МЕНЮ

У Львові попрощалися з Ларисою Крушельницькою

14 листопада, 2017 - 17:28

Археолог, бібліотекознавець, доктор історичних наук, професор, почесний директор Наукової  бібліотеки ім. Василя Стефаника, дійсний член Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, член суспільно-громадського клубу «Львівська бесіда», Львівського клубу ЮНЕСКО, літератор-публіцист, лауреат Міжнародної премії ім. Олени Теліги,  Лариса Іванівна Крушельницька відійшла у Засвіти на 90-му році життя.

Попрощатися із видатною львів'янкою, авторкою книжки «Рубали ліс…» (Спогади галичанки), де долею двох родин (Крушельницьких і Левицьких) показано драму і трагедію галицької інтелігенції у ХХ столітті,   прийшли друзі, співробітники, послідовники,  керівники області та міста.

«Вона була моєю сусідкою в страшній імперії зла, ми якось вийшли із цього сусідства та стали справжніми сусідами у вільній Україні, – поділився спогадами про пані Крушельницьку один із чільних представників так званої пізньошістдесятницької генерації, в’язень брежнєвських таборів, лауреат Шевченківської премії  Ігор Калинець. – Вона відстоювала українські книжки від захланних сусідів та надала європейського вигляду Науковій бібліотеці. Вона надзвичайно гостро реагувала на всі несправедливості, що чинились як у Львові, так і в Україні»…

«Україна втратила надзвичайно сильну людину, – зазначила на церемонії прощання заступник голови Львівської ОДА Оксана Стоколос-Ворончук. –Лариса Крушельницька завжди казала: «Читайте про минуле і думайте про майбутнє». Тепер ми розуміємо, що це минуле – то є зернина, яка могла прорости тільки на доброму колосі... Ми мали можливість жити в один час із видатною людиною».

«Високе почуття гідності, що було завжди з Ларисою Крушельницькою, дало можливість їй вистояти у складні часи та зберегти той стержень, за який її шанували, – сказав доктор історичних наук, голова Українського геральдичного товариства Андрій Гречило. – Лариса Іванівна була і залишиться моральним авторитетом, честю і совістю української нації».

«Лариса Крушельницька, як ніхто з наших сучасників, подолала дуже складний і трагічний шлях дитини, яка реально постраждала від тих брутальних наруг над українською інтелігенцією, як донька Івана Крушельницького та онука Антона Крушельницького, – вважає історик мистецтва, проректор Львівської академії мистецтв Роман Яців. – Її мужня погромадянська позиція не стала декларативною, мстивою щодо попередньої епохи – навпаки, вона творилася в конструктивному ключі. Вона займалася реконструкцією культурно-мистецького життя ХХ століття, самовіддано допомагала молодшим дослідникам якомога більше долучитися до цієї справи. Я, наприклад, щиро завдячую долі, що мав нагоду спілкуватися з Ларисою Іванівною на складні, болючі для неї питання, і вона допомагала в підготовці багатьох виставок, у тому числі – Святослава Гординського, з яким приятелював її батько. Це стосується й інших виставок, які відбувалися у Львові й відображали літературно-мистецький процес епохи модернізму. А її роль на посаді директора бібліотеки Стефаника є справді визначною. Лариса Іванівна піднесла львівську бібліотеку на європейський рівень. Ця жінка зажди була дуже високим моральним авторитетом».

Поховали Ларису Крушельницьку на Личаківському цвинтарі.

Вічная пам'ять.

Тетяна КОЗИРЄВА, Львів. Фото «Дню» надали у ЛОДА.