Псевдо-«Містралі» (не)збудують у Керчі

Микола Семена

24 липня, 11:36

Закладення нових кораблів на керченському кораблебудівному заводі «Залив» спочатку планувалось 29 червня, але, мабуть, не врахували, що до дня ВМФ Росії залишається ще майже місяць, а люди можуть і забути, що саме і як говорив Володимир Путін, тому зробили вигляд, що президент знайшов важливішу справу, і перенесли практично на канун свята. А може, акція здалась йому не надто масовою,  і терміново до дійства підключили завод «Северная верфь» у Санкт-Петербурзі і завод у Сєвєродвинську, щоб усе було дійсно масово. І щоб Путін мав змогу дійсно пропіарити ВМФ Росії, бо експансія в світовий океан — це одна з його козирних фішок, адже не даремно він так детально перераховував таємні показники російського МФВ, хоч за розголошення саме таких даних російська прокуратура зараз може звинуватити в шпіонажі і посадити будь-якого журналіста. Путін, однак, не журналіст, йому можна.

ПУТІН ПОВНІСТЮ РОЗКРИВ УСІ МІЛІТАРИСТСЬКІ НАСТРОЇ СВОЄЇ ДЕРЖАВИ

Отже, Володимир Путін повністю розкрив усі мілітаристські настрої своєї держави. За останні 8 років Росія збудувала, за його словами, більше ніж 200 кораблів, катерів, допоміжних суден. 60 із них зараз постійно перебувають у світовому океані, в дальній морській зоні. Росія намагається, щоб 70% її ВМФ складали нові кораблі. Для цього невпинно трудяться кораблебудівні заводи, вісім з яких Путін назвав, зокрема й анексований в України «Залив». Що не дивно, адже не погордували росіяни вивезти з Донбасу 18 українських заводів та навіть у пресі сповістити, що вони вже дають продукцію в Ростовській області. А запустити будівництво кораблів типу «Містраль», продати які їм відмовилася Франція через анексію Криму, саме в Керчі було справою політичного престижу Володимира Путіна, як і самому взяти участь у закладенні саме цих кораблів, а не в Санкт-Петербурзі чи в Сєвєродвинську. Характерно, що директори всіх заводів, де закладали кораблі, особливо наголошують, що їхні дітища будуть надпотужні, матимуть підвищену зброєнесучість та будуть оснащені гіперзвуковими ракетами, адже саме ці пристрої, які вбивають зі швидкістю, що в десятки разів перевищує швидкість звуку — це ще одна фішка Володимира Путіна та його козир перед іншими державами, так начебто в них такого нема, хоч вони просто не вихваляються на кожному кроці. А єдиний авіаносець «Адмирал Кузнецов», який продемонстрував дим з труби,  вже віджив своє і відновленню, мабуть, не підлягає.

Прискіпливий аналіз картинки спеціалістами і керчанами наводить на сумнів, а чи був Путін взагалі в Керчі, може це взагалі був піар-спектакль? На початку відео Путін, як кіноактор, іде по червоній доріжці, простеленій через весь цех. Робітники стоять до об’єктива спиною, в новій робочій формі, на спині курток написано чомусь англійськими літерами Zaliv. Кажуть, що перед зустріччю їх два тижні тримали на карантині в якомусь з санаторіїв, щоб була гарантія відсутності коронавірусу. За його спиною якась металева, видно, спеціально зварена конструкція. Разом з директором заводу Ігорем Обрубовим вони беруть у руки викрутки і прикріплюють золотисту табличку до незрозумілої конструкції, загвинчують у спеціально підготовлені місця по два шурупи кожен. Облич робітників не показують. Говорять вони чистою російською мовою, як у Керчі не вміють.

ЖУРНАЛІСТКА З КЕРЧІ ВИСЛОВЛЮЄ ДУМКУ, ЩО САМ ВІЗИТ НА ЗАВОД МІГ БУТИ ПОСТАНОВОЧНИМ

Журналістка з Керчі Олена Лисенко висловлює думку, що сам візит Володимира Путіна на завод міг бути постановочним. Таке відео можна було зняти де завгодно, і не обов’язково Путіну для цього варто було приїжджати до Керчі. На відео з ним не було планів заводу: звичних кранів, видів Керченської протоки, поряд з якою стоїть «Залив». Все знято всередині приміщення, і це наштовхує на певні висновки. «Групу з трьох десятків людей представили як робітників заводу, проте вони ставили питання з явним російським акцентом — це просто не жителі Криму... Словом, захід був дуже закритим, там не були присутні кримські журналісти. Наскільки я знаю, робітників заводу в цей день відправили додому за свій рахунок. Або Путін і його оточення дуже сильно чогось бояться, або їх там взагалі не було».

У листах до редакцій газет керчани пишуть, що сумніваються в перебуванні Путіна в місті. Такий спектакль можна було б  зняти навіть у тому бункері, де Володимир Путін самоізолюється від коронавірусу. Насторожив їх і той факт, що в сюжеті не присутні ні глава Криму Сергій Аксьонов, ні спікер парламенту Владімір Константінов. Одні бачать у цьому ознаку опали і кажуть, що їм не довго залишилось панувати, інші кажуть, що їх просто вирішили не ізолювати на два тижні від роботи, хай працюють.

Власне, про закладку псевдо-«Містралів» у Керчі в Криму говорять уже давно. Влада переконує жителів і заводчан, що це благо, бо підуть інвестиції, будуть пільги, нові технології тощо. Однак керчани саме цього і бояться, бо з початком будівництва псевдо-«Містралів» місто перетвориться на закриту зону, буде введено посилений режим контролю за всім, силові структури будуть показувати свою якісну роботу, і хто знає, скільком керчанам пришиють шпіонаж.

За інформацією самого Володимира Путіна, в Санкт-Петербурзі заклали два нові фрегати  «Адмирал Юмашев» і «Адмирал Спиридонов»,  у Сєвєродвинську — два нових підводних ядерних крейсерських човни «Воронеж» и «Владивосток». Ну а в Керчі — носії гвинтокрилів «Иван Рогов» і «Митрофан Москаленко».  Причому під час проєктування ці кораблі серії «Прибой» у першому варіанті планували назвати «Севастополь» і «Владивосток», однак потім перейменували, що моряки вважають «поганим знаком».

Росіяни хваляться, що універсальні десантні кораблі, гелікоптероносці проєкту «Прибой», що будуються в Криму, кардинально відрізняються від французьких вертольотоносців проєкту «Містраль». «Містраль» спочатку був штабним кораблем, і тільки потім став універсальним десантним. У нього були відсутні багато систем, передбачених для бойового корабля: «Наш проєкт «Прибой» — це справжній універсальний десантний корабель, призначений для висадки морського десанту на узбережжі супротивника з використанням вертольотів і катерів. Однак в реальності, такий корабель здатний виконувати набагато ширший спектр завдань. На ньому можуть розташовуватися ударні і транспортні вертольоти, морпіхи, бронетехніка, десантні катери. Крім того, вертольотоносець обладнаний приміщеннями для розміщення особового складу, техніки, боєприпасів, продовольства. Є командний пункт управління і госпіталь з операційними. Тобто це не тільки засіб доставки, а й склад, штаб, лікувальний заклад. Саме тому він і називається «універсальний».

Під час десантування плаваюча бронетехніка в бойовому порядку може покинути борт корабля і висадитися на березі. Ударні вертольоти підтримують вогнем висадку морського десанту, а транспортні доправляють морпіхів повітрям, наприклад, у тил супротивника, що обороняється. Ці кораблі мають дедвейт по 25 тисяч тонн («Містралі» до 22 тисяч тонн), довжину до 220 метрів («Містралі» до 199 метрів), будуть брати на борт до 20 гелікоптерів, і два посилені батальйони морпіхів. 

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

Але це в теорії. Насправді це може виявитись даниною звичній російській гігантоманії. Я нещодавно зустрічався зі спеціалістом з кораблебудування, який вважає, що президент Росії влаштував звичайне шоу. По-перше, каже він, «Містралі» у Франції будувалися в присутності російських спеціалістів, і вони давно все там скопіювали і сфотографували. Тому їхні проєкти, які закладають у Керчі, це такі собі псевдо-»Містралі», які росіяни будують за копіями справжніх «Містралів», однак «для понту» зробили їх довшими і більшими. Все російське має ж бути більшим. Але чи це виправдано, ніхто не знає.

З другого боку, багато аналітиків висловлюють сумніви в можливості побудови стількох кораблів у Росії і вважають, що вони можуть перетворитися на довгобуди або ж і взагалі не будуть побудовані. Російський військовий оглядач Павло ФЕЛЬГЕНГАУЕР у ефірі Радіо «Крим.Реалії» пояснює, що ці вертольотоносці — це наступальні кораблі для проведення десантних операцій біля чужих берегів. Теоретично — в районі Одеси в Україні, Констанци або Варни в Болгарії, в Босфорі. Інша точка зору — такі кораблі нема сенсу тримати в Чорному морі. Їх арена — Далекий Схід, світовий океан.

«Таких кораблів раніше не будували ні в Росії, ні в СРСР, — каже він. — Вертольотоносці придумали свого часу в США, ще за часів В’єтнамської війни. Багато інших країн взяли приклад з американців». На його думку, в будівництві таких кораблів у Криму навряд чи погодяться брати участь іноземні підрядники через загрозу західних санкцій: «Найкраще такі кораблі вміють будувати південнокорейці. На Далекому Сході Росія розширила наявну корабельню «Зірка» і збираються саме з їх участю будувати газовози, ядерні криголами і так далі. В Керчі фахівці з Південної Кореї точно працювати не будуть, та й Китай не визнає півострів російським. Без іноземної допомоги побудувати вертольотоносці буде непросто, оскільки такого досвіду в Росії немає. Авіаносні кораблі за радянських часів будували в Миколаєві, а в Керчі нічого схожого не робили. Чесно кажучи, в технічному сенсі це авантюра...» 

Військово-морський експерт, оглядач Defense Express в ефірі радіо «Крим.Реалії» сказав, що «ситуація в Росії не така, щоб можна було розкидатися мільярдами на сумнівні проєкти. Але, мабуть, іншого вибору в них немає: останнє, що залишається диктатору, це сподіватися на багнети. В Керчі, по-перше, новий док, якого немає в Петербурзі. По-друге, це політичне питання. Взагалі, свого часу і феодосійський, і керченський заводи будували кораблі за участі інших підприємств України. Возити метал було близько, дешево, позначалися кадровий і науковий потенціали. Зараз усього цього немає, і все до останнього гвинтика доведеться везти в Керч із Росії — через той же міст. Завдяки цьому, кожна тонна водотоннажності кораблів, побудованих на кримських заводах, буде в багато разів дорожчою — мало не в п’ять-десять». Крім того, він зазначає, що в самій Росії не добудували багато з уже закладених кораблів — особливо в 1990-ті роки. На думку експерта, західні санкції також залишаються суттєвою перешкодою для проєкту вертольотоносців у Керчі.

ЧИ СТАНОВЛЯТЬ НОВІ РОСІЙСЬКІ ПРОЄКТИ ЗАГРОЗУ ДЛЯ УКРАЇНИ

Разом з тим, чи становлять нові російські проєкти загрозу для України? Офіційний Київ недооцінює російську загрозу з Криму, заявляє український юрист-міжнародник і фахівець з морського права Борис БАБІН. Є дуже негативні тенденції в тому, що росіяни прагнуть посилити ефективний контроль над акваторією Чорного моря і припортовими водами Одеси. «Ми бачимо, що росіяни змушені підтримувати таке підсанкційне підприємство за рахунок бюджетних проєктів. При цьому гроші виділяються великі, адже на війну в Росії вони знайдуться завжди. Є глибинні наміри росіян продовжувати військову агресію з Криму, зокрема й на підконтрольну Україні територію. На жаль, щодо цього хвилюються тільки країни НАТО, а в нас ще восени так і не відбулося заплановане засідання Ради національної безпеки і оборони з проблеми мілітаризації Чорного моря. Ми ніяк не готуємося до подальшої російської агресії і навіть припинили фінансування ракетної програми». На думку Бориса Бабіна, навіть не дуже якісно побудовані російські військові кораблі здатні успішно виконувати завдання в порівняно невеликій акваторії Чорного моря — що і викликає занепокоєння країн НАТО в регіоні.

«Щодо заводу в Керчі, — каже Борис Бабін, — у разі позитивного рішення щодо військового замовлення там, найімовірніше, будуть вести конвеєрне складання: тобто зроблять корпус, а механізми і агрегати будуть завозити ззовні і тільки встановлювати. Росія буде збирати обладнання з миру по нитці і закуповувати в підсанкційних режимів у третіх країнах. Я думаю, що бюджет проєкту неминуче зросте, в півтора мільярда доларів вони не вкладуться. Але мені здається, на цей проєкт Росія все ж виділить гроші і буде робити все, щоб його реалізувати. Щоправда, максимум, що відчують мешканці Керчі, — збільшення кількості співробітників ФСБ у місті. Я не думаю, що всім підвищать зарплати або над містом проллється інвестиційний дощ».

Тим часом в ефірі українського телебачення ексглава МЗС України Павло КЛІМКІН заявив, що Україна повинна домогтися ухвалення санкцій проти кораблів, які почнуть будувати на Керченському заводі «Залив». «Ми повинні залишити «в клітці» ці кораблі назавжди. Ми повинні попрацювати — наша дипломатія — щоб кораблі не приймали в порти і не брали участь з ними в навчаннях». 

Турецький політолог-міжнародник, експерт Центру політичних досліджень у Анкарі Орхан ГАФАРЛИ зазначає, що офіційна Анкара спостерігає за планами Росії з мілітаризації регіону. «Звичайно, Туреччина тривожиться щодо того, що Росія посилить свою присутність у Чорному морі, — каже він. — Певний час між країнами був баланс, Туреччина намагалася його підтримувати, і це позитивно позначилося на регіоні. Однак після анексії Криму Росія посилює свою присутність і на півострові, і в Чорноморському басейні. Тим часом між країнами НАТО в регіоні немає консенсусу з багатьох питань — між Туреччиною, Румунією і Болгарією, а також країнами, які співпрацюють з НАТО — Грузією і Україною. Мені здається, тут не вистачає діалогу щодо того, як збалансувати російську військову присутність у регіоні. Туреччині самій це не вдасться. У підсумку все може прийти до того, що чорноморські країни зажадають зовнішньої підтримки».