МЕНЮ

Знімок на дотик

Як відбувалася перша в Україні фотолабораторія для незрячих людей

«Коли ми працювали з портретом і тренувались одне на одному, трапилась смішна історія. Я не дуже люблю фотографуватися, але довелося виступити в ролі моделі. Одна з учасниць проекту довго намагалася відчути мій настрій, а потім запропонувала сісти за комп’ютер. Я зробила це, і вона сказала: «О, тепер я відчуваю, що ви розслаблені». А це і є мій природний стан, я завжди так працюю», — усміхається Марина Хрипун із кураторської групи «Інклюзивної фотолабораторії». В цьому проекті, втіленому восени за підтримки Українського культурного фонду, люди з проблемами зору вчились фотографії у парах з професійними фотографками. Підсумком стала дводенна виставка у Малій галереї «Мистецького Арсеналу» та методичка, завдяки якій можна спробувати освоїти закони фотографії на дотик.

ТАКТИЛЬНІ ЛИСТІВКИ І ПАПІР

Ідея проекту виникла в Марини Хрипун та Валерії Карпань з громадської організації «Культурні географії» після відвідин виставки «Місто, якого ви не можете бачити» в люблінській галереї «Лабіринт». Серед інших робіт там представили знімки людей з проблемами зору. Марина та Валерія помітили, що техніка друку світлин на рівній поверхні не дозволяє незрячим авторам відчути результати своєї роботи і почали шукати способи дослідження фотографії за допомогою тактильних відчуттів.

На виставці у Києві показали, як фотографія трансформується в рельєфні малюнки. На знімок накладається тактильний папір із капрону, обводиться контур предметів, ручка залишає виразні борозни, завдяки яким зображення можна вивчати кінчиками пальців. Так само на дотик, за допомогою тактильних листівок, можна ознайомитись з принципами створення композиції.

Щодо роботи зі світлом Марина каже: «Людям, тотально незрячим від народження, можна пояснити це через порівняння з теплом у сонячний день. Проте є аспекти фотографії, які ми опускаємо, віддаємо перевагу тому, що розвивати доцільніше. Наприклад, просторова орієнтація дуже впливає на результат, і ми більше сфокусовані на ній і на тактильному відображенні».

П’ЯТЬ УРОКІВ

«Ми робили все найдоступнішим способом, щоб люди, які захочуть це відтворити, могли зробити це навіть без великого бюджету», — зауважує Марина Хрипун.

Заняття базуються на співпраці незрячого і зрячого фотографів, запропонований курс складається з п’яти уроків. Перша зустріч — це знайомство, встановлення контакту і дослідження тактильного зображення, на другій учасники вивчають поняття простору і композиції, потім — натюрморт, портрет і вуличну фотографію. Щодо останньої Марина каже: «У нас це могло б бути цікавішим, якби не стало холодно. Але ще тривала красива осінь, тому учасницям фотолабораторії було на що орієнтуватися. Ми звертали увагу на звуки, запахи і так знаходили цікаві сюжети».

ПРОГУЛЯНКА, ПРИЩІПКИ, ПЛАСТИКА

У підсумку учасниці фотолабораторії представили власні проекти. В основному, вони показують життя незрячої людини. Алла Жилкіна в парі з Єлизаветою Тищенко підготувала проект «За стіною», серію світлин, зроблених на території цеху зі збірки прищіпок. Раніше Алла працювала вчителькою, але через порушення зору була вимушена полишити цю роботу. Зараз вона веде активний спосіб життя: працює в Українському товаристві сліпих, власне, у цеху, де збирають пластмасові вироби, займається бальними танцями та бігом.

Пані Наталя і Катерина Дашевець створили проект «Життя людини з моменту втрати зору», де в об’єктиві — різні кадри з прогулянки містом. Серія «Перешкоди, які ми долаємо» Оксани Щербини і Марини Петровської (Мерієн Морей) ближча до художньої фотографії. Тендітна пластилінова фігурка з білою тростиною, символом незрячих людей, поміщається в різні ситуації, відтворені за допомогою фігурок: то стоїть у замкненому колі, то натикається на циліндр, то опиняється на вершині конуса. Це є метафорою перешкод, з якими стикається і які може подолати кожна людина.

У БІГУ

Ще одна учасниця виставки Наталія Гаркава у парі з Мартою Мисак підготувала проект про Guide Runner, біговий клуб для людей з проблемами зору. У цьому клубі, заснованому відомим параспортсменом Василем Закревським, незрячі займаються спортом у парі з супроводжуючими, гайдами. Це схоже на роботу «Інклюзивної фотолабораторії», де багато залежить від комунікації між слабкозорою людиною і зрячим фотографом.

Наталія, яка має юридичну освіту, втратила зір два роки тому. Незабаром вона почала займатися бігом у Guide Runner, наразі це основна її діяльність. Наталія тренується щодня і має хороші результати, так, нещодавно вона посіла друге місце на Кубку Київської області з легкої атлетики, в бігу на 1500 метрів.

Тема проекту Наталії та Марти видається особливо складною, адже треба було знімати людей у русі. Серед своїх світлин Наталія виділяє портрет Василя Закревського. «Мені захотілося показати Василя якнайкраще. На знімку він стоїть у профіль на тлі манежу, в кепці і темних окулярах.  Усі кажуть, що вийшло вдало», — ділиться Наталія. Для неї участь у фотолабораторії — фактично перший досвід творчості, і вона не проти продовжити такі заняття. 

«НАШ ДОСВІД — ПЕРШИЙ КРОК»

Набір до «Інклюзивної фотолабораторії» показав велику цікавість до занять фотографією серед незрячих людей, організаторки навіть не змогли прийняти всі заявки. Марина говорить, що якщо когось зацікавить цей курс, можна звернутися до команди проекту по методичку.

«Для України це унікальний проект, проте в світі є приклади таких ініціатив, — продовжує Марина. — Є близько 20 дуже відомих незрячих фотографів, є організації, які роблять тематичні книжки та виставки, кілька організацій вчать сенсорній фотографії, і ми досліджували їхній досвід. Наш досвід — перший крок, але я сподіваюсь, що оскільки інклюзивних проектів сьогодні більшає, ми ініціюємо діалог, щоб створити платформу для обміну такою інформацією».

Марія ПРОКОПЕНКО, фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»