Мистецтво, що стало ліками

У Києві відбулася виставка творчих робіт ветеранів

Усього за кілька днів після відкриття на виставці хендмейду «Творчі студії майстрів-ветеранів» відбулася і демонстрація мистецьких виробів, і кілька лекцій, і  навіть виступ гурту військових капеланів. Власне, ідея організувати виставку ветеранського хендмейду належить – військовим. Лія Котяш, організаторка заходу та координаторка Спілки учасників, ветеранів, інвалідів АТО та бойових дій – СУВІАТО, каже, що на проєкт надихнули ветерани, які лікувались та відновлювались у Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО та ООС ЯРМІЗ.

Задум подали колишні бійці, що брали участь у мистецьких майстер-класах в ході терапії. Вони ж стали першими майстрами, чиї роботи представили ще торік. «Це був такий собі експеримент. І ми отримали значно більше, ніж очікували, наші автори подивились на свої роботи під іншим кутом. Якщо раніше їм здавалось, що це нікому непотрібно, то після відгуків відвідувачів вони усвідомили цінність своєї роботи. До того ж, вдалося влаштувати комерційні продажі після виставки. Цього року у наших майстрів з'явилися нові роботи і помітно, що вони розвиваються та ростуть», — розповіла Лія Котяш.

За рік ідея розрослась. Хоча основне ядро майстрів складають першопроходьці виставки хендмейду, проте кількість учасників наразі збільшилась. Свої роботи змогли представити майстри з усієї країни. Щоб потрапити на відбір, слід було заповнити форму за посиланням на сторінці заходу у Фейсбуці.

«Не можу сказати, що ми багатьох відсіяли, але для нас важливо, щоб це були якісні роботи – саме про творчість. Головний критерій, щоб у роботі ветерана розкривалась індивідуальність автора»,  — пояснює організаторка.

Розширило коло учасників ще й те, що для виставки в 2020 році обирали роботи не лише військових, а й їхніх рідних, волонтерів та переселенців. На виставці презентували свої твори в різних техніках. Так, були авторські ляльки-реборни (подібні до новонароджених немовлят), строї з ручною вишивкою, ікони, гаптовані бером картини та навіть вирізані з дерева тотеми прадавніх богів.

Організатори заходи наголошують, що хендмейд може стати джерелом доходу для авторів, але самі майстри кажуть, що для них дуже важливий сам процес створення виробу. На виставці за кожним твором ховається своя історія.

Ірина Цвіла привезла на «Творчі студії-майстрів ветеранів» експозицію прикрас і люстерок ручної роботи, декорованих живими квітами. В її роботах рослини ніби завмирають в епоксидній смолі. Ірина – ветеранка добровольчого батальйону «СІЧ», у 2014 році вона була активісткою на Майдані. Квіти невипадково стали джерелом її натхнення після демобілізації, адже до війни пані Ірина вирощувала в Броварах трояндовий сад. Для неї процес творчості – це реабілітація: «У мене просто був такий стан, коли соціум мене дуже лякав, хотілось бути на самоті. Спочатку було багато браку. Але досвід приходить з часом. Кожну роботу люблю по-своєму, ніколи не сідаю працювати, коли в мене поганий настрій. Працюю завжди під гарну музику, класику або джаз. За кожним виробом є своя історія, ще з етапу збору гербарію: з ким збирали квіти, з якими емоціями…».

Майстриня каже, що друзі часто сварять її за те, що вона занижує ціни на свої прикраси. Наприклад, люстерка з декором зі справжніх квітів виготовляє тільки Ірина. Але вона сама каже, що гроші – не головне: «Хочеться, щоб цей настрій передавався власникам. Хочеться, щоб ця робота приносила дохід, але не вмію продавати. Для мене комерційна складова не є основною, мені важливо, якщо людині відгукується в душі якась прикраса, то вона має цій людині належати», - каже майстриня.

Мистецтво стало ліками і для Сергія Бондаря, він теж ветеран російсько-української війни, учасник бойових дій у складі 1-ї окремої танкової бригади. З війни Сергій повернувся з важкими пораненнями. Нині він – реборніст, створює ляльки, що як дві краплі води схожі на справжніх немовлят. Хоча до війни чоловік був майстром з ремонту взуття. Його шлях до цього мистецтва  почався з реабілітації в центрі.

«Під час реабілітації психологи намагалися прибрати тремор рук, це був наслідок контузії і черепно-мозкових травм, - розповідає Сергій. – Це намагалися прибрати за допомогою ліплення з пластиліну, ліплення з глини, розпису маленьких узорів. Спочатку нам (бійцям) було дивно, але з часом це почало допомагати. Дружина запропонувала прошивати лялькам волосся, як продовження роботи над дрібною моторикою. Спробували, потім пройшов майстер-клас  з реборнінгу, захотілось зробити самостійно. Перша лялька зайняла до двох місяців. З часом все стало швидше».

Сергій Бондар був одним із тих, хто запропонував провести виставку ветеранського хендмейду, хоча на його роботи у глядачів досить різна реакція. «Одні з позитивом до цього ставляться, інші дивуються, бо реборнінг – це новий напрям в Україні, - пояснює він. – У світі цей напрям досить відомий, а в нас можуть покрутити пальцем біля виска, мовляв, краще дитину заведи, ніж у ляльки грайся. Але це хороший етап для людей, які не знають – народжувати дитину чи ще ні. Психологи радять в таких випадках взяти реборн, щоб частково усвідомити, як це».

У майбутньому Сергій хотів би продовжити традицію таких виставок і сподівається, що з часом це хобі переросте у прибуткову роботу.