МЕНЮ

Крим, який ми знали і не знали

У «Мистецькому Арсеналі» триває масштабний проект про культури, що творили історію півострова

Кімерійці, таври, скіфи, елліни, готи, сармати, візантійці, хозари, половці, генуезці, турки-османи, кримські татари — ці етноси та цивілізації об’єднав Крим, який ставав місцем зустрічі, змішування, боротьби, торгівлі. Про ці культури та їх вплив на історію півострова можна дізнатися на виставці «Дивовижні історії Криму», що триває по 5 травня в Києві, в Національному культурно-мистецькому та музейному комплексі «Мистецький Арсенал». Над цим проектом «Мистецький Арсенал» працював півроку, разом із держпідприємством «Кримський дім», за підтримки Міністерства інформаційної політики та Міністерства культури. Неабиякий виклик — розповісти про територію, яка наразі окупована, тож до проекту долучили 15 українських музеїв і приватних колекціонерів, у підсумку представили понад 1000 експонатів.

НАВІЯНО ЯПОНІЄЮ

Виставка відкрилась у п’яту річницю окупації Криму Російською Федерацією. Але, за словами генеральної директорки «Мистецького Арсеналу» Олесі ОСТРОВСЬКОЇ-ЛЮТОЇ, ідея проекту виникла давніше.

«Ми почали говорити про цю виставку понад рік тому, власне, з Алімом Алієвим (програмний директор «Кримського дому». — Авт.). Поштовхом для роздумів про те, як показати Крим і його культури, була інша виставка в «Мистецькому Арсеналі», яку ми презентували в кінці 2017 року — «Уявний путівник. Японія», проект про культуру Японії. Працюючи над ним, ми з колегами думали про те, як так само розповісти про українську культуру, щоб це було пізнавально, естетично, захопливо як історія, промовляло легко до найменших відвідувачів, допомагало дітям зрозуміти і відчути виставку, але щоб вона також була цікавою для дорослих і, можливо, науковців», — розповідає Олеся Островська-Люта.

Почати вирішили з розповіді про Крим, який сьогодні є недоступним, небезпечним, непідвладним закону. Будемо відверті: хоча багато хто з українців відпочивав у Криму, зазвичай, півострів залишався ідилічним краєм моря і пахлави, дуже мальовничим, але без історичного контексту. В «Мистецькому Арсеналі» прагнуть, як зазначила Олеся Островська-Люта, повернути Крим у центр колективної уяви українців, щоб люди замислились, які культури наповнювали його впродовж тисячоліть.

ЛАНДШАФТ І АРХЕОЛОГІЯ

Структура виставки побудована як стратиграфічний розріз ґрунту: від кримських татар (їхня держава Кримський ханат утворена 1441 року) і, назад у часі, до химерних черепів ІІІ тисячоліття до нашої ери. Так у археологічному розкопі нагорі розташовується «молодший» шар, що глибше — то далі в часі. Над архітектурним рішенням працював Олександр Бурлака, зокрема, кожен зал відрізняється за кольоровим оформленням.

Перший зал присвячений ландшафту, візуальній історії Криму: мапи півострова, гербарії, каміння, співи кримськотатарською мовою, які кожен може послухати. Композицію з прозорих мап, які можна висувати і розглядати по одній або всі разом, Ольга МЕЛЬНИК, керівниця відділу музейної справи «Мистецького Арсеналу», називає уособленням проекту.

«Коли ми вчились у школі, здавалось: ось були скіфи, потім їх витіснили сармати, потім прийшли готи, гуни, і кожна з цих цивілізацій наче відрубувала попередню. Насправді це не так, і ця мапа важлива, щоб ми розуміли: Крим — це про те, як співіснували багато народів, етносів і цивілізацій, — пояснює Ольга Мельник. — Географічно Крим створює «кишеню», простір, куди, наприклад, приходили народи зі степу і могли залишитися там або вже через море покинути півострів — як це робили кримські татари після першої російської анексії, коли їх так переміщали до Туреччини. І в цьому плавильному казані ці народи взаємодіяли між собою та утворювали той унікальний етнос, який ми сьогодні називаємо киримли».

УНІКАЛЬНИЙ ЩИТ

Серед топових експонатів виставки — два ярлики від кримських ханів. Перший, датований 1467 роком, — ярлик хана Хаджі-Ґерая, що підтверджує тарханне право (тобто, звільнення від податків і повинностей) Хаджі-бея, приватної особи. Друга грамота, 1515 року — кримського хана Мухаммеда-Ґерая І, підтверджує тарханне право жителів фортеці Крик-Ера (Чуфут-Кале). «Моя колега Вікторія Величко знайшла ці речі в картотеці Національної бібліотеки імені Вернадського. Нас це зацікавило, виявилось, що ці експонати в чудовому стані, відреставровані, на одному з ярликів ми навіть можемо бачити печатки кримського хана», — зауважує Ольга Мельник.

Ще один унікальний експонат — зі Львівського історичного музею, він підтверджує тези про зв’язки Криму з материком. Йдеться про сплетений із виноградної лози татарський щит-калкан, у якого умбон, тобто центральна металева частина — срібло з позолотою — зроблений вірменським майстром у Львові.

«Наші колеги з Львівського історичного музею вважають, що цей щит швидше за все потрапив до Львова як трофей, найбільш імовірно, після Віденської битви 1683 року, коли кримські татари воювали на боці турків, а польський король Ян ІІІ Собєський — на боці Священної Римської імперії, — каже Ольга Мельник. — Поляки перемогли, це зупинило турецьку навалу на Європу і, найімовірніше, цей щит був взятий у тій битві як трофей, а потім модернізований або реставрований львівським вірменським майстром у більш пізній час. Такий щит унікальний принаймні працівники Львівського історичного музею не можуть сказати, де є аналоги подібних речей у оригіналі». Власне, щит із експозиції виставки об’їхав увесь світ, щойно повернувся з Америки.

ВРЯТОВАНІ ВІД ОКУПАНТІВ І ГРАБІЖНИКІВ

Інший надзвичайний експонат — теж зі Львова, з Музею історії релігії, і він відображає складну долю спадщини на території півострова. Це Коран XVII століття і коментарі до нього. Предмети походять із Бахчисарая, де на початку XVI століття хан Менглі-Ґерай І заснував Зинджирли-медресе, перший духовний ісламський заклад у Криму. Ще до Другої світової війни радянська влада почала перетворювати медресе на світський заклад, а після депортації кримських татар у 1944 році приміщення медресе, яке збереглося до наших днів, віддали психоневрологічній лікарні, тоді як релігійні книги розіслали по музеях України, щоб, акцентує Ольга Мельник, у Криму не лишалось згадки ані про духовну освіту, ані про традиції кримських татар. Так Корани з Бахчисарая потрапили до Львова. А незадовго до новітньої анексії Криму, в 2013 році, більшість цих книг Львівський музеї історії релігії повернув до Бахчисарайського музею-заповідника. Експонати з виставки в «Мистецькому Арсеналі» вдалося зберегти на материку, бо кілька примірників книг залишились у Львові для реставрації.


У ПЕРШІ ДНІ РОБОТИ ВИСТАВКИ В «МИСТЕЦЬКОМУ АРСЕНАЛІ» ВІДБУВАВСЯ  V МІЖНАРОДНИЙ ФОРУМ «ОКУПОВАНИЙ КРИМ: 5 РОКІВ ОПОРУ». ПОДІЯ ЗІБРАЛА БАГАТО ЛЮДЕЙ, ЩО НА НАЦІОНАЛЬНОМУ ТА МІЖНАРОДНОМУ РІВНЯХ БОРЮТЬСЯ ЗА ПОВЕРНЕННЯ КРИМУ, ФІКСУЮТЬ ЗЛОЧИНИ НА АНЕКСОВАНОМУ ПІВОСТРОВІ. НА ЗНІМКУ — ГОЛОВА ПАРЛАМЕНТСЬКОГО КОМІТЕТУ В ЗАКОРДОННИХ СПРАВАХ ГАННА ГОПКО І ПОСОЛ США В УКРАЇНІ МАРІ ЙОВАНОВИЧ
 

Про те, в яких масштабах в Україні відбувається розграбування спадщини — і без анексії, наприклад, так званими «чорними» археологами — свідчить ще один експонат виставки, римські монети перших століть нашої ери. Ці артефакти потрапили до колекції «Мистецького Арсеналу» так: близько десяти років тому кримська митниця передала 678 монет як конфіскат, іноземець намагався вивезти їх за кордон, заховавши в своєму байку. Наразі монети з тої «партії» експонуються вперше.

«ЗОРЯНИЙ ПИЛ»

Завершує експозицію перформативна скульптура «Зоряний пил», особистий і ліричний проект Марії Куліковської, художниці родом із Керчі. Мисткиня відтворила рельєфи Керченського півострова, серед них розмістила п’ять фігур, зліплених із себе. Метал, дерево, різні ґрунти, корисні копалини і цементи, кам’яний пил, пісок, шамот, морська сіль — сам перелік матеріалів виглядає як поетичний ланцюжок, уособлює дику і прекрасну суміш культур, мов і традицій, що сформували Крим. На фігурах, схожих на стародавні скульптури, проступає сіль, вони осипаються і теж стають ґрунтом, поки розмірено відбувається зміна дня і ночі — на тлі спостерігаємо відтворені градації кольорів неба над Керченською протокою, таке відео художниця зробила, скануючи фото з власного архіву.   

У проекті «Дивовижні історії Криму» взяли участь й інші сучасні художники — в експозиції є графіка Павла Макова. Оскільки виставку прагнули зробити цікавою естетично, представлені пов’язані з Кримом твори Огюста Раффе, Максиміліана Волошина, Івана Труша, Івана Айвазовського, Романа Сельського — і це не повний перелік.

Щоб відчути Крим повніше, на виставці можна вдихнути аромат тамтешніх трав, звісно, ключова нота в цьому букеті — лаванда. Поціновувачі фану можуть сфотографуватися в кримськотатарських костюмах чи на відтвореній скіфській колісниці, в рамках проекту проводитимуть майстер-класи з приготування кави, розпису хною і створення прикрас за археологічними зразками. Із серйозного — цикл лекцій «(Не)відомий Крим», де обіцяють більше розповісти про давню історію півострова, а також про радянський і пострадянський періоди, всі освітні програми вже доступні на сайті «Мистецького Арсеналу».

ІЗ НАДІЄЮ НА МОНІТОРИНГ ЮНЕСКО

Понад мільйон експонатів наразі під владою окупантів — таку інформацію озвучила перша заступниця міністра культури Світлана ФОМЕНКО. Йдеться і про рухомі, і про нерухомі пам’ятки.

«Офіційно жодного моніторингу пам’яток на території Криму ми провести не можемо, тому що не маємо до них фізичного доступу. Над чим ми зараз працюємо і де досягли певного прогресу в перемовинах — це прохання до виконавчого комітету ЮНЕСКО щодо так званої моніторингової місії для направлення в Крим, — розповідає пані Світлана. — Спочатку йшлося про аналіз стану об’єктів, внесених до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — це Херсонес Таврійський, потім ми досягнули домовленостей, що також відбудеться загальний огляд пам’яток на території півострова, включаючи Бахчисарайський палац, який у попередньому списку ЮНЕСКО».

Наразі здійснити таку моніторингову місію заважає вимога щодо гарантування безпеки експертів ЮНЕСКО на Кримському півострові. «Звичайно, ми гарантувати цю безпеку, хай би як хотіли, не можемо. Тому опрацьовуються шляхи, яким чином буде проведено цей моніторинг — чи безпосередня поїздка до Криму, чи якісь інші формати співпраці з археологами, істориками, музейниками і небайдужою громадськістю, яка перебуває і на території Криму, й на території материкової України. Бо моніторинг передбачає не тільки відвідування пам’яток у Криму, а й інтерв’ювання людей, які мають до цього стосунок», — пояснила заступниця міністра культури.

Так звана реставрація ханського палацу в Бахчисараї, яка знищує автентичність пам’ятки, вивезення 38 картин Івана Айвазовського до Москви — як заявлялось, на тимчасове експонування, нелегальні археологічні розкопки з дозволу російської влади — це найбільш відомі злочини. А загалом усе, що зараз відбувається з музейними колекціями й іншими об’єктами культурної спадщини в Криму, за українським законодавством є протизаконним.

ОДІССЕЯ «СКІФСЬКОГО ЗОЛОТА»

Фронт, де Україна виграє, — суди за так зване «скіфське золото». Нагадаємо, в лютому 2014-го коштовності з кримських музеїв привезли до Амстердама, щоб експонувати на виставці «Крим — золотий острів у Чорному морі» в археологічному музеї Алларда Пірсона. Кримські музеї, що наразі підпорядковуються російському окупанту, наполягали на поверненні прикрас на півострів, але в грудні 2016 року Окружний адміністративний суд Амстердама ухвалив рішення на користь України. Музеї Криму оскаржили це, 11 березня має відбутися апеляційне слухання, а цінності нині в сховищі музею Алларда Пірсона.

«Коли ми зможемо повернути цінності до України, залежить від рішення апеляційного суду. Якщо наші, так би мовити, колеги з Росії, які називають себе кримськими музеями, подаватимуть касацію — це одна справа. А наскільки мені відомо, вони вже готуються до касаційної скарги, їхня мета — затягнути цей процес у часі, сама підготовка і касаційне слухання можуть тривати до двох років», — зазначила Світлана Фоменко. Так чи інакше, наразі суд у Амстердамі — на боці України, і це той випадок, коли ми представляємо свою позицію переконливо.

***

«Під час підготовки виставки я дізнався, скільки багато різного і цікавого є в українських музеях — саме по Криму. Ці експонати були вивезені з Криму зокрема в радянські часи, як, наприклад, Коран зі львівського музею. І скільки багато всього є в приватних колекціях — наприклад, гравюри Огюста Раффе про побут і життя кримських татар, — захоплено каже Алім АЛІЄВ, програмний директор «Кримського дому». — Для мене робота над цією виставкою є рефлексією на мій Крим, який я тимчасово втратив. Я дуже сподіваюсь, що такі речі — вибачте за пафос — наближають деокупацію. Бо ми тут не фантазуємо і не робимо пропаганду — ми показуємо артефакти, а людина з критичним мисленням може сама робити висновки».

Саме під час окупації Криму ми отримали хорошу нагоду нарешті ознайомитись з його історією. Треба розуміти, за що борешся.

Від редакції

Підготуватися до виставки і взагалі більше дізнатися про історію Криму, можна, прочитавши книгу «Повернення в Царгород» з Бібліотеки газети «День». Зокрема, там розповідається про відносини Кримського ханства і Запорозької Січі, про підкорення Криму Катериною ІІ. Незабаром очікується третє перевидання книги — подробиці розкажемо у найближчих номерах «Дня».

Марія ПРОКОПЕНКО, фото Руслана КАНЮКИ, «День»