Віртуальний портал Музею книги і друкарства України

Сучасна війна рф проти України має геноцидний характер. Винищення українства передбачає знищення доказів нашого існування як окремої самодостатньої ідентичності. Саме тому збереження та популяризація української культурної спадщини набуває значення ще одного виду зброї у боротьбі з рашизмом.

Тому цілковито логічним є факт підтримки Українським Культурним Фондом в 2023 році лотів, спрямованих на збереження та дослідження культурної спадщини України. Проєкт «Віртуальний портал Музею книги і друкарства України» став одним із переможців.

Оповідь про цей проєкт, який отримав підтримку від УКФ, почнемо з самої метафори порталу, з питання про те, куди він запрошує увійти, що собою обрамляє, куди переносить.

Портал як метафору обрано для назви проєкту з оцифрування найціннішої частини колекції Музею книги і друкарства України – рукописних книг, стародруків, графічних творів, бо таким чином музей запрошує познайомитися з унікальними артефактами зі своєї колекції, сподіваючись зацікавити у відвідинах, щоб продовжити і розширити знайомство, не обмежуючи себе суто віртуальним простором.

Один з моментів сканування будівлі музею (друкарні) ззовні, вид з внутрішнього двору

Досягнути такого ефекту можливо, застосувавши мультидисциплінарний підхід, поєднавши в часі дуже різні за своєю суттю процеси – і створення цифрових копій тих унікальних артефактів, які в своїй колекції зберігає Музей книги і друкарства України, і супровід цих копій повноцінним науковим описом, і розміщення наявних цифрових копій для їх подальшого зберігання, і забезпечення доступу до їхнього споглядання широким загалом, а водночас ще і оцифрування історичної будівлі друкарні Києво-Печерської Лаври, в якій працює музей, бо вона варта окремої уваги, піклування та представлення широкій аудиторії. До слова, будівля Лаврської друкарні перебуває в переліку об’єктів під охороною ЮНЕСКО.

Один з моментів сканування будівлі музею (друкарні) зсередини

Те, що в ході реалізації «Віртуального порталу Музею книги і друкарства України» проєктна команда береться за убезпечення (шляхом оцифрування) одразу двох видів культурної спадщини – рухомої (книги, графічні твори, верстати, скульптура) та нерухомої (будівлі, в якій працює музей, історичне приміщення друкарні Києво-Печерської Лаври), робить проєкт, як то кажуть, кроссекторальним.

Розворот одного зі стародруків з колекції музею

Виконання проєкту вимагає, серед іншого, рідкісної фахової підготовки та обладнання, якими володіють лише одиниці компаній в Україні. Тому важливою складовою успішного виконання запланованих робіт є те, що шляхом тендерного відбору виявлено та залучено такі унікальні компанії, як «Скайрон» і «Архівні інформаційні системи».

Один з моментів оцифрування стародруків

Також варто акцентувати увагу на ступеню інновативності проєкту – здійснення того, що ще не стало загальною практикою (наприклад, оцифрована друкарня Києво-Печерської Лаври стане лише третьою оцифрованою будівлею з усіх, що становлять собою монастирський комплекс), застосовуючи найкращий світовий досвід.

Потреба у збереженні спадщини, зокрема засобами цифровізації, стала особливо гостро відчутною в часі повномасштабної війни рф з Україною. Цьому посприяли трагічні події – втрати будівель і колекцій ряду музеїв на сході, півночі та півдні України. Натомість існувала ця потреба і в мирний час.

Музей книги і друкарства України усвідомив важливість оцифрування музейної колекції вже давно, і тому на момент отримання додаткового фінансування від Українського Культурного Фонду вже мав оцифрованими 8% від своєї збірки стародруків та 4,5% від власної збірки графічних творів.

Вперше в Музеї книги і друкарства України здійснювали оцифрування – обсягом 5 стародруків – за ініціативи і силами Польського братства Кавалерів Гутенберга та варшавської компанії Pro Tempus. Таким чином було отримано повнотекстові цифрові копії одного з двох примірників, наявних у музейній колекції, Острозької Біблії 1581 року видання, Historicae Biblicae Veretis et Novi Testamenti (Ausburg, 1748), Лексикон словенороський Памви Беринди (Київ, 1627), Jus municipale, to jest Prawo Miejskie Magdeburskie (Львів, 1581), Karania na Niedriele y Swieta calego roku W.X. Piotra Skargi (Вільно, 1793). Ця співпраця також показала рівень організації процесу оцифрування, який колектив Музею книги і друкарства взяв за еталон для подальшої роботи в цьому напрямку.

Після того колектив музею продовжив оцифрування власними силами (що є досить складно за відсутності професійної фототехніки на балансі музею) – упродовж трьох років оцифрували ще 53 стародруки та розпочали оцифрування колекції графіки, яку складають оригінальні твори видатних українських художників, на основі яких видавництва ілюстрували книги (усього 551 артефакт був оцифрований).

Колекції рукописних книг, стародруків, графічних творів Музей книги і друкарства вважає найціннішою частиною своєї збірки, бо серед них є артефакти, наявні лише в одиничних екземплярах у світі, які є правдивими свідками свого часу, а тому потребують особливо піклувального ставлення до себе. Усього колекція рукописних книг та стародруків Музею книги і друкарства України налічує 650 одиниць, а колекція графіки складає понад 12 тис. одиниць.

Завдяки підтримці проєкту «Віртуальний портал Музею книги і друкарства України» Українським культурним фондом, показники оцифрування нашої музейної колекції зростуть до 26,6% та 12,6% відповідно, що значно переважає собою те, що музей міг би зробити без такої підтримки.

Звісно, що і така частка охоплення колекції оцифруванням є дуже малою, та навіть вибіркове посилення доступності колекції (для внутрішньої і зовнішньої аудиторії) мають дати додатковий імпульс зацікавленості у дослідженнях, сприяти адвокації української культури і спадщини, а тоді – і зміні парадигми славістики як такої. Ось на такі "мандрівки" крізь створюваний "портал" розраховує музей в підсумку.

Чіткіше "обрамлення" найбільш рідкісних артефактів з колекції музеї (ще один із сенсів метафори порталу) відбуватиметься шляхом супроводу оцифрованих артефактів науковими описами, основне призначення котрих – зафіксувати варіативність примірників, чим убезпечити артефакти від крадіжок, підміни, втрати для наукового обігу чи інсинуацій. Врахувати варіативність означає описати, які вносились зміни, цензурування, які наявні власницькі написи тощо. Оскільки власницькі написи розкривають побутування того чи іншого артефакту, то завдяки їх розшифруванню і опису отримуємо додатковий внесок в комунікативну здатність цих артефактів – в те, в яких дослідницьких темах та просвітницьких програмах їх може бути використано в подальшому.

Варто також наголосити, що наукові описи є лаконічними, а при підготовці каталогів додається і популярна інформація. До слова, результати оцифрування та наукових описів стародруків та рукописних книг в рамках «Віртуального порталу Музею книги і друкарства України» будуть зверстані та представлені у вигляді електронного видання «Каталог рукописних книг і стародруків Музею книги і друкарства України», а безпосередньо цифрові копії – додано до розділу «Колекція онлайн» на сайті музею.

Унаслідок більшої доступності українське суспільство може очікувати на додаткові відкриття – нових сенсів, тлумачень, зв'язків, контекстів. Керівництво проєкту здійснює директорка музею, кандидат історичних наук Валентина Бочковська.

Ірина Грабовська, Ольга Зайченко