У Луцьку відкрили виставку друкованих матеріалів УПА

Виставка «Клич нескорених» у Волинському  краєзнавчому  музеї  знайомить із закликами українських повстанців, агітаційними матеріалами із фондів Волинського краєзнавчого музею, які у свій час були вилучені органами радянської держбезпеки у волинян – учасників визвольного руху. «Слово "Клич", як на мене, більшою мірою передає зміст повстанських листівок, аніж "заклик", чи "звернення". "Клич" - це як заклик до бою, воно більш мобілізуюче, передає атмосферу і реалії визвольної боротьби»,  -  каже  Богдан ЗЕК, завідувач науково-експозиційного відділу новітньої історії музею, організатор виставки.

  Йому  важко  виділити  якісь  цікавіші  чи  важливіші  матеріали  з виставки.  Усі  цінні  як  приклад  боротьби друкованим  словом  в  умовах  підпілля  проти  тоталітарного режиму. «Український визвольний рух вів боротьбу із змінними окупаційними режимами не лише збройно, але й силою правди, друкованого слова,  - продовжує  Богдан. -  Інформаційній роботі та видавничій справі ОУН приділяла значну увагу. За підрахунками істориків у 1941 році було видано 55 назв книг і брошур, 1944 році – 45, 1950 році – 83. За період 1941–1953 років з’явилося сотні різнопланових за тематикою листівок ОУН. Зокрема у 1941 році – 69, 1944 році – 94, 1950 році – 53. Повстанські друкарні становили небезпеку для тоталітарного режиму, адже поширювали заборонену інформацію, правду, яка спонукала виступати проти радянської дійсності. Тому для карально-репресивних органів у боротьбі з повстанцями головним пріоритетом ставала ліквідація друкарень, які ширили вільну думку. Українське слово було більш небезпечніше за зброю»

Ідея  такої  виставки  була  у  Богдана  давно,  і  вдалося  її  зреалізувати  перед  Днем  захисника  України. «Якщо історію 50 років приховували, то задля справедливості, напевно, потрібно дати 50 років на її об'єктивне вивчення! - вважає Богдан Зек. - Тому своєю роботою, сподіваюсь, ми долучимось до цього процесу .Ось це є головний мотиватор усього, напевне - відкривати невідоме і говорити про те, що не було сказано».

Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк