Цю битву Україна виграла у Росії

Звільнення нацгвардійця Віталія Марківа стала можливою завдяки спільним зусиллям всіх українців, зокрема нашої діаспори в Італії

Після трьох з половиною років перебування в італійській в’язниці в середу до України повернувся старший сержант Національної гвардії Віталій Марків. В аеропорту його зустріли дружина, друзі, товариші по службі, представники Нацгвардії та журналісти.

«Для мене цей день — найважливіша перемога проти підлості пропаганди, яка мала на меті не тільки зганьбити цілісність, гідність та честь України, але і всього українського народу. Я дав собі обіцянку вистояти заради тих героїв, які віддали життя та які борються за незалежність», — заявив Віталій Марків під час брифінгу в аеропорту. Також він відзначив, що разом з адвокатами розглядає можливість компенсацій від відповідальних за три роки його ув’язнення.

За словами нацгвардійця, поки що він планує провести час з дружиною і родиною. Також у нього запланована зустріч з президентом України Володимиром Зеленським.

3 листопада Апеляційний суд Мілана, який розглядав апеляцію на вирок Марківу, виправдав його, постановивши, що він не скоював злочину. На судове засідання Віталія не привезли через карантинні заходи, запроваджені у зв’язку з пандемією коронавірусу. На процесі він був присутній в режимі онлайн. А після виправдання апеляційним судом нашого нацгвардійця випустили з в’язниці.

Раніше Марків неодноразово заявляв, що не причетний до загибелі журналістів. «Правда перемагає. Я безмежно щасливий та вдячний. ... Це надзвичайна подія. Ми показали, що правда є. Моїм засудженням було показано, що кремлівській пропаганді немає меж, але справедливість існує. Ця перемога у суді — це пам’ять про всіх загиблих захисників України», — наголосив загорнутий в український прапор Марків, вийшовши з в’язниці.

Нагадаємо, що старший сержант Національної гвардії України Віталій Марків відбував покарання у тюрмі поблизу Мілана після того, як у липні минулого року суд першої інстанції засудив його до 24 років ув’язнення за нібито причетність до загибелі італійського фотокореспондента Андреа Роккеллі та перекладача, росіянина Андрія Миронова, в травні 2014 року в районі Слов’янська Донецької області. Марківа, що має подвійне громадянство України та Італії, було затримано в Болоньї у червні 2017 року.

На засіданні суду були присутні міністр внутрішніх справ Арсен Аваков та уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова.

«Вітаю рішення італійського суду виправдати українського нацгвардійця Віталія Марківа. Його звільнення — це перемога справедливості! Хештег #FreeMarkiv можна залишити для історії. Дякую всій команді, яка працювала заради цієї перемоги!», — написав Президент Володимир Зеленський у Твіттер.

Сторона захисту вважає командною перемогою виправдання Віталія Марківа. «Команди італійських та українських адвокатів багато працювали з доказами. На моє переконання, оскільки навіть у сфері юстиції вирішальним є людський фактор, головне не сам факт чи речовий доказ, а те, як вправно ним оперує досвідчений адвокат, наскільки він «зрісся зі справою», наскільки вірить у те, що його діло — праве. Саме такою була наша команда», — заявила директорка департаменту міжнародних спорів Міністерства юстиції Анна Тищенко (ukrinform.ua).

«Ми пишаємося тим, що змогли докласти усіх своїх зусиль заради звільнення Віталія, і разом з італійськими адвокатами допомогли Міністерству юстиції, МВС, НГУ надати всі вичерпні докази непричетності як Марківа, так і українських військ до загибелі журналістів під Слов’янськом», — розповів адвокат Андрій Карнаухов, партнер адвокатського об’єднання «Сергій Козьяков та Партнери», що разом з італійською юридичною компанією Legance Avvocati Associati захищали інтереси держави Україна у справі Марківа.

«У Павії суд був наче в темряві, коли вночі прокидаєшся і блукаєш без світла навпомацки. Там одразу говорили, що він винен — навіть не намагаючись дослідити ситуацію. Суд у Мілані вже був таким, наче ти йдеш у темряві зі свічкою у руках — і судді побачили світло», — образно прокоментував справу італійський адвокат Раффаеле Делла Валле.

Перемога в італійському суді — це дійсно спільна перемога всіх: українських і італійських адвокатів, Міністерства внутрішніх справ України та інших державних посадовців, українських дипломатів, зокрема консула в Мілані, українців в самій Україні, а також, звичайно, української діаспори в Італії. 

«Всі радіють поверненню Марківа, і я — теж, — пише у ФБ письменниця, журналістка Леся Воронюк. — Та хочу нагадати, що його звільнення — великі зусилля української громади в Італії на чолі з Oles Horodetskyy. Саме Олесь не відвертався і не занепадав духом стільки років, консолідував захист, не давав розслабитись українському посольству та українській стороні загалом, провокував інформаційні кампанії та широкий суспільний розголос в Італії та по світу, витрачав місяці-роки свого часу і власних  ресурсів задля захисту свого, нашого».

Боротьба за нашого нацгвардійця в Італії була непростою, тому що довелося протистояти не тільки італійському баченню цієї ситуації, а й російським «довгим рукам» в цій країні. Фактично — це продовження війни Росії проти України, тільки вже на території Європи. Є над чим задуматися італійцям і європейцям. 

«Це була справа проти всіх нас — хоча вирок в 24 роки дали йому, — пише у ФБ головний редактор «Цензор.нет» Юрій Бутусов. — Здавалося, Україна — частина Європи, нас підтримують в ЄС, але в суді треба було доводити, що Нацгвардія — це законне військове формування, доводити, що Марків мав право зі зброєю в руках захищати Україну, доводити, що терористи порушували закон, а він — захищав. Здавалося, це неможливо, адже всі звинувачення — це брехня, але три роки життя Віталія Марківа за гратами вже пройшли. Спасибі всім, хто взяв участь в цій грандіозній роботі — слідчі поліції, експерти-криміналісти, всі хто зібрав величезну кількість доказів на захист, спасибі українській діаспорі, дипломатам, спасибі Арсену Авакову, це було гідно. Величезна несправедливість усунена, а гідний і порядна українець — на свободі».

Власне, є над чим подумати і пишатися самим українцям, тому що це саме той випадок коли згуртованість і спільні тривалі зусилля влади, громадян, діаспори дали позитивний результат. Цю битву Україна виграла у Росії.