«Меланхолія вічних споруд»

У Національному музеї Ханенків представлена експозиція, яка присвячена 300-річчю від дня народження знаного графіка, архітектора та археолога Джованні Баттіста Піранезі

З кожним осіннім днем, коли сонця стає менше, а поганих новин і переживань — більше, хочеться знайти місце сили, де можна відновити відчуття внутрішньої рівноваги. Візит до музею мистецтв завжди хороша ідея, особливо з нагоди відкриття нової виставки у Національному музеї Ханенків. До 12 грудня тут триває виставка «Меланхолія вічних споруд», присвячена 300-річчю від дня народження знаного європейського графіка 18 століття, архітектора та археолога Джованні Баттіста Піранезі.

У експозиції представлено три першорядні офорти Піранезі, автентичність яких підтверджено нещодавніми техніко-технологічними дослідженнями, а також графічні роботи українських майстрів, об’єднаних однією темою. У витонченій графіці славетного українського художника Георгія Нарбута, у пронизливих післявоєнних акварелях київських художників відчуваємо внутрішній зв’язок, щось невимовно близьке, внутрішньо споріднене з офортами Піранезі. Задумка кураторки виставки Олени Шостак полягає у тому, щоб показати, як вічні теми об’єднують через століття і кілометри і запропонувати відвідувачеві відчути цей зв’язок. Рисунки українських майстрів надані на виставку партнером Музею Ханенків — Національним художнім музеєм України (NAMU).

ЛЕОНІД ХИЖИНСЬКИЙ. КИЇВ. «ЗРУЙНОВАНИЙ РУСАНІВСЬКИЙ МІСТ». 1920 р.

З біографії і листів до друга і мецената Ніколо Джоббе відомо, що Піранезі мріяв бути архітектором, але на заваді стояли реалії того часу: ніхто не хотів витрачати величезні кошти на вишукані проекти майстра, тож він реалізував увесь свій творчий порив у графіці. Більш за все Піранезі шанував античність. Саме в середині XVIII століття відбулось перевідкриття Європою власної історії: з початку століття систематично проводяться розкопи в Геркуланумі і Помпеях, туди з’їжджається інтелігенція з усього світу, провідні вчені пишуть трактати, присвячені мистецтву Греції і Риму. Просвітники бачили ідеал в благородній, піднесеній скульптурі давньогрецької класики, що послужило естетичною основою для становлення класицизму в Європі. На  думку Піранезі, античність перевершувала сучасність як своєю архітектурою, так і способом життя. Саме тому він знаходить натхнення у зображенні напівзруйнованих споруд, що пам’ятають своє величне минуле. Майстра дослідники мистецтва називають новатором, що першим надав зображенню руїн такого глибокого і поетичного звучання.

Назва виставки «Меланхолія вічних споруд» дуже промовиста. Поняття «меланхолії» у побутовому значенні асоціюється з певним станом пригніченості і смутку, настроєм бути «в собі» і самотою. Класик психоаналізу Зигмунд Фройд вбачав у меланхолії спільну зі скорботою рису — відчуття втрати. Але якщо скорбота має реальну підставу (реальну втрату, наприклад — близької людини) і з часом завершується, то меланхолія — це про втрату, яку особа не в змозі повністю зрозуміти і ідентифікувати, адже це відбувається підсвідомо. Меланхолійний стан кожен переживає індивідуально, і часто не знаходить розуміння. Боліти можуть і зламана рука, і розбите серце. Але якщо гіпс бачать всі і можуть висловити співчуття, є прогноз від лікаря, коли кістки загояться — то що у людини всередині не знає ніхто, інколи навіть вона сама. 

За чим же сумує Піранезі? Можливо, відповідь не це питання криється у кількох моментах. Піранезі не зображав руїни натуралістично, а скоріше — навпаки. Науковці і знавці античної архітектури часто критикують офорти Піранезі саме через спроби прикрасити реальні пам’ятки, додати щось чи уявно «реставрувати». Художник також зазвичай використовував виразні композиційні прийоми: кутову перспективу, погляд знизу догори. Фігури людей  розташовані так, щоб вони здавались меншими у порівнянні з величними спорудами минулого, ймовірно, щоб підкреслити їхню величність і монументальність. А з якою майстерністю виконані найменші деталі!

В умовах карантину кількість відвідувачів у невеликих залах музею обмежена. Насправді це є чудовою нагодою провести час у медитативному спогляданні графічних творів майже на самоті, без черг і галасу. Вдумливо роздивитись кожну дрібницю, відчути меланхолію вічних споруд — руїн римських храмів чи уламків старого Києва. Спеціальні квести виставкою, розроблені науковцями музею, допоможуть у цьому. «Осінній меланхолійний настрій вам гарантовано», — стверджують у Музеї Ханенків.