Відповідність

Позавчора комунальники встановили на майдані Незалежності скульптуру із бетонних пролісків — на клумбі, де раніше містилася фотозона I love Kyiv.

 Виглядає це як букет гіпертрофованих квітів-мутантів з доволі приблизною подібністю до справжніх пролісків — один великий об’єкт посередині, сім менших навколо.

 Чому саме вісім? Бо це подарунок киянкам до Восьмого березня. Підходи до клумби посиплють мармуровою крихтою, довкола ще висадять живі рослини. А може, не висадять, бо поки не можуть зрозуміти, як  виглядатиме вся композиція в цілому.

 Тут усе настільки прекрасно, що навіть не знаєш, що сказати.

 А може, й не треба говорити. Зрештою, кучмівська реконструкція настільки понівечила нашу головну площу, перетворивши на луна-парк монструозної скульптури, що одним шматком кітчу більше, одним менше — ролі вже не грає.

 Але, з другого боку, I love Kyiv на цьому тлі виглядало більш-менш по-людськи. Щоправда, освічені й висококультурні громадяни розтрощили ці літери ще влітку 2017-го. Ну, такий у нас народ. Засмічувати всі доступні парки й сквери, але встановлювати у себе перед будинками лебедів із фарбованих шин та жирафів із пластикових пляшок. Протестувати проти нової будівлі Театру на Подолі, але ігнорувати образливий несмак, нагромаджений поруч у Гончарах-Кожум’яках. Святкувати 8 березня і сприймати жінок як суміш безкоштовної робочої сили та домашньої худоби решту року. Ну, то й які тоді претензії до цієї бетонної фігні?

 Який електорат — такі й квіти.