МЕНЮ

Космос Флоріана Юр’єва

У Національному художньому музеї триває перша виставка знакового митця

Історія роду Флоріана Юр’єва схожа на твір магічного реалізму. Художник народився в Кіренську Іркутської області, дитинство провів у сибірських таборах. В автобіографії, уривок з якої розміщений на виставці «Флоріан Юр’єв. MODUS COLORIS SINTEZ» у Національному художньому музеї України, митець оповідає про діда по мамі — тунгуського білого шамана Коннен-Кін, бабусю по мамі — українську селянку Дарину Більшак із Білої Церкви, яка переїхала в Сибір. Другий дід митця Гавриїл Захар’їн-Юр’єв був настоятелем Юр’євого монастиря у Новгороді, а ще — нащадком давнього боярського роду. За сімейною легендою, він доводився правнучатим племінником цариці Анастасії, першої дружини Івана Грозного. Флоріан Юр’єв пише, що його мати Марія була талановитою майстринею-рукодільницею, яка бачила, як у 1908 році в Підкам’яній Тунгусці впав метеорит. Батько митця, Ілля Юр’єв, був ученим-генетиком і музикантом, якого переслідувала радянська влада. 

Життя самого Флоріана Ілліча, якому в серпні виповнюється 90 років, не менш захоплююче: архітектор, художник, скрипковий майстер, мистецтвознавець, педагог, книжковий графік, зрештою — філософ. Найбільше його знають за «тарілкою» біля станції метро «Либідська» — це будівля Українського інституту науково-технічної експертизи та інформації, за формою схожа на корабель прибульців. Останнім часом до «тарілки» прикуто багато уваги, бо будівництво торгового центру впритул до неї загрожує руйнуванням архітектурного ансамблю, та й самої будівлі. MODUS COLORIS SINTEZ є першою персональною виставкою Флоріана Юр’єва в Національному художньому музеї України, у проекті кураторська група прагнула багатофокусно представити творчість митця. 

МЕХАНІЗМ ДОСЛІДЖЕННЯ

До складу кураторської групи увійшли Дарина Якимова, Олексій Биков, Олександр Бурлака і Павло Величко, експозицію формували за участю Флоріана Юр’єва. Допомагала з організацією спільнота #savekyivmodernism (тобто «врятувати київський модернізм»), серед тих, хто підтримав проект — Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені Володимира Заболотного, меценатський клуб NAMU «Леви музею».

Виставка розміщується у двох залах, в яких розкриваються три напрями роботи Флоріана Юр’єва. В окремому залі представлені архітектурні та скульптурні проекти — як втілені в життя, так і ті, що залишилися на папері. У другому залі розповідається про музичні інструменти та живописні експерименти Флоріана Юр’єва. Більшість творів для виставки надав сам автор, деякі взяли з приватних колекцій Сергія Сиротіна та Анатолія Баженова.

Над архітектурою експозиції працювали Олексій Биков, Павло Величко та Олександр Бурлака. «Вітаю нас усіх із тим, що ми — свідки Флоріана Ілліча, — із захватом каже Олексій Биков. — Наша група архітекторів хотіла зробити певний наголос саме на архітектурній діяльності Флоріана Юр’єва. По-перше, ми з ним більше професійно познайомилися та почали співпрацювати саме під час бієнале, яка відбувалась у «тарілці» на «Либідській» (ідеться про «Київський Інтернаціонал — Київську бієнале 2017». — Авт.). Це сталося, коли з’ясувалось, що починається нова забудова, котра дуже шкодить архітектурі цього ансамблю. Ми почали розробляти свій архітектурний проект (реконструкції будівлі. — Авт.), який можна побачити в експозиції». 

АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

Ви одразу впізнаєте на макеті ту саму «тарілку», збудовану 1971 року, напевно — наземну станцію метро «Хрещатик» і ресторан «Метро», роботу 1958—1963 років, а от проект клубу Дарницького шовкового комбінату, створений у 1969—1970-х, майже точно побачите вперше — бо втілити його в життя не вдалося. 

Сам митець називає проект клубу шовкового комбінату одним зі своїх найулюбленіших. Із тексту в експозиції можна дізнатися, що в клубі мав бути навіть театр зі сценою. Архітектор уже працював над робочими кресленнями, як раптом його викликали до секретаря обкому, який повідомив, що вийшла постанова про перевитрати коштів на культурні споруди по всій країні, тому робота над проектом клубу припиняється. Втім, чиновник запевнив, що його зацікавив існуючий проект клубу, тому він пропонує альтернативу: Флоріан Юр’єв готує проект будівлі райкому, а потім йому допоможуть втілити проект культурного закладу. Під керівництвом Юр’єва проект райкому розробили, почалося будівництво, а потім того секретаря обкому несподівано перевели працювати до Чехословаччини, тож ідея так і залишилась ідеєю.   

Також архітектор неодноразово співпрацював зі скульптором Борисом Довганем, одна з їхніх спільних робіт відома багатьом киянам — це герб столиці 1969 — 1995 років. До речі, в цьому проекті вперше запропонували в гербі міста лист каштана як символ нового життя. Як пояснюють куратори виставки, в Києві тоді росло багато каштанів, до того ж була популярною пісня Платона Майбороди на слова Андрія Малишка «Київський вальс», де приспів починався словами: «Знову цвітуть каштани...»

МУЗИКА В КОЛЬОРІ

Дарина Якимова розповідає, що на початку 1970-х цензура зробила неможливою подальшу роботу Флоріана Юр’єва архітектором, і він став педагогом, 20 років викладав студентам композицію та колір. Більш того, Флоріан Ілліч також є теоретиком мистецтва, у другому залі виставки представлені книжки, написані ним як мистецтвознавцем. «Це унікальні раритети, бо їх майже ніде немає: свого часу вони вилучалися, заборонялися, лежали десь на полицях, і тільки у 1970—1980-х роках Флоріан Ілліч зміг надрукувати ці роботи не надто великим тиражем», — зазначає співкураторка виставки.

Юр’єва називають засновником нового жанру мистецтва — музики кольору, він досліджував кольоропоезію, осмислював колір у мистецтві слова, а 1959 року винайшов кольоровий метод фонетизації тексту. 

На виставці пояснюється, що Флоріан Юр’єв розробив кольороряд із 16 спектральних тонів — умовно, колірну гаму. У цій гамі може бути до 180 кольорів — стільки відтінків спектра розрізняє людський зір. Групи кольорів складають гармонійну єдність, художник називає їх акордними модусами колірної гармонії. Як у музиці існують мажор і мінор, так і акорди-модуси можуть бути радісними й теплими або холодними та сумними. Використовуючи цю систему, Флоріан Юр’єв створює картини, в яких передає музику, наприклад, твори Йоганна Себастьяна Баха, Ігоря Стравінського, джазові мелодії. 

У 1961 році Флоріан Юр’єв виставив у київському Будинку архітектора свої кольоромузичні акварелі, які здисонували з настроями тодішньої влади: спочатку ці твори арештували, а потім знищили.  

...І ПОЕЗІЯ В КОЛЬОРІ

Щодо фонетизації тексту, то на виставці є нагода відчути себе дешифрувальником нової мови: розглядаючи зображення, де Флоріан Юр’єв записав своїм методом поезії, наприклад, Тараса Шевченка, спробуйте визначити, за яким принципом він діє. Задачу спрощує те, що «зашифровані» поетичні рядки теж наводяться. Зрештою можна підійти до схеми цього «алфавіту від Флоріана Юр’єва» і перевірити свої здогадки.

Загалом фонетизація тексту являє колірне складове письмо, що відображає ритмічну структуру і звуковий лад тексту за допомогою позначення складу відповідними символічними кольорами. Метод може використовуватися у різних мовах. 

«Ми зі студентами вивчали психологію сприйняття звуку, в мене була дуже велика аудиторія, ми робили тести, а потім я їх аналізував, — розповідає про розробку методу фонетизації тексту Флоріан Юр’єв. — Кожен голосний має свою енергію. Наприклад, протилежну, як «о» та «і», й це передають червоний і синій. Розпитував студентів про асоціації, і ніхто не помиляється, 90% кажуть, що «о» — червоне, а «і» — блакитне. Так я знайшов усю ієрархію голосних і кольорів». 

ЖИВОПИСНІ ЕКСПЕРИМЕНТИ

«Модусами» Флоріан Юр’єв називає свої колірні композиції, де поєднуються як візуальні, так і символічні складові. У цих живописних експериментах, як і в кольоромузиці та фонетизації кольору, відображається концепція митця щодо екології духу в гармонії сфер. Духовну основу цієї гармонії сфер Юр’єв вбачає у триєдності науки, мистецтва і моралі. 

На виставці акцент зроблено на портретах-модусах, завдяки яким художник намагається переосмислити жанр портрета. Флоріан Юр’єв розповідає про свою серію зі 100 портретів постатей, які тим чи іншим чином вплинули на хід історії. Це і поети — так, група портретів присвячена Срібному віку, серед героїв — Осип Мандельштам і Олександр Блок, і філософи — вся серія починається з Аристотеля, і вчені, скажімо, Альберт Ейнштейн, і тирани. В експозиції можна побачити частину цих портретів, водночас автор підкреслює, що важлива їх сукупність, яка створює «дзеркало епохи».  

«Це наче ноти, я наче зробив симфонію, — пояснює Флоріан Юр’єв. — Водночас є зіставлення епох. Наприклад, я порівнюю Івана Грозного і Леніна. Це два чудовиська, які психологічно наче з однієї зграї. Тому ви бачите очі Івана Грозного, а потім пізнаєте ці очі на портреті Леніна. Іван Грозний — нещадне чудовисько, як усяка узурпаторська влада, це вічний образ. Загалом кожен персонаж уже існує, просто я знаходжу йому місце».

ІННОВАЦІЙНІ МУЗИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ

Культовим постатям Флоріан Юр’єв присвячує свої смичкові інструменти — головка кожного такого витвору прикрашена вирізьбленим із дерева портретом. Утім, ці інструменти відрізняються від класичних не лише виглядом, але й можливостями. Крім численних змін у конструкції, Флоріан Юр’єв використовує замість рідкісних порід дерев доступну, спеціально оброблену деревину та штучні матеріали.

«Музиканти не можуть грати на старих скрипках у великих залах, — запевняє Флоріан Ілліч. — Коли до України приїжджала найзнаменитіша скрипка Гварнері, «пушка», мені доручили опікуватися нею як майстру. Я порівняв із нею усі свої інструменти і зрозумів, що та скрипка вже має висіти в музеї, але не звучати. Потрібні нові інструменти, які звучать у великих залах, це вимога сучасного музиканта. Причому це стосується не лише гучності, а й стилістики. Старий інструмент має обмежений тембр, він камерний, не має такої широкої палітри, щоб виконувати сучасну музику».

Народний артист України Анатолій Баженов у своєму тексті «Арт-формула сучасної української скрипки» пише, що на початку 2000-х Флоріан Юр’єв очолив дослідницьку лабораторію, метою якої було розробити новий, сучасніший канон смичкового інструмента. З 35 зразкових інструментів майстра створили камерний ансамбль інноваційних смичкових, в якому — скрипки, альти, віолончелі та контрабаси. 

«Нормальні майстри роблять або тільки скрипки, або тільки віолончелі, або тільки альти. У мене була задача: зробити великий оркестр, — із усмішкою говорить Флоріан Юр’єв. — Це складно, бо інструменти в оркестрі мають бути узгоджені гармонічно: є перша скрипка, друга, третя, перехід до альта тощо. Має бути гармонічний ланцюжок».

«ГЕТЬ ІНАКШИЙ РІВЕНЬ КРЕАТИВНОСТІ»

«Показувати Флоріана Юр’єва важко, бо те, що він робить, не вміщується в традиційні види та форми мистецтва, до яких ми звикли. Це не живопис у чистому вигляді, не малювання в чистому вигляді, не скульптура. От єдине, напевно, архітектура в нього — це справжнє зодчество, — розмірковує Галина Скляренко, фактично єдина на сьогодні мистецтвознавиця, яка писала про художника. — Таких, як Флоріан Юр’єв, зазвичай називають «людиною Ренесансу». Його талант дуже різноспрямований, і в кожній сфері він досягає неймовірних результатів. Але найцікавіше те, що його творчість почалася ще наприкінці 1950-х, і вже тоді це були протоконцептуальні речі. Те, що він робить, ламає традиційні кордони мистецтва і виводить нас на геть інакший рівень креативності. Те, що він робить, — чиста творчість, яка об’єднує в собі все: і музику, і колір, і звуки, і думки, і слова, і форми». 

Флоріан Юр’єв підкреслює, що йому важливий не зовнішній, а глибинний синтез мистецтв. Також він переконаний, що художник, який пояснює свої роботи, — це поганий художник, мистецька робота має сама себе пояснювати. Втім, щоб ближче познайомити загал із пошуками митця, у NAMU готують освітню програму. Дарина Якимова обіцяє, що обов’язково відбудеться лекція самого Флоріана Юр’єва, заплановані події, присвячені його архітектурі й збереженню пам’яток тощо. За анонсами стежте на фейсбук-сторінці виставки та на сайті музею.

Дарина Якимова резюмує:

Флоріан Юр’єв був витіснений із культурного життя України, дуже мало виставлявся, а якщо і виставлявся, то це було фрагментарно. Ми хочемо показати діапазон усього його професійного і творчого життя. Думаю, що далі кожна сфера його діяльності потребує глибшого дослідження, аналізу. Флоріан Юр’єв був у центрі технічного і кібернетичного буму, і він дуже сучасний. Тому також його варто показувати разом із сучасними митцями, які працюють на стику дисциплін.

Між тим проект MODUS COLORIS SINTEZ є першим у рамках паралельної виставкової програми музею «Клітина». Мета програми — комплексне дослідження та представлення художників другої половини ХХ століття, чия творчість залишається маловідомою через цензуру або несприйняття мистецького середовища, тож на нас чекає не одне відкриття. А проект, присвячений Флоріану Юр’єву, можна побачити до 17 березня.

Марія ПРОКОПЕНКО, фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»