Подарунки людожеру

Путін зустрів свій 68-й день народження в статусі старіючого лідера занепадаючої на очах імперії

У Путіна 7 жовтня був день народження. Вік не ювілейний, але сам факт, що він 68 років тому з’явився на світ, викликав у піднаглядної популяції напад такої подяки, що багато хто не втримався від подарунків. Чимало цих подарунків можна вважати пам’ятними, оскільки вони нагадують іменинникові про деякі віхи у його бурхливій біографії.

Неурядова організація RAW IN WAR щорічно в цей день присуджує премії імені Анни Політковської, нагадуючи Путіну про той подарунок, який 16 років тому піднесли йому на день народження його холуї, вбивши Політковську саме в цей день.

Губернатор Рязанської області Микола Любимов 7.10.2020, пам’ятаючи про любов Путіна до надзвичайщини, оголосив у ввіреному йому регіоні режим надзвичайної ситуації, оскільки весь день там лунали вибухи і горіли склади з боєприпасами. Ось ці слова: «Рязань», «вибухи», «надзвичайна ситуація» мали розбудити у Путіна приємні спогади про події 1999 року, коли він дерся на вершину влади, використовуючи енергію вибухів житлових будинків у Буйнакську, Москві та Волгодонську. Трохи не вистачило слів «рязанський цукор» і «гексоген», але всі й так усе зрозуміли.

МВС Росії привітало Путіна тим, що оголосило в розшук Світлану Тихановську, яку білоруський народ пару місяців тому обрав президентом. Виглядало це трохи дивно, оскільки місцезнаходження Тихановської російський телевізор показує безперестанку, демонструючи її зустрічі з парламентаріями й главами європейських держав. Ймовірно, актуальніше було б оголосити в розшук президента Киргизстану Сооронбая Женбекова, який після того, як протестувальники штурмом узяли його офіс і зайняли його кабінет, зник і не зрозуміло де переховується. Як пояснив в.о. міністра МВС республіки Курсан Асанов, «нам не відоме його місцезнаходження, ми його не шукаємо, багато іншої роботи». Але кордон Киргизстану нові керівники силових органів про всяк випадок закрили. Щоб загублений президент не втік.

Але головний подарунок президенту РФ піднесли учасники проекту ТАРС «20 запитань Володимиру Путіну», випустивши заключне інтерв’ю у день його народження. Подарунок вдався. Іменинник був в ударі. Особливо коли мова зайшла про онука Путіна, і його співрозмовник Андрій Ванденко запитав, про якого онука йдеться. Путін не став відповідати, а Ванденко почав заперечливо кахикати. І тут відбувся чудовий діалог, у якому внутрішній світ Путіна розкрився в усій своїй своєрідності:

— Даремно ви хрюкаєте, — суворо зауважив Путін.

— Я не хрюкаю, а кашляю, — спробував виправдатися Ванденко.

— Тим паче. Нема чого кахикати. Ви не живете моїм життям, і ви не розумієте, що таке питання безпеки», — голос Путіна зазвучав уже загрозливо.

Після чого Путін пояснив, що у нього є онуки, «солодкі такі ... маленькі солоденькі дітлахи». У цей момент очі Путіна перетворилися на майже непомітні щілинки, щоки залисніли, а слова про «маленьких солодких діточок» він вимовив з особливим задоволенням, смакуючи кожне слово, ніби пробував цих діточок на смак.

А коли Ванденко зауважив, що західні політики не приховують свої сім’ї, Путін пояснив, що «ми не в такому стані перебуваємо, щоб займатися цим театром».

Тему принципових відмінностей між Заходом і Сходом докладно обговорювали в програмі «Вечір» Володимира Соловйова від 7.10.2020. Почали з подій у Киргизстані, де справа може дійти до імпічменту президенту. І тут Соловйов не витримав:

— Я якось важко собі уявляю  — киргизи і слова «імпічмент», «парламент», «президент».  Це все привнесення чужої культури Заходу у грунт, на якому все це не приживається!

Тут до розмови підключився «експерт» Куликов, який вирішив остаточно вивести Захід на чисту воду. «У Великій Британії нічим не обмежена абсолютна монархія!» — трясучись від обурення прохрипів «експерт» Куликов, після чого всі у студії на секунду завмерли, вражені цією новиною.

Після чого «експерт» Куликов, натхненний справленим враженням, перемістився з Туманного Альбіону на простори пострадянського світу й повідомив, що «питання про пострадянську демократію треба закрити». Про Киргизстан Куликов недбало запитав: «А на фіга їм вибори? Плем’я посадить свого вождя і все».

Потім пікейні жилети переключилися на роль Росії в долі пострадянських країн. «Російська імперія звідти пішла...» — з тугою в голосі почав Куликов. — «А навіщо? Може, варто повернутися?» — задерикувато запитав Соловйов. — «Повертатися треба туди, куди покличуть», — відповів Куликов. І тут Соловйов зрозумів, що настав момент сказати про наболіле. «Ні! Повертатися треба туди, куди нам треба! Адже ведмідь не питає, чи покличуть його в малинник! Він просто каже, що мені їсти треба. Ми — ведмідь, навіщо ми вдаємо з себе хом’ячка?!»

Не знаю, який злий жартівник сказав Соловйову що він — ведмідь. За розмірами і прагненням набивати защічні мішки він, як і його шеф Путін, ближче саме до хом’яків, хоча будь-яке порівняння цих персонажів з тваринами є образливим для представників будь-якого біологічного виду. Але фантомний біль імперії, що продовжує обсипатися по краях, як і раніше, мучить її адептів. Вони постійно біснуються в телевізорі, заклинають Росію перетворитися під час розпаду недоімперії на ту імперію, байдуже червону або білу, але ту, яка була жандармом Європи й загрожувала всьому світу.

Режисер Шахназаров почав з того, що обізвав усі країни пострадянського простору «недодержавами». Потім сконцентрувався на Вірменії й заявив, що «необачним був вихід Вірменії зі складу Росії». За його словами, «вельми необачним було рішення вірменського народу, коли Вірменія вийшла з-під юрисдикції Росії». Забавно, що цю заяву Шахназаров робить уже не вперше, й ніхто його не запитав, яким чином Вірменія могла залишитися під юрисдикцією Росії, коли Росія набагато раніше Вірменії фактично вийшла зі складу СРСР, проголосивши свій суверенітет, а коли у Біловезькій пущі ліквідували Радянський Союз, Вірменію туди не запрошували. Тож залишитися «під юрисдикцією Росії» у Вірменії не було ані найменшої можливості...

Путін зустрів свій 68-й день народження у статусі старіючого лідера імперії, що занепадає на очах. Ні він, ні обслуговуючий його телевізор не цікаві молоді. Кількість переглядів на ютубі програм з його участю набирає тисячі, в найкращому випадку десятки тисяч. Програму з Навальний у Дудя за кілька годин подивилися мільйони. За даними Левада-центру лише 7% молодих росіян назвали Путіна серед політиків, що викликають довіру. Путіна поки рятує те, що Росія старіє разом з ним. Середній вік росіян — понад 40 років. У Киргизстані — 27,6 року. У Білорусі — 37,5 року. «Старіння» росіян багато в чому є результатом путінської політики, оскільки молодь виїжджає з країни, не бачачи перспектив і гарантій свого благополуччя в умовах диктатури. Імперська маячня, яку вивергає телевізор, молодим людям вже навіть не смішна. Людина на чолі країни, яка не користується інтернетом і мріє «озброїти нейтрино», виглядає жахливим анахронізмом. Найсумніше, що він цього явно не розуміє, ніколи не зрозуміє й продовжуватиме тягнути країну до подальшого гниття, найкращим фіналом якого буде розпад з мінімальними жертвами...