Тиснуть – на найактивніших

Чергові зміни в Україні принесли з собою не лише надію, а ще багато небезпечних процесів. До влади разом з людьми, які дійсно прагнуть працювати на благо України, прийшли люди, яким не потрібна сильна та незалежна країна. Вони зацікавлені в хаосі, руйнації та свавіллі.

Яскравий приклад — намагання протягнути закон про столицю, проігнорувавши думку тих, для кого його пишуть. Навіть спроби не було поінформувати киян, а навіщо? Більшість киян навіть не знають про ці зміни. За гарними гаслами ми можемо побачити дуже знайомі методи, а саме підміну понять, порушення Конституції України, повне ігнорування думки громадян України.

Останнім часом посилюється тиск на активних та ефективно діючих громадян, які дуже заважають своїми діями представникам будівельного сектору. Забудовники добре розуміють, що діють всупереч законам, тому треба якомога швидше звести будівлі, втягнути приватних інвесторів у вигляді ошуканих громадян України або залучити так звані іноземні інвестиційні компанії, які просто мають реєстрацію поза межами України, але є під контролем власників будівельних компаній. Так створюється підґрунтя для подальших маніпуляцій, шантажу та тиску на місцеву та державну владу з метою легалізації незаконної забудови.

Наведу кілька прикладів за 2019 рік. На Сергія Мельниченка, члена ВГО «Коаліція учасників помаранчевої революції», нападали найняті забудовником тітушки. Це був напад під під’їздом озброєною групою осіб у центрі Києва (https://www.facebook.com/kupr.melnychenko/posts/2505852352818712).

Олені Балабас (м. Дніпро) погрожували облити хімічною речовиною та фізичним насильством. У погрозах фігурує псевдо «Нарік». Жінка захищає пам’ятку архітектури на вулиці Троїцькій, 5. Під виглядом реконструкції забудовник проводить масштабне будівництво, від якого потерпають сусідні будівлі (https://dengi.informator.ua/2019/04/08/kto-meshaet-spasti-pamyatnik-arhitektury-na-ulitse-troitskoj-v-dnepre/).

Уся ініціативна група «МузейНаПоштовій» потерпає від спроб дискредитації шляхом поширення неправдивої інформації та фото-відео-аудіо матеріалів, які було отримано в протизаконний спосіб.

Сергій Куценко, Сергій Миронюк та Тамара Харчилава отримали ганебний вирок суду за виборювання власних прав на природні ресурси та захист озера Качиного від забудови. Дарницький районний суд в особі судді Даниленка В.В. задовольнив позов ТОВ «Азур-груп» і КП «Житлоінвестбуд-УКБ» про стягнення 200 тис. грн з чотирьох активістів, які захищали озеро від забудови.

Проти Юлії Діденко подано позов від забудовника «Будінформ» про порушення його прав проти звичайної громадянки України. Жінка захищає разом з місцевими мешканцями схил на вулиці Мар’яненка, 14 від появи тут 34-поверхової споруди.

Громаді Протасового Яру теж неспокійно. Голові ініціативної групи Роману Ратушному надходять численні погрози фізичної розправи. У Яру планує будівництво трьох хмарочосів ТОВ «Дайтона-груп».

На Ірину Чиляєву, помічника, адвоката та представника в численних судових справах на той час народного депутата Наталії Новак, намагаються вплинути з боку правоохоронної системи. У тому числі через захист музею на Поштовій площі.

 «Зовсім недавно, коли я йшов із зустрічі, то побачив, що якісь хлопці чогось або когось чекають. Коли я порівнявся з ними, один з них різко повернувся до мене і почав поводитись агресивно, супроводжуючи це незрозумілими звинуваченнями та рекомендаціями. Упевнений, що ця спланована «зустріч» була організована з метою залякати та вплинути на кожного, хто має сміливість», — описує активіст Денис Токарев напад на себе під будинком.

На цей момент цей інцидент зареєстрований в єдиному обліку заяв до Нацполіції. У поліції вже повинні були присвоїти ЄРДР. «Мій стан умовно задовільний, є легке запаморочення і нудота. Є підозра щодо погіршення зору. Роблю різні обстеження і думаю про подальші дії», — додає Денис.

Звісно, це не вся інформація, але навіть цього досить, аби зрозуміти, що відбувається не лише в Києві, а по всій території України. Громадяни України, які намагаються стримати руйнівне забудовне свавілля, не мають захисту від держави, який нібито гарантовано Конституцією України.

Я не маю бажання розповідати про спроби тиснути на мене особисто, про більше ніж піврічне блокування роботи нашої громадської організації. Ми поки що стримуємо цей тиск та зможемо себе захистити у будь-якому випадку. Для мене головне — це усунення причини цих дій, а це можливо тільки за наявності політичної волі Президента України, тому що це стосується питань національної безпеки.

Враховуючи все зазначене, я звертаюсь до Президента України з проханням звернути увагу на те, що відбувається в місті Києві навколо резонансних забудов та зустрітися з громадянами, які роками за свій власний час та кошт стримують руйнацію міста Києва. Я дуже добре розумію, наскільки важко та надважливо припинити війну з зовнішнім ворогом на сході, але триває війна з внутрішнім, не менш небезпечним ворогом, який руйнує державу зсередини, покроково знищуючи всі ознаки української ідентичності, створюючи небезпечні для життя великої кількості громадян ситуації.

Я дуже сподіваюсь, що це звернення дійде до адресата, а в нас буде змога надати всю наявну інформацію щодо стану справ в місті Києві на сьогодні. А також буде можливість надати вже готові, розроблені разом з науковцями та юристами пропозиції — від рятівних, термінових заходів для припинення руйнації та нищення до довгострокових програм збереження та розвитку кількох галузевих напрямів.