У гості програми Миколи Княжицького на «Еспресо ТБ» завітали головний редактор газети «День» Лариса Івшина та директор і художній керівник Київського театру оперети Богдан Струтинській. Розмова йшла про роль мистецтва у країні, де йде війна, перспективи зміни парадигми «примітивної політики» та лікування постгеноцидності… вдячністю.

А також наживо у студії звучали уривки із бродвейського мюзиклу «Звуки музики».

«Саме культура і культурний контекст робить запит на іншу якість у політиці, — зауважила у студії Лариса Івшина. — Я переконана, що саме від примітивної попси, від «жовтизни», від ганебних смаків відбувається багато потворних явищ в сучасній політиці. Вже давно час змінювати «платівку». Давно говорила, аби всюди – в аеропортах, вокзалах, інших місцях скупчення людей звучала висококласна музика, то вона, ніби тонкий пристрій налаштування звуку, правильно б перемикала смисли. Люди реагують на якість. Українці, як онтологічні оптимісти, потребують благородних людей, красивих героїв, відважних лицарів і… хорошої музики.

За словами Лариси Івшиної, всі ці роки в країні відбувалася гуманітарна катастрофа. «І ця гуманітарна катастрофа — рукотворна. Те, що Путін напав на Україну, і Росія провела ганебну анексію Криму, і спровокувала катастрофу на Донбасі… Це, зокрема, наслідки української політики, яку проводили наші президенти — не вирощуючи культуру, не дбаючи про справжню історичну освіту, я вважаю, що історія для України – це не предмет. Це — становий хребет. Смішно чути від сьогоднішніх керівників, які пропонують дискутувати на тему, чи потрібна нам у непрофільних університетах історія. Це просто нонсенс, — відзначає головний редактор «Дня». — Молоде покоління, яке виросло в цій «кислотній обстановці» соціального і кримінального тиску, у більшості своїй дезорієнтоване. Треба тільки дякувати певним вчителям, батькам, які дали можливість правильно орієнтуватися в часі-просторі. Молоді зараз треба запропонувати правильну лоцію – що найперше читати, кого найкраще знати, на кого орієнтуватися, щоб не втопитися у «сміттєзвалищі» низькопробної інформації, зокрема в соціальних мережах».

Говорячи про рецепти лікування постгеноцидності, про роль у цій темі «Дня» і Джеймса Мейса, Лариса Івшина відзначила: «Постгеноцидність лікується вдячністю. Коли нещодавно побувала в Торонто, мене надзвичайно вразило як українці там у дуже нелегких конкурентних умовах бережуть Україну, і дбають про нас. Коли ми були тут в колоніальній країні, вони там по суті зберігали Україну. Переконана, що ми могли б вже давно бути ініціаторами того, щоб у Києві відкрили Площу Канади, чи Площу українців Канади на ознаку величезної вдячності».