОСТАЧАННЯ ГАЗУ І ЗАКЛЮЧИТЬ НОВІ»

Володимир ЛАНОВИЙ, екс-міністр економіки України, президент Центру ринкових реформ:

— Придбання облгазів російським монополістом, найімовірніше, знаходиться в ключі домовленостей Володимира Путіна з Віктором Януковичем. Інтереси «Газпрому» захищає російський Президент, саме тому цю компанію чекає глибоке проникнення на європейські ринки. Вже зараз «Газпром» отримав суб’єкти транспортування газу в Центральній Європі. Це чекає й на Україну. Якщо облгази віддадуть «Газпрому» — це буде велика помилка української сторони, стратегічна поступка Росії. Нічого спільного з конструктивною стратегією це не має.

Будь-який власник повинен бути підприємцем та спеціалістом у тій галузі, де працює придбане ним підприємство. Заходячи на новий об’єкт, ефективний власник бажає знижувати витрати, модернізуючи своє нове придбання, покращуючи таким чином якість послуг. І таким чином він вибиває з ринку конкурентів. Якщо ж приходить один монопольний власник на всі облгази, то він не відчуває ніякої конкуренції, а оскільки це ще й державна компанія, то мала ймовірність, що вона буде дбати про модернізацію цих об’єктів. Якщо «Газпром» отримає контрольні пакети, то він розірве старі контакти з постачання газу і укладе нові. В такому випадку висока ймовірність того, що облгази купуватимуть газ у самого ж «Газпрому», бо завдання номер один для цієї компанії — просувати свій продукт у світі та збільшувати свою присутність в Україні (сьогодні українські облгази використовують газ внутрішнього видобування для забезпечення потреб населення. — Ред.). Так само було з деякими нафтозаводами, які купив російський бізнес. Сьогодні в Україну постачають паливо з Росії, а українські НПЗ так і стоять немодернізованими. «Газпрому» потрібні системи облгазів, щоб збувати свій газ на українському ринку та щоб зменшити видобуток українського газу. Є й інший варіант: якщо великий гравець заходить на підприємства з невеликим пакетом акцій, то він проводитиме таку роботу, якщо дозволити йому згодом стати мажоритарним власником.

Щодо рішення українських олігархів продавати чи ні свої облгазові активи, думаю, все залежатиме від прибутковості цього бізнесу. Якщо облгази будуть прибутковим бізнесом, то вони його не продадуть. Якщо ж збитковим, то — так. Адже олігархів не цікавлять окремі об’єкти, їх цікавить прибуток, благодійністю в бізнесі не займаються.

«ВЕЛИКА ГРА ПОЧНЕТЬСЯ САМЕ ПІСЛЯ ОФІЦІЙНИХ ТОРГІВ ОБЛГАЗАМИ»

Михайло ГОНЧАР, директор енергетичних програм центру «Номос»:

— «Газпром» ніколи не приховував свого інтересу до внутрішнього ринку газу в Україні. Його стратегія завжди була спрямованою на вихід до кінцевого споживача. На мій погляд, українській владі треба уважно ставитися до зміни власника облгазів. Навряд чи «Газпром» напряму претендуватиме на невеликі пакети облгазів. Їх куплять афільовані з ним структури, а потім віддадуть російському монополістові. Велика гра почнеться якраз після офіційних торгів облгазами. «Газпром» розуміє, що значна частина пакетів облгазів уже перебуває під контролем окремих українських промислових груп. Тому головна боротьба точитиметься довкола того, щоб вихопити з приватних рук українських олігархів контрольні пакети облгазів. «Газпрому» потрібно все й відразу. Він воліє купити все оптом.

Придбання облгазів — це не останній етап утілення енергетичної стратегії «Газпрому». Для нього завданням номер один залишається здобуття контролю над ГТС України. Тривалий час Росія намагалася робити це напряму, починаючи з середини 1990-х років. Невдалі спроби вилились у новий обхідний маневр — зайти на ринок через газорозподільні дистрибуційні компанії.

Україна може провести приватизацію без участі «Газпрому», наприклад, прописавши конкурсні критерії та кваліфікаційні вимоги під конкретних інвесторів. На мій погляд, допускати російські компанії не можна, бо все закінчиться тим, що жодні реальні інвестиції в газорозподільні підприємства не прийдуть, а навпаки, із них витискатимуть весь залишковий ресурс. Крім того, є ризик, що «Газпром» забезпечуватиме газом насамперед свої облгази. А перспектива диверсифікації енергоресурсів та збільшення обсягів видобування українського газу всередині країни стануть примарними, бо «Газпрому» не потрібна додаткова конкуренція.

«ГОЛОВНЕ — РІШЕННЯ ОЛІГАРХІВ»

Юрій КОРОЛЬЧУК, аналітик Інституту енергетичних досліджень:

— Сьогодні частиною облагзів володіють українські олігархи. Тому якщо «Газпром» і купить залишки облгазів у держави, то головні торги ще попереду. І саме від рішення українських олігархів, чи продавати свої газові активи, залежатиме міра газової незалежності України.

«МИ ПОВИННІ СТВОРЮВАТИ КОНКУРЕНТНЕ СЕРЕДОВИЩЕ, А НЕ СПРИЯТИ ПОСИЛЕННЮ МОНОПОЛІЇ ОДНІЄЇ КОМПАНІЇ»

Олександр ТОДІЙЧУК, президент міжнародної громадської організації «Київський міжнародний енергетичний клуб» (Q-Club):

— Пускати російського монополіста на внутрішній роздрібний ринок — дуже небезпечно. Сьогодні він і так монополіст в оптових постачаннях газу до України. Отримання «Газпромом» нових активів у розподільчій мережі України зробить вітчизняну економіку ще залежнішою від єдиного монополіста. Треба опиратися і протистояти цьому.

Крім того, допуск «Газпрому» до внутрішнього ринку через систему облгазів суперечить узятим Україною на себе зобов’язанням у рамках Енергетичного співтовариства та підписаної Енергетичної хартії. Ми повинні створювати конкурентне середовище, а не сприяти посиленню монополії однієї компанії. Якщо в нас на це все ж зважаться, то Європа не застосує до нас санкцій. Проте ми автоматично збільшимо свої внутрішні проблеми. Продавати облгази потрібно, бо необхідність модернізації систем очевидна. У деяких регіонах газопроводи збудовані ще в 1970-х роках, і свої 25 років, відповідно ще до радянських стандартів, вони відпрацювали. Але, на мій погляд, Україна має скористатися європейськими енергостандартами, прописуючи умови до майбутніх покупців облгазів. І тоді весь процес буде безболісним і вигідним для економіки та українців.