Велика омана Європи

Уже тривалий час українські дипломати, і особливо Президент, постійно наголошують на солідарності Європи та Заходу в підтримці України в протистоянні російській агресії. Однак, схоже, в цій декларованій солідарності та єдиній позиції виникли серйозні тріщини. І вони чітко виявилися на саміті G20 в Анталії. Традиційно на таких самітах головними є економічні теми, але цього разу на обговоренні лідерів «двадцятки» домінувала сирійська криза, паризькі теракти і якою має бути відповідь Заходу «Ісламській державі». Але досить несподіваним було те, що на переговорах у різних форматах російський президент Володимир Путін диктував умови вирішення сирійського конфлікту. Нагадаємо, що на попередньому саміті в Австралії він був ізгоєм і швидко залишив Брізбен.

І тут, в Анталії, виявився тривожний феномен, а саме — готовність лідерів ЄС іти на компроміс із російським лідером, який грубо порушив міжнародні норми, анексувавши Крим і розпочавши агресію проти України на Донбасі. Якщо раніше російську позицію щодо вирішення українського питання намагався зрозуміти президент Франції Франсуа Олланд, то тепер і британський прем’єр-міністр Девід Кемерон у понеділок в ході кількагодинних переговорів із Путіним заявив про готовність піти на компроміс із господарем Кремля заради вирішення сирійського конфлікту.

І навряд чи може Україну заспокоїти те, що в Анталії лише лідери двох країн — США і Канади — закликали Путіна припинити російське втручання в Україні. Бо таких голосів з боку європейських лідерів чомусь не пролунало, а більше йшлося про залучення Росії до боротьби з «Ісламською державою». Існує небезпека, що взагалі Європа може здійснити такий обмін: допомогу Росії у вирішенні сирійської кризи на повернення України в сферу впливу Кремля.

Директор дослідницької програми із Східного сусідства ЄС та Росії Фінського інституту міжнародних відносин Аркадій МОШЕС вважає: поки що з боку Європи не відбулося такого повороту. За його словами, щоб відбувся великий розмін України на Сирію, з боку Росії необхідна демонстрація чогось більшого, ніж те, що було зроблено досі.

Разом із тим, фінський експерт зазначив, що Європа починає шукати союзників де завгодно, і прохолодне ставлення американців до можливості не тільки наземної операції, а й щодо посилення свого втручання на Близькому Сході лише підштовхуватиме європейців до пошуку спільної мови з Росією. 

Із другого боку, старший науковий співробітник Інституту Брукінгза Стівен ПАЙФЕР не виключає розширення військової співпраці між Вашингтоном і Москвою.

Тим часом доктор політичних наук, конфліктолог, професор Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ вважає, що у Європі відбувається розкол, свідченням чого є те, як в Анталії приймали російського президента. «Якщо Америка займає стриману позицію щодо перегляду своєї політики відносно Росії, то фактично Європа розкололась. Серія терактів у Парижі хитнула маятник у бік Росії. Через свою слабкість і зашорене ліберальне бачення європейці абсолютно відкидають будь-який спротив Росії. І в умовах вакууму спротиву Росія досягає своїх цілей. І одна з них — розкол Європи, перегляд результатів холодної війни, руйнація світового порядку, який встановився після її закінчення, і перебудова світового порядку на умовах Росії: Ялта-2», — наголошує він в інтерв’ю «Дню».

Європейці розмірковують, продовжує український аналітик, як врятуватися від біженців, ІД, наслідків конфлікту в Сирії, й бачать порятунок у поверненні до діалогу з Росією, до стратегічного партнерства, гадають, що тільки Росія може допомогти впоратися з регіональними та глобальними загрозами. Хоча саме Росія є основним генератором загроз, і це — велика омана Європи, яка призведе до жахливих наслідків.

Пан Перепелиця звернув увагу на те, що Росія фактично захопила європейський інформаційний простір і, відповідно, формує суспільну думку в країнах Європи «Це дуже небезпечна тенденція, після цього саміту нормандський формат перейде на бік Росії, коли її непрямо підтримуватимуть, щоб тиснути на Україну щодо виконання Мінських угод, зміни Конституції, легітимізації «ДНР/ЛНР». Путін справді отримав тактичну перемогу в Анталії, відкривши двері до створення формату діалогу, в якому Україна може бути присутньою як розмінна монета. І це дуже серйозний і неприємний сигнал для нас. Тому українська дипломатія має бути до цього готова», — резюмує конфліктолог.