МЕНЮ

Дві години веселки

Марш рівності, який сьогодні відбувся в центрі Києва, щонайбільше з усіх регулярних політичних акцій схожий на свято. При цьому проходить він у обрамленні ненависті. Отакий парадокс.

Також Марш – ще й дуже чіткий багатофакторний тест. Для суспільства – на толерантність, для поліції – на професіоналізм, для громадських і ЛГБТ-активістів – на солідарність і організованість, а для деяких ультраправих – на рівень нарваності.

Цього року організатори очікували до 10 тисяч учасників, і, схоже, не помилилися. Знову, як і торік, прийшло багато молоді. На жаль, не було платформ з музикою та карнавальним драг-квін-шоу– виявилося, що водію вантажівки погрожували прихильники традиційних цінностей. Самі прихильники, як завжди, вочевидь, тяжко страждаючи від неприязні, з’явилися на Марш. Цього року вони знову спробували перехопити локацію, оголосивши напередодні про проведення молебну біля пам’ятника Грушевському. Акції, на щастя, це не завадило. Хіба що довелося на початку слухали надривну гомофобну маячню з гучномовців від анонімного пропагандиста.

Важлива новація – колона військових, ініційована  добровольцем батальйону "Донбас" Віктором “Французом” Пилипенком. Прийшло близько 30 хлопців і дівчат – реальних ветеранів і ветеранок АТО/ООС. Сама наявність цих людей на Марші – потужний контраргумент проти тих, хто намагається приписати ЛГБТ-спільноті антипатріотизм, “роботу на Росію” тощо. Взагалі, опоненти Маршу у методах доведення своїх поглядів надзвичайно передбачувані й одноманітні: брудна лайка, прокльони, чорні поховальні транспаранти “Содомія – дорога до пекла” й кулаки: кілька разів поліції доводилося відтісняти особливо нарваних приматів, які намагалися вирвати плакати чи зчинити бійку з маніфестантами. Деяке розмаїття в цю виснажливу боротьбу проти “содомії” внесла новина про перехоплений поліцією вантаж у 200 презервативів, наповнених фекаліями, заради чого працьовиті традиціоналісти навіть розібрали кілька… біотуалетів. У цієї феєричної глупоти, схоже, є шанс увійти в історію.

Марш відповідав гаслами “Ні – насильству, так – правам”, “Моє місто – місто вільних”, “Права не дають, права беруть”, “Безпека людини – розвиток країни”, “Всі різні, всі рівні”, “Наша традиція – це свобода” й шевченківським “Борітеся – поборете”. Пройшли майже вдвічі більше центром Києва, ніж зазвичай – по Володимирській, бульвару Тараса Шевченка, Пушкінській, вулиці Богдана Хмельницького. В цілому завершилося без пригод. Поліція зі своїми обов’язками впоралася. Починаючи від збору до завершення ходи вся акція зайняла 2 години.

І наостанок варто зазначити: з року в рік колони під веселковими стають усе чисельнішими. Водночас противників Маршу явно не більшає, навпаки. Наприклад, на перехресті біля Національної опери з того боку периметру їх узагалі сьогодні не було. Схоже, навіть до націоналістів починає доходити, що головні вороги України – у зовсім іншому місці й під зовсім інакшими кольорами.

Детальніший звіт про Марш Рівності читайте на сайті й на сторінках нашої газети у вівторок, 25 червня.

Дмитро ДЕСЯТЕРИК, “День”. Фото Миколи ТИМЧЕКНКА «День»