МЕНЮ

Пристрастям тут не місце

У Києві триває унікальна виставка про життя Будди Шак’ямуні

Припускають, що близько трьох тисяч років тому, у VII чи VI столітті до нашої ери, на півночі Індії народився Сіддхартха Гаутама, або Будда Шак’ямуні, який вважається засновником однієї зі світових релігій. Сьогодні буддизм не просто поширений — він модний у різних куточках світу. Цілком імовірно, якось ви порівнювали відчуття щастя з нірваною, а може, полюбляєте однойменний американський гурт, можливо, коли робили дурницю, шкодували, що «зіпсували карму», а можливо, навіть пробували займатися йогою. Але який сенс вкладають у це послідовники буддизму?

Нещодавно у Національному музеї мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків відкрилась виставка «Будда. Той, хто пройшов світами сансари» — по суті, перше в Україні фахове дослідження буддизму через твори мистецтва. В експозиції — твори з фондів Музею Ханенків і Одеського музею західного і східного мистецтва, які мають найсильніші «буддійські» збірки у країні, а також з приватної колекції Ігоря Понамарчука. Готували виставку  авторитетна українська дослідниця-тибетолог, кандидатка історичних наук Олена Огнєва та завідувачка наукового відділу мистецтв країн Сходу Музею Ханенків Галина Біленко.

ТИБЕТСЬКА ТРАДИЦІЯ

На виставці представляють твори, що відображають традицію тибетського буддизму. «Колись цей буддизм отримав серед європейських учених назву ламаїзму. Досі інколи широкий загал вживає цей термін, що створює певну плутанину. Нинішній Далай-лама XIV пропонує називати буддизм, який трансформувався завдяки тибетським філософам і батькам церкви, північним. Ми кажемо «буддизм тибетської традиції», — зазначає Галина Біленко.

Концепція виставки, яку розробляла Олена Огнєва, така, що в залах розгортається оповідь про 12 діянь Сіддхартхи Гаутами, який досягнув просвітлення у своєму земному втіленні. На виставці можна відстежити цей «шлях Просвітленого в сансарі», тобто у світі страждань на Землі, через скульптури та ікони танка, предмети декоративно-ужиткового мистецтва з Китаю, Тибету, Монголії, Бурятії тощо.

Сама пані Олена не змогла приїхати на відкриття виставки, але звернулась до присутніх у листі, де нагадала про одне з найгучніших археологічних відкриттів 2013 року — знайдену під час розкопок у Лумбіні (вважається, що у цьому поселенні народився Будда), на місці храму Майя Деві, споруду, яку датують 550 роком до нової ери. Олена Огнєва звертає увагу, що існують різні версії того, чим є ця споруда: храмом, зведеним на місці народження Будди Шак’ямуні, або звичайною культовою спорудою, присвяченою священному дереву і зведеною задовго до виникнення буддизму. Цілком можливо, що така знахідка збільшила інтерес до теми, й у різних куточках світу, зокрема у Мельбурні, Амстердамі та Нью-Йорку, пройшли чи ще тривають виставки про постать Будди Шак’ямуні. «У контексті вищенаведеного виставка у Музеї Ханенків відтворює житіє Будди, його шлях світами страждань — сансари... Ця виставка є першою спробою в Україні відслідкувати постать одного з найцікавіших мислителів в історії людства», — резюмує Олена Огнєва.

БУДДА МАЙБУТНЬОГО ЧЕКАЄ «ЗОЛОТОГО ВІКУ»

Відкриває експозицію ікона танка, на якій зображено Майтрею, будду прийдешнього, якого вшановують усі школи і напрями буддизму. Робота з Музею Ханенків створена у Калмикії в ХІХ столітті. 

Розповіді про Будду Шак’ямуні у сутрах починаються з бодгісаттви на ім’я Шветакету, який разом з іншими божествами живе на небесах Тушита. Бодгісаттва — істота, яка вирішила стати буддою, щоб допомогти людству звільнитися від страждань. Власне, Шветакету згодом і став Буддою Шак’ямуні, а Майтрею він призначив своїм спадкоємцем.  Майтрея має прийти до людства у щасливі часи, свого роду «золотий вік». До речі, у буддійській іконографії тіло цього персонажа традиційно золотистого кольору.

Що стосується кольорів і форм у танка загалом, то поширений на Тибеті буддизм ваджраяна, так зване вчення «діамантової колісниці», має чіткий канон, іконографічні тексти, де пояснюється, як треба зображувати персонажів буддійського пантеону. Ікона танка спершу креслиться, це стосується навіть обличчя божества, і завдяки цьому можна медитувати.

НАСОЛОДА РОЗКОШАМИ І ВІДМОВА ВІД НИХ

На китайській іконі ХІХ століття з Одеського музею західного та східного мистецтва показано, як Будда спускається з небес у вигляді білого слона і входить в лоно матері, дружини раджі на ім’я Майя. Власне, це друге діяння Будди, а третє — народження, одразу після якого він сказав, що прийшов у цей світ проповідувати, щоб подолати зло і невігластво.

Три наступні діяння Будди можна побачити на танка поруч, теж з одеського музею — обидві ікони колись входили до циклу, що описував усі діяння Будди. Четвертим діянням вважається досконале оволодіння усіма мистецтвами, і на цій танка видно, як Шак’ямуні змагається у цьому зі своїм почтом. П’яте діяння — насолода царським життям, а шосте — зречення престолу.

«Китайський художник зображує, як Будда покидає царські покої, дружину Яшодгару... Він вже побачив старого, хворого, матір, яка оплакує свою дитину, і усвідомлює, що світ має страждання», — говорить Галина Біленко. Поруч з божествами є місце і земним людям. Як пояснюється в коментарі до ікони (тексти для виставки готувала Олена Огнєва), в її лівому нижньому куті зображено донатора, це чернець у капелюсі, які носили придворні вчителі в добу династії Цін. 

ПЕРЕМОГА НАД МАРОЮ

Сьоме діяння Будди — сувора аскеза. Як розповідають у Музеї Ханенків, згідно зі вченням, у ці дні Будда з’їдав за день по зернині кунжуту, рису та ююби (цю рослину також називають китайським фініком), а потім зрозумів, що виснажене тіло не сприяє ясності свідомості, так само, як і розніжене, істина — посередині.

«Будда відмовляється від аскези, приймає їжу від дівчини Суджати, купляє у косаря сніп соломи, сідає під деревом Бодгі і клянеться, що не полишить це місце, доки не досягне просвітлення. Бачите, в релігійний масив вкраплюються суто людські вчинки», — зауважує Галина Біленко поруч з тибетською мідною статуеткою XVIII століття, що зображує Будду під священним деревом Бодгі.

Перед тим, як досягнути просвітлення, Будда вступає у боротьбу з Марою, демоном-спокусником. В індоєвропейській мовній групі це ім’я фактично означає те саме, що в українській мові — затемнення, зло. Звісно, Будда боре війська Мари і долає чари його дочок, які відволікають його від благородних роздумів. У свідки того, що він не схибив, Шак’ямуні кличе богиню Землі Стхавару — правою рукою він торкається землі, а ліву залишає на лоні в жесті споглядання. Перемога над Марою — дев’яте діяння Будди.

ПРОСВІТЛЕНИЙ І СЯЮЧИЙ

Досягнення просвітлення є десятим діянням Будди. Тоді йому відкрились чотири благородні істини: у світі є страждання, воно має причину, якщо є причина — її можна пізнати, і це пристрасті та бажання, які людина прагне задовольнити, якщо причина усвідомлена, її можна усунути.

«Сяючий Будда» — так називається образ Просвітленого, коли він стоїть прямо, його права рука піднята в жесті захисту і покровительства, ліва опущена в жесті дарування, а одяг наче в складках. Історія появи цього образу, відтвореного на виставці у тибетській статуетці ХІХ століття (збірка одеського музею), певним чином зворушлива. Після досягнення просвітлення Будда вирушив у мандри, щоб проповідувати. На той час, коли Вчитель піднімався на небеса проповідувати богам, спільнота його послідовників, сангкха, хотіла мати його образ. Від Будди йшло сліпуче сяйво, і щоб полегшити майстрам роботу, він нахилився над водою — так ті могли бачити відображення. Від вітру на воді утворилися хвилі, і митці відтворили  й їх — звідти складки на одязі.

КОЛЕСО ВЧЕННЯ І НІРВАНА

Ще один предмет на виставці зображує Дгармачакру, колесо Дгарми, або колесо закону, ключовий для буддизму символ. Це колесо з вісьмома спицями та двома оленями по боках. За релігійними текстами, під час першої проповіді Будду також слухали два олені, місце має назву Оленячого гаю, або Мрідагави. Вісім спиць символізують восьмидільний шлях — серединний шлях, що веде до звільнення від страждань, на який вказав Будда.

Останнє, 12 діяння Будди — парінірвана, остаточна нірвана, коли Будда полишає світ сансари. За даними різних дослідників, прожив Сіддхартха Гаутама 80—82 роки. Будду в парінірвані зображує скульптура з сірого доломіту з колекції Ігоря Понамарчука. На виставці знаходимо пояснення, що за пізньою буддійською традицією вважається, що всі будди, його попередники і наступники відійшли і відійдуть до нірвани у місцевості Пава, у гаю між двома саловими деревами.

СВЯТІ СТУПИ

Після смерті Сіддхартхи Гаутами його земне тіло кремували, а рештки розділили на вісім частин і роздали послідовникам. Так з’явились шарірака-ступи — ритуальні споруди з релікварієм для збереження частини праху. Разом з тим ступа є ще одним важливим символом буддизму і прообразом пагоди. На танці, зробленій майстрами з Бурятії у ХІХ столітті, що зберігається у Музеї Ханенків, зображений Будда і вісім ступ. У релікваріях семи з них є зображення Будди. Восьма порожня, бо символізує відхід Шак’ямуні з земного життя. Сам релікварій за формою схожий на дзвін, що мовчить, і так має нагадувати про фізичну смерть Будди.  

«Стосовно ступи існує багато тлумачень, — додає Галина Біленко. — Олена Огнєва звертає увагу на те, що перед тим, як вийти зі світу сансари, у відповідь на запитання, як має виглядати місце його відходу з земного життя, Будда взяв свою чашу для подаянь, перевернув, а свій посох поставив зверху, і це був прообраз ступи».

«КАРТА» САНСАРИ

Великі мушлі, прикрашені сріблом, бірюзою та коралами називаються шанкхами і символізують звуки буддистської істини. На виставці можна побачити такі тибетські реліквії зі збірки Ігоря Понамарчука.

Ще один цікавий експонат, з колекції Музею Ханенків, — танка «Тисяча будд», створена у Монголії у ХІХ столітті. «Огнєва вважає, що ця танка створювалась для медитацій. На ній зображено безліч будд, і ми можемо простежити свого роду «силові поля»: будди, кожен зі своєю аурою, розташовуються певними лініями, це наче утворює математичні конструкції», — коментує Галина Біленко.

Завершується експозиція танкою «Бгавачакра», зображенням колеса сансари, з колекції Музею Ханенків. Чудовисько Мара стискає колесо буття. «Бачимо шість світів, з яких складається сансара, і 12 взаємопов’язаних причин, які кармічно утримують у цьому світі, — каже Галина Біленко. — Зображення на чорному полі в третьому колі — неблагі діяння, на білому — хороші. Птаха, свиня та змія у центрі символізують пристрасть, невігластво та гнів, які є причинами затьмарення свідомості».

До слова, на цій іконі можна побачити написи російською мовою у дореволюційній орфографії. «Православні батюшки проповідували серед монголів, калмиків, бурятів тощо. І вони не знищували ці ікони, а збирали їх і тлумачили по-своєму, щоб мати їх розуміння. Невелику колекцію ікон-танка вони віддали до Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії, а звідти ці роботи потрапили до нас», — пояснює Галина Біленко.

Кураторка виставки обіцяє, що проект буде супроводжуватись паралельною програмою з екскурсіями та лекціями від знавців буддизму. Тож стежте за анонсами на фейсбук-сторінці події і взагалі приходьте на виставку, яка триває до 16 грудня. Ніхто не гарантує, що тут ви відчуєте нірвану, але задоволення від робіт майстрів Далекого Сходу отримаєте точно.

Марія ПРОКОПЕНКО, фото Руслана КАНЮКИ, «День»