Рух військової техніки видно на численних відео, опублікованих у соцмережах користувачами з РФ.

В Кремлі заявили, що військова техніка пересувається територією РФ у тих напрямках, в яких вважає за потрібне.

Українська воєнна розвідка 1 квітня повідомила, що Росія готується ввести регулярні підрозділи збройних сил РФ на територію самопроголошених «ДНР» та «ЛНР».

А в Збройних силах України кажуть, що Росія стягує війська до кордону з Україною — у Брянську і Воронезьку області РФ та до окупованого Криму — під виглядом підготовки до військових навчань «Запад 2021».

Українські військові знають про стягнення Росією військ до українського кордону, кажуть їхні речники. А прикордонники через це несуть службу в посиленому режимі.

Наразі, воєнні експерти сходяться на думці про те, що такі маневри російської армії — лише залякування. На повномасштабні бойові дії РФ, кажуть, не піде.

Наприклад, Бен Ходжес, колишній командувач збройних сил США в Європі, заявляє, що перебування російських військ на кордоні з Україною не означає автоматично, що варто чекати нової операції РФ, але це створює невизначеність, дестабілізує Україну і є важелем впливу на неї.

Разом з тим, Ходжес каже, що такі дії агресора — це тест для Джо Байдена.

Натомість, сам Президент США в інтерв’ю для ABC News назвав Путіна вбивцею.

Запитання стосувалося розслідування кібератак, пов’язаних із Росією, та звіту розвідки, за даними якої Кремль втручався в американські вибори. «Ціну, яку він заплатить, ви побачите невдовзі», — сказав президент США щодо російського президента.

Путін на слова лідера США Джо Байдена відповів фразою: «хто як обзивається, той так і називається».

Відкидати той факт, що ситуація на сході України загострюється — безвідповідально.

Новий Президент США та вічний Путін вже давно перейшли на публічну дипломатичну мову.

А як відомо, дипломатична мова — це інструмент натяків. Тому, чи дійсно Байден назвав Путіна «вбивцею» у прямому сенсі чи навпаки назвав «кіллером», маючи на увазі професіоналізм РФ у питанні розвідки — питання до роздумів.

Але те, що це визначення зачепило Путіна — факт.

Росія накопичує зброю біля кордону, а Байден і Путін заходять у фазу кризової комунікації, що може спровокувати РФ діяти алогічно.

Деякі з українських експертів запевняють, що найближчий напад на Україну є для РФ невигідним розгортанням сюжету для ворога: пандемія, економічна нестабільність, як України так і РФ, та вологість ґрунтів — несприятливі умови для початку сухопутного зіткнення.

Проте, на мою думку, оцінювати дії Росії з точки зору логіки немає ніякого сенсу — РФ непередбачувана саме у своїй абсурдності.

Тому готуватися Україна має до будь-якого сценарію.

Звичайно, без підтримки НАТО та міжнародної дипломатії ми не впораємося. Найпотужнішим партнером у боротьбі за українські території для нас залишається США.

Тож, два кроки, які США може зробити для нас у боротьбі з РФ:

1. Переконатись, що в США є стратегія та людський ресурс в Україні — посли, в Міністерстві оборони, які зможуть аналізувати Чорноморський регіон.

2. США має тісніше працювати з Берліном і Парижем. Це дві столиці, які мають притягти Кремль до відповідальності. І поки що, на мою думку, вони не зробили нічого для вагомого тиску на Кремль.

Третій, але не менш важливий інструмент у війні з РФ повинна забезпечити українська влада: чоловіки та жінки в українській армії заслуговують на сильний, прозорий, етичний апарат. Про це вже котрий рік говорять міжнародники, але Україна затягує процес повноцінного реформування армії. Свідомо чи ні — питання також до роздумів.

Ці кроки, у купі з політичною волею та міжнародною підтримкою можуть стати, принаймні, стримуючим фактором для нашого ворога, який дуже часто використовує прислів’я : «Якщо в домі є зброя, то вона неодмінно вистрілить».

Коли вистрілить РФ розрахувати дуже важко, додаючи й той факт, що після відмови Росії продовжувати строк дії мінських домовленостей на початку квітня — розв’язує Путіну руки навіть на дипломатичному рівні для наступу на Україну.

Євгенія СЛІВКО, політичний радник

Рух військової техніки видно на численних відео, опублікованих у соцмережах користувачами з РФ.

В Кремлі заявили, що військова техніка пересувається територією РФ у тих напрямках, в яких вважає за потрібне.

Українська воєнна розвідка 1 квітня повідомила, що Росія готується ввести регулярні підрозділи збройних сил РФ на територію самопроголошених «ДНР» та «ЛНР».

А в Збройних силах України кажуть, що Росія стягує війська до кордону з Україною — у Брянську і Воронезьку області РФ та до окупованого Криму — під виглядом підготовки до військових навчань «Запад 2021».

Українські військові знають про стягнення Росією військ до українського кордону, кажуть їхні речники. А прикордонники через це несуть службу в посиленому режимі.

Наразі, воєнні експерти сходяться на думці про те, що такі маневри російської армії — лише залякування. На повномасштабні бойові дії РФ, кажуть, не піде.

Наприклад, Бен Ходжес, колишній командувач збройних сил США в Європі, заявляє, що перебування російських військ на кордоні з Україною не означає автоматично, що варто чекати нової операції РФ, але це створює невизначеність, дестабілізує Україну і є важелем впливу на неї.

Разом з тим, Ходжес каже, що такі дії агресора — це тест для Джо Байдена.

Натомість, сам Президент США в інтерв’ю для ABC News назвав Путіна вбивцею.

Запитання стосувалося розслідування кібератак, пов’язаних із Росією, та звіту розвідки, за даними якої Кремль втручався в американські вибори. «Ціну, яку він заплатить, ви побачите невдовзі», — сказав президент США щодо російського президента.

Путін на слова лідера США Джо Байдена відповів фразою: «хто як обзивається, той так і називається».

Відкидати той факт, що ситуація на сході України загострюється — безвідповідально.

Новий Президент США та вічний Путін вже давно перейшли на публічну дипломатичну мову.

А як відомо, дипломатична мова — це інструмент натяків. Тому, чи дійсно Байден назвав Путіна «вбивцею» у прямому сенсі чи навпаки назвав «кіллером», маючи на увазі професіоналізм РФ у питанні розвідки — питання до роздумів.

Але те, що це визначення зачепило Путіна — факт.

Росія накопичує зброю біля кордону, а Байден і Путін заходять у фазу кризової комунікації, що може спровокувати РФ діяти алогічно.

Деякі з українських експертів запевняють, що найближчий напад на Україну є для РФ невигідним розгортанням сюжету для ворога: пандемія, економічна нестабільність, як України так і РФ, та вологість ґрунтів — несприятливі умови для початку сухопутного зіткнення.

Проте, на мою думку, оцінювати дії Росії з точки зору логіки немає ніякого сенсу — РФ непередбачувана саме у своїй абсурдності.

Тому готуватися Україна має до будь-якого сценарію.

Звичайно, без підтримки НАТО та міжнародної дипломатії ми не впораємося. Найпотужнішим партнером у боротьбі за українські території для нас залишається США.

Тож, два кроки, які США може зробити для нас у боротьбі з РФ:

1. Переконатись, що в США є стратегія та людський ресурс в Україні — посли, в Міністерстві оборони, які зможуть аналізувати Чорноморський регіон.

2. США має тісніше працювати з Берліном і Парижем. Це дві столиці, які мають притягти Кремль до відповідальності. І поки що, на мою думку, вони не зробили нічого для вагомого тиску на Кремль.

Третій, але не менш важливий інструмент у війні з РФ повинна забезпечити українська влада: чоловіки та жінки в українській армії заслуговують на сильний, прозорий, етичний апарат. Про це вже котрий рік говорять міжнародники, але Україна затягує процес повноцінного реформування армії. Свідомо чи ні — питання також до роздумів.

Ці кроки, у купі з політичною волею та міжнародною підтримкою можуть стати, принаймні, стримуючим фактором для нашого ворога, який дуже часто використовує прислів’я : «Якщо в домі є зброя, то вона неодмінно вистрілить».

Коли вистрілить РФ розрахувати дуже важко, додаючи й той факт, що після відмови Росії продовжувати строк дії мінських домовленостей на початку квітня — розв’язує Путіну руки навіть на дипломатичному рівні для наступу на Україну.

Євгенія СЛІВКО, політичний радник