МЕНЮ

«Симфонія фарб»

У Києві відкрилася виставка художниці Євгенії Шелестової

У Музеї-квартирі українського композитора, піаніста, педагога Віктора Косенка знову лунає музика. До того ж як його власні композиції, наприклад, романс «Вони стояли мовчки», так й інших видатних митців, зокрема «Мелодія» Мирослава Скорика. В такий спосіб Микола Чикаренко (фортепіано), Любов Хахаліна (сопрано), викладачі та студенти Київської академії мистецтв, чиїм рівнем майстерності могла б пишатися і європейська сцена, розпочали відкриття художньої виставки Євгенії Шелестової «Симфонія фарб».

Назва невипадкова, в цій метафорі поєдналися обидві справи важливі для авторки — музика й живопис. Євгенія Шелестова, по закінченні навчання в консерваторії та стажування у вищій школі музики «Франц Ліст» в місті Ваймар (Німеччина), працює викладачем з класу спеціального фортепіано в Київській дитячій академії мистецтв. Її учні — лауреати багатьох міських, всеукраїнських та міжнародних конкурсів (Іспанії, Франції, Італії, Чехії). Водночас дітям пощастило подвійно, тому що, окрім навчання музики, Євгенія Шелестова також малює їхні портрети, а ще — їхніх батьків, бабусь і дідусів. Але серед картин авторки не лише портрети. Загалом, її роботи представлені як на українських, так і міжнародних виставках, а також перебувають у багатьох приватних колекціях.

Як поділилася художниця, зазвичай вона малює під час відпустки, коли є більше вільного часу. Тоді спогади, здобуті за рік, оживають на картинах. Зокрема й поїздки разом з учнями на міжнародні конкурси. Тому на творах мистецтва, представлених на виставці, зображені різні куточки Європи: Париж, нічна Венеція, чарівна природа Північної Італії, незабутній вид із замку Нойшванштайн (Німеччина), осінній ліс Лотарингії.

— Дуже важливо, щоб були умови для малювання, зокрема гарне освітлення, аби був спокій і можна було зосередитися», — розповідає Євгенія ШЕЛЕСТОВА. — Я малюю або з натури, або з власних фотовражень. Це для мене дуже важливо. Не можу малювати з чиєїсь фотографії чи з листівок. Мені потрібен власний погляд: як я бачу цей об’єкт. Зазвичай малюю власне враження». Такий підхід забезпечує полістильовість картин авторки, де вибір техніки залежить від настрою, що потрібно передати. Здебільшого Євгенія Шелестова використовує пастель і олію. Крім уже згаданих — портретів і пейзажів — художниця полюбляє жанрові сценки (але вони, за її словами, потребують більше часу). Серед картин, представлених на виставці, є і портрет Віктора Косенка, виконаний Євгенією Шелестовою і подарований музею.

Насправді у виборі місця проведення виставки багато символізму, і не лише через зв’язок з музикою, але також і в контексті подорожей. Дивлячись на картини, можна уявляти ті місця, в яких, можливо, побував і сам композитор. Тому, за словами організаторів, ця виставка є містком між сучасністю та минувшиною (першою половиною ХХ ст., коли творив Віктор Косенко).

А справжньою родзинкою відкриття виставки стала майстерна гра Мілада Кохпаяхзаде, музиканта ансамблю AVAYE DEL (у перекладі — «Мелодія серця»), на старовинному іранському ударному музичному інструменті, що має назву даф.

Марія ЧАДЮК, фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»