Людина принципів і честі

Минулими вихідними у віці 81 року пішов із життя американський сенатор від Республіканської партії Джон Маккейн, який був знаний не лише у США, а й в усьому світі, та користувався великою повагою завдяки тому, що завжди відстоював принципові позиції, не боячись називати речі своїми іменами.

У липні минулого року стало відомо, що Маккейн хворіє на гліобластому — агресивну форму раку мозку, а 24 серпня цього року родина політика повідомила, що  він «зі своєю звичною силою волі» вирішив припинити лікування. Вже наступного дня сенатор Маккейн відійшов у вічність. «Він пішов так, як жив, на власних умовах, оточений людьми, яких любив, у місці, яке любив найбільше», — написала в Twitter його дружина Сінді.

Джон Маккейн був сином і онуком адміралів ВМС США, пішов слідами своїх предків і закінчив військову академію в Аннаполісі, став офіцером військово-морської авіації. Пізніше він брав участь у  В’єтнамській війні, а після того, як його літак було збито, потрапив у полон, у якому провів понад п’ять років, зазнавши тортур, наслідки яких усе життя давались взнаки (через зазнані поранення він не міг піднімати руки вище плечей). За військові заслуги Маккейна нагородили Срібною та Бронзовою зірками, медалями «Пурпурове серце», «Легіон Заслуг», Хрестом льотних заслуг. Після завершення військової кар’єри Маккейн вирішив спробувати себе в політиці. 1986 року він був обраний сенатором від штату Аризона, і переобирався на цю посаду п’ять разів, представляючи цей штат у Конгресі США понад 30 років. Маккейн також намагався стати президентом США, проте в 2000 році програв на праймеріз Джорджу Бушу-молодшому, а в 2008 році програв Бараку Обамі.

Джон Маккейн був відомий, як справжній друг України, відвідував Київ під час Євромайдану, активно просував надання військової допомоги нашій державі, виступав за посилення санкцій проти Кремля та критикував дії Росії. Варто зазначити, що в березні 2015 року Джон Маккейн дав інтерв’ю кореспонденту нашого видання Миколі Сіруку («Україна неодмінно повинна бути вільною від домінування Росії») та прийняв як подарунок книжки з нашої бібліотеки. 

Прямолінійної критики Джона Маккейна не зміг уникнути й президент США Дональд Трамп. Зокрема, сенатор, попри хворобу, прийшов до Конгресу та віддав вирішальний голос проти скасування програми медичного страхування Obamacare, розкритикував те, що Трамп привітав Путіна з перемогою на виборах, а особисту зустріч Трампа з очільником Кремля назвав «одним з найганебніших виступів американського президента в історії» і «трагічною помилкою».

«ПАТРІОТ ВИЩОЇ ПРОБИ»

«Джон Маккейн був людиною честі, справжнім патріотом у найкращому сенсі слова. Американці будуть завжди вдячні за його історичну військову службу і тверду прямоту члена сенату США», — наголосив екс-президент Джиммі Картер.

«Він часто відходив від позиції партії, щоб робити так, як він вважав буде найкращим для країни, і ніколи не боявся зважитися на щось нове, якщо це правильно», — йдеться в заяві екс-президента Білла Клінтона.

«Джон Маккейн був людиною глибокого переконання та патріотом вищої проби. Він був державним службовцем у кращих традиціях нашої країни. А для мене він був другом, за яким я глибоко сумуватиму», — заявив екс-президент США Джордж Буш-молодший.

Ще один колишній президент Барак Обама зазначив: «Мало кому з нас довелося пройти через випробування, через які пройшов Джон, чи показати хоробрість, яку показав він. Але всі ми можемо прагнути мужності, щоб поставити вище благо над своїм власним. Джон найкращим чином показав нам, що це означає».

Тим часом нинішній президент США Дональд Трамп обмежився коротким повідомленням у Twitter, у якому лише висловив співчуття родині Маккейна. Як повідомляє The Washington Post, глава Білого дому заборонив публікувати офіційну заяву щодо смерті сенатора, в якій віддається належне його героїзму.

«Людина з великим серцем — таким був Джон Маккейн. Він був великим другом України і частину свого життя приділив тому, щоб захистити Україну й українців», — написав у Facebook Президент України Петро Порошенко. Заяви зі словами співчуття та визнання важливої ролі Маккейна зробили багато американських і світових політиків, серед яких президент Франції Еммануель Макрон, канцлер Німеччини Ангела Меркель та багато інших. 

ФОТО МИКОЛИ СІРУКА

Прощання з сенатором відбуватиметься цього тижня протягом п’яти днів, зокрема в Ротонді Капітолію США (така честь випадає лише найвизначнішим громадянам і до цього її удостоювалися лише 12 сенаторів, пише The New York Times) і в Капітолії  штату Аризона. Маккейн сам спланував свій похорон. У церемонії запросили взяти участь екс-президентів Джорджа Буша та Барака Обаму, але не нинішнього главу Білого дому Дональда Трампа, замість якого на похороні буде присутній віце-президент Майк Пенс. Джона Маккейна поховають у неділю під час приватної церемонії на військовому кладовищі міста Аннаполіс.

«День» звернувся до американських та українських експертів з проханням прокоментувати значення Джона Маккейна для американської та української політики.

«ПРОДОВЖЕННЯ РЕФОРМ І БОРОТЬБА ЗА СИЛЬНУ УКРАЇНУ БУДЕ ПОДАРУНКОМ І ПОДЯКОЮ СЕНАТОРУ МАККЕЙНУ»

Ганна ГОПКО, голова Комітету Верховної Ради у закордонних справах, народний депутат:

— Джон Маккейн — це уособлення ідеалів вільного світу, принципової позиції боротьби за гідність, свободу інших народів. За це йому величезна вдячність від країн Балтії, України, Грузії.

Він чітко розумів, що таке Радянський Союз і докладав зусиль для того, щоб «імперія зла» припинила своє існування. Він сміливо говорив про путінську агресію проти України, правильно визначаючи те, що відбувається.

Це людина, яка допомогла Україні в складні часи після Майдану, потім — із забезпеченням оборонною зброєю українського війська, зокрема з наданням «Джавелінів». Він виступав за жорсткіші санкції, проти «Північного потоку-2». Тобто він чітко розумів геополітику та слідував цінностям. Світові та США бракуватиме політиків такого масштабу мислення, який не грає за чужими правилами, а нав’язує свої правила, що базуються на цінностях.

Для України Маккейн був справжнім другом. Було б добре перейменувати одну з вулиць на його честь. Крім того, продовження реформ і боротьба за сильну Україну, яка зупиняє Кремль (що атакує весь Західний світ втручанням у вибори, підкупом політиків, нав’язуванням своїх ідеологій), буде подарунком і подякою сенатору Маккейну за всі зроблені ним зусилля.

«ВІН БУВ ПОТУЖНИМ ГОЛОСОМ УКРАЇНИ У ВАШИНГТОНІ»

Джон ГЕРБСТ, голова Євразійського центру Діну Патричіу в Атлантичній Раді США, екс-посол США в Україні, Вашингтон:

— Джон Маккейн був безстрашним захисником свободи поневолених народів у протистоянні з їхніми авторитарними урядами і малих націй проти їхніх більших, агресивних сусідів. В обох ролях він був потужним голосом України у Вашингтоні. Він підтримував і помаранчеву революцію як протесту проти фальшування виборів, і революцію Гідності як протесту проти зростаючого авторитарного режиму Януковича. Маккейн був прибічником сильної підтримки України (і Грузії) у їхньому протистоянні проти кремлівської агресії.

«ЙОГО СВІТОГЛЯД СПОНУКАВ ДО ПІДТРИМКИ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРАГНЕНЬ УКРАЇНИ І ЇЇ ОПОРУ РОСІЙСЬКІЙ ГЕГЕМОНІЇ»

Адріан КАРАТНИЦЬКИЙ, старший співробітник Атлантичної Ради США, керуючий партнер Myrmidon Group LLC:

— Сенатор Маккейн був унікальною фігурою у Сенаті, моральним принциповим лідером, погляди якого були сформовано війною у В’єтнамі і його військовою службою. Маккейн розумів, що зовнішня політика, безпекові договори і дипломатія — усі разом були справою життя та смерті. Його жертви та жертви воїнів, з якими він воював, сформували його жорсткий підхід до зовнішньої політики. Він знав, що йшлося про реальних людей, реальні страждання, а не про абстрактні концепції. У цьому сенсі засвоєні ним уроки стали певними уроками, що їх абсорбувала Україна та українці в розпал розв’язаної Росією неспинної війни в останні чотири роки. Його підтримка народів, які борються за демократію, також виросла із його воєнних жертв. Він бачив свою країну як силу добра і союзника тих, хто поділяє її демократичні цінності. І саме його світогляд спонукав до підтримки європейських прагнень України і її опору російській гегемонії.

«МОЯ КРАЇНА ПОТРЕБУЄ БІЛЬШЕ ПОДІБНИХ ПОЛІТИКІВ»

Стів ПАЙФЕР, старший науковий співробітник Iнституту Брукінгза:

— Джон Маккейн виявив свій характер як молодий морський офіцер, коли будучи в’язнем у Північному В’єтнамі відмовився від раннього звільнення, заявивши, що в першу чергу має бути звільнений американський персонал, який перебував у полоні довше за нього. Будучи сенатором він говорив про те, що вважав за правильне, навіть якщо це йшло всупереч партійній лінії. У нього були сильні погляди, з деякими з них я не погоджувався, але він розглядав політику зрештою як колективний процес і розумів, що його опоненти з іншого крила сенату можуть не погоджуватися з ним, але також сильно люблять Америку як і він. Моя країна потребує більше подібних політиків. Сенатор Маккейн вірив, що Сполучені Штати можуть бути силою добра у світі. Він був лідером на Капітолійському пагорбі у формуванні політики США на підтримку України. Він робив це, бо це було правильно загалом і правильно для США чинити саме так. Зі смертю сенатора Маккейна сенат США стане меншовартісним місцем.

«ВІН СТАВ ОДНИМ З НАЙГОЛОВНІШИХ СОЮЗНИКІВ КИЄВА...»

Пітер ЗАЛМАЄВ, директор «Євразійської демократичної ініціативи»:

— Сенатор МакКейн був неоднозначною політичною зіркою на вашингтонському небосхилі: «рейганівський» республіканець, який пережив жорстокий п’ятирічний в’єтнамський полон, він послідовно йшов до самого піку американської політики, прорахувавшись з вибором віце-президента (Сара Пейлін) на виборах 2008 року й надалі часто підіграючи одіозним елементам «чайної партії», встромляючи палиці в колеса адміністрації Барака Обами. З другого боку, як яструб, як непохитний ворог усіх диктаторів світу, він виступав за проактивну, якщо не сказати інвазивну, зовнішньополітичну роль США: читай, за поширення американського бачення ідей демократії та свободи «вогнем і мечем». Подібним ореолом волелюбності в очах Маккейна стала постмайданна Україна, для якої він став одним з найголовніших союзників у Вашингтоні у боротьбі з російською агресією. Головною іронією життя Маккейна став той факт, що для багатьох американців він став мало не головним оплотом опору колезі-республіканцеві, нинішньому американському президентові в сенаті. Уже готуючись до вічного спокою, невтомний борець проти тиранії закликав своїх співпартійців не спати на варті вітчизняної демократії і не дозволити чужорідному елементу, яким він, поза сумнівом, вважав цього резидента Білого дому, глумитися й спотворити її до невпізнання.