МЕНЮ

30 раритетів із Успенського собору

У Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику відкрилась унікальна експозиція

Місце проведення виставки — Велика Печерська церква. Нагадаємо, 75 років тому, 3 листопада 1941 року прямо серед білого дня пролунав вибух, в результаті якого Україна втратила одну з першочергових святинь — Успенський собор Києво-Печерської Лаври. Від прекрасної будівлі залишилися лише фрагмент східної стіни, вівтар і два стовпи... Радянська влада звинуватила у злочині німців. 6 січня 1942-го нарком закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов назвав знищення пам’яток культури «одним із наслідків німецької окупації». Часопис «Слов’яни» у №2 за 1942 рік подав світлини підірваного Успенського собору з поясненням, що це справа рук нацистів... А відомий радянський кінорежисер Олександр Довженко вважав, що Успенський собор підірвали «свої». Одразу після вигнання ворога він опинився в Києві й по гарячих слідах розпитав багатьох мешканців. У «Щоденнику» записав із болем: «Не німці знищили центр нашої знівеченої столиці, а ми самі... І Лавру висадили в повітря». Версію «мінували комуністи, підірвали нацисти» підтримували українські закордонні кола. Так, у романі «Хрещатий Яр» Докії Гуменної, яка емігрувала з окупованого Києва, героїня каже: «Лавру підмінували й приготували до знищення більшовики, німці ж тільки полінувалися витягнути міни й вирішили, що не варт возитися, менше клопоту буде, коли все злетить у повітря». Успенський собор став жертвою двох тоталітарних режимів. У незалежній Україні його відбудовано 2000 року із сучасних матеріалів.

Нагадаємо, храм був закладений наприкінці ХІ століття, слугував як усипальниця київських князів. У ХVII столітті храм перебудували у стилі бароко, додали кілька нових бань. Невдовзі оновили і внутрішнє оздоблення. У 1720-х роках  окрасою Успенського собору став новий п’ятиярусний іконостас у стилі рококо 22 метри заввишки, виконаний чернігівським сніцарем Григорієм Петровим. Відомо, що іконостас прикрашали 11 позолочених колон коринфського ордера та ажурний орнамент. Яким Глинський та Стефан Лубенський написали 64 ікони для іконостаса. Багато з них були прикрашені: мали визолочені ризи, були оздоблені срібними вінцями. У центрі встановили карбовані зі срібла з позолотою Царські врата. Наприкінці ХІХ ст. від головного іконостаса залишився лише його нижній ярус, оскільки було затверджено новий проект живописних робіт у храмі.

Більшовики перетворили Лавру на Всеукраїнське музейне містечко. Із 1926 року тут містилося 15 музеїв, архівні фонди, бібліотеки та реставраційна майстерня, але Успенський собор не чіпали. Вибух 1941 року не просто знищив собор і настінні розписи: під тонами каменю та плінфи опинились іконостас, коштовні ризи і гаптовані тканини, інше оздоблення та ужиткові речі. Розкопки тривали декілька десятиліть, але врятувати вдалося лише невелику частину. Під завалами було виявлено велику кількість предметів церковного начиння із золота і срібла, фрагменти Царських врат, шати ікон, оправи престолів, раки, богослужбовий одяг. Більшість артефактів були сильно пошкоджені, їхнє дослідження, атрибуція та реставрація тривають до сьогодні.

На виставці «Врятовані святині України» представлено близько 30 різноманітних раритетів із Успенського собору, які зберігались у ризниці, а також ті, які було віднайдено під час розбору завалів.

Головний зберігач фондів Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Ірина МАРТИНЮК окремо відзначила, що багато предметів із фондової колекції не були доступні широкому загалу майже століття: «Уся історія, яку ми б хотіли знати, прихована в цих артефактах, які дозволяють нам простежити, вивчити і зрозуміти історію нашої країни. А музейна пам’ятка є віддзеркаленням історії, культури, яка увесь час в полі зору науковців і дослідників. Особливо сьогодні актуальним є дбайливе зберігання цих пам’яток, популяризація, видання наукових каталогів». Представлені на виставці об’єкти — лише невелика частка того масиву, що зберігається в заповіднику. Наукові співробітники і реставратори постійно працюють з тим, що вдалось порятувати з-під уламків собору. Серед скарбів експозиції благословенні хрести ХVIII століття, витвори декоративного мистецтва, оклади Євангелія, елементи оздоблення собору.

Найцінніший експонат виставки — срібна риза храмової та головної ікони Успіння Богородиці, рідкісний взірець ювелірного мистецтва ХVIII століття. Як виглядала чудотворна ікона, ми достеменно не знаємо, але завдяки спискам, які з неї виконували майстри іконописної майстерні Києво-Печерської Лаври (один з них теж представлений до огляду), можна уявити загальну композицію.

Завідувачка науково-дослідного відділу стародавнього мистецтва Національного художнього музею України Галина БЄЛІКОВА вважає цю виставку надзвичайно важливою. Вона відзначила: «У нашому музеї зберігаються вцілілі ікони Успенського собору, серед них кілька з празникового чину і, зокрема, Собор преподобних Печерських. Як і увесь намісний чин, ця ікона була оздоблена коштовною ризою XVIII століття, але вибухом її розірвало на більш ніж 50 шматочків. Можливо, з часом її вдасться реставрувати. Вціліла ще риза Богородичної ікони, яка перебувала ліворуч від Царських врат, але не сама ікона. Щодо ризи храмової ікони Успіння Богородиці, ймовірно, вона складалася з часом, щось додавали. Представлена на виставці частина ризи унизана дорогоцінним камінням, тож це, очевидно, була прикраса до дуже шанованої ікони. Зараз лише потроху відновлюємо цілісне уявлення про те, як виглядав перший ярус Успенського іконостасу. Сподіваємось, щось ще віднайдеться». 

Рік тому в НХМУ було представлено проект «Явлення», присвячений пам’яткам Братського монастиря, серед яких — рідкісні ікони ХVII століття. З кожним роком зусиллями музейних працівників, дослідників і реставраторів до наукового обігу і для широкої публіки, хоч і по крихтах, повертається наше старовинне мистецтво. Цінність таких проектів для держави, яка століттями змагається за власну ідентичність, виборює свободу і право на свій шлях, є надзвичайною.

Надія ПАВЛІЧЕНКО, кандидат культурології. Фото Руслана КАНЮКИ, «День»