Наступ РФ чи іспит на стресостійкість

Готуватися Україна має до будь-якого сценарію

Рух військової техніки видно на численних відео, опублікованих у соцмережах користувачами з РФ.

В Кремлі заявили, що військова техніка пересувається територією РФ у тих напрямках, в яких вважає за потрібне.

Українська воєнна розвідка 1 квітня повідомила, що Росія готується ввести регулярні підрозділи збройних сил РФ на територію самопроголошених «ДНР» та «ЛНР».

А в Збройних силах України кажуть, що Росія стягує війська до кордону з Україною — у Брянську і Воронезьку області РФ та до окупованого Криму — під виглядом підготовки до військових навчань «Запад 2021».

Українські військові знають про стягнення Росією військ до українського кордону, кажуть їхні речники. А прикордонники через це несуть службу в посиленому режимі.

Наразі, воєнні експерти сходяться на думці про те, що такі маневри російської армії — лише залякування. На повномасштабні бойові дії РФ, кажуть, не піде.

Наприклад, Бен Ходжес, колишній командувач збройних сил США в Європі, заявляє, що перебування російських військ на кордоні з Україною не означає автоматично, що варто чекати нової операції РФ, але це створює невизначеність, дестабілізує Україну і є важелем впливу на неї.

Разом з тим, Ходжес каже, що такі дії агресора — це тест для Джо Байдена.

Натомість, сам Президент США в інтерв’ю для ABC News назвав Путіна вбивцею.

Запитання стосувалося розслідування кібератак, пов’язаних із Росією, та звіту розвідки, за даними якої Кремль втручався в американські вибори. «Ціну, яку він заплатить, ви побачите невдовзі», — сказав президент США щодо російського президента.

Путін на слова лідера США Джо Байдена відповів фразою: «хто як обзивається, той так і називається».

Відкидати той факт, що ситуація на сході України загострюється — безвідповідально.

Новий Президент США та вічний Путін вже давно перейшли на публічну дипломатичну мову.

А як відомо, дипломатична мова — це інструмент натяків. Тому, чи дійсно Байден назвав Путіна «вбивцею» у прямому сенсі чи навпаки назвав «кіллером», маючи на увазі професіоналізм РФ у питанні розвідки — питання до роздумів.

Але те, що це визначення зачепило Путіна — факт.

Росія накопичує зброю біля кордону, а Байден і Путін заходять у фазу кризової комунікації, що може спровокувати РФ діяти алогічно.

Деякі з українських експертів запевняють, що найближчий напад на Україну є для РФ невигідним розгортанням сюжету для ворога: пандемія, економічна нестабільність, як України так і РФ, та вологість ґрунтів — несприятливі умови для початку сухопутного зіткнення.

Проте, на мою думку, оцінювати дії Росії з точки зору логіки немає ніякого сенсу — РФ непередбачувана саме у своїй абсурдності.

Тому готуватися Україна має до будь-якого сценарію.

Звичайно, без підтримки НАТО та міжнародної дипломатії ми не впораємося. Найпотужнішим партнером у боротьбі за українські території для нас залишається США.

Тож, два кроки, які США може зробити для нас у боротьбі з РФ:

1. Переконатись, що в США є стратегія та людський ресурс в Україні — посли, в Міністерстві оборони, які зможуть аналізувати Чорноморський регіон.

2. США має тісніше працювати з Берліном і Парижем. Це дві столиці, які мають притягти Кремль до відповідальності. І поки що, на мою думку, вони не зробили нічого для вагомого тиску на Кремль.

Третій, але не менш важливий інструмент у війні з РФ повинна забезпечити українська влада: чоловіки та жінки в українській армії заслуговують на сильний, прозорий, етичний апарат. Про це вже котрий рік говорять міжнародники, але Україна затягує процес повноцінного реформування армії. Свідомо чи ні — питання також до роздумів.

Ці кроки, у купі з політичною волею та міжнародною підтримкою можуть стати, принаймні, стримуючим фактором для нашого ворога, який дуже часто використовує прислів’я : «Якщо в домі є зброя, то вона неодмінно вистрілить».

Коли вистрілить РФ розрахувати дуже важко, додаючи й той факт, що після відмови Росії продовжувати строк дії мінських домовленостей на початку квітня — розв’язує Путіну руки навіть на дипломатичному рівні для наступу на Україну.

Євгенія СЛІВКО, політичний радник

Наступ РФ чи іспит на стресостійкість

Наступ РФ чи іспит на стресостійкість

Готуватися Україна має до будь-якого сценарію

Рух військової техніки видно на численних відео, опублікованих у соцмережах користувачами з РФ.

В Кремлі заявили, що військова техніка пересувається територією РФ у тих напрямках, в яких вважає за потрібне.

Українська воєнна розвідка 1 квітня повідомила, що Росія готується ввести регулярні підрозділи збройних сил РФ на територію самопроголошених «ДНР» та «ЛНР».

А в Збройних силах України кажуть, що Росія стягує війська до кордону з Україною — у Брянську і Воронезьку області РФ та до окупованого Криму — під виглядом підготовки до військових навчань «Запад 2021».

Українські військові знають про стягнення Росією військ до українського кордону, кажуть їхні речники. А прикордонники через це несуть службу в посиленому режимі.

Наразі, воєнні експерти сходяться на думці про те, що такі маневри російської армії — лише залякування. На повномасштабні бойові дії РФ, кажуть, не піде.

Наприклад, Бен Ходжес, колишній командувач збройних сил США в Європі, заявляє, що перебування російських військ на кордоні з Україною не означає автоматично, що варто чекати нової операції РФ, але це створює невизначеність, дестабілізує Україну і є важелем впливу на неї.

Разом з тим, Ходжес каже, що такі дії агресора — це тест для Джо Байдена.

Натомість, сам Президент США в інтерв’ю для ABC News назвав Путіна вбивцею.

Запитання стосувалося розслідування кібератак, пов’язаних із Росією, та звіту розвідки, за даними якої Кремль втручався в американські вибори. «Ціну, яку він заплатить, ви побачите невдовзі», — сказав президент США щодо російського президента.

Путін на слова лідера США Джо Байдена відповів фразою: «хто як обзивається, той так і називається».

Відкидати той факт, що ситуація на сході України загострюється — безвідповідально.

Новий Президент США та вічний Путін вже давно перейшли на публічну дипломатичну мову.

А як відомо, дипломатична мова — це інструмент натяків. Тому, чи дійсно Байден назвав Путіна «вбивцею» у прямому сенсі чи навпаки назвав «кіллером», маючи на увазі професіоналізм РФ у питанні розвідки — питання до роздумів.

Але те, що це визначення зачепило Путіна — факт.

Росія накопичує зброю біля кордону, а Байден і Путін заходять у фазу кризової комунікації, що може спровокувати РФ діяти алогічно.

Деякі з українських експертів запевняють, що найближчий напад на Україну є для РФ невигідним розгортанням сюжету для ворога: пандемія, економічна нестабільність, як України так і РФ, та вологість ґрунтів — несприятливі умови для початку сухопутного зіткнення.

Проте, на мою думку, оцінювати дії Росії з точки зору логіки немає ніякого сенсу — РФ непередбачувана саме у своїй абсурдності.

Тому готуватися Україна має до будь-якого сценарію.

Звичайно, без підтримки НАТО та міжнародної дипломатії ми не впораємося. Найпотужнішим партнером у боротьбі за українські території для нас залишається США.

Тож, два кроки, які США може зробити для нас у боротьбі з РФ:

1. Переконатись, що в США є стратегія та людський ресурс в Україні — посли, в Міністерстві оборони, які зможуть аналізувати Чорноморський регіон.

2. США має тісніше працювати з Берліном і Парижем. Це дві столиці, які мають притягти Кремль до відповідальності. І поки що, на мою думку, вони не зробили нічого для вагомого тиску на Кремль.

Третій, але не менш важливий інструмент у війні з РФ повинна забезпечити українська влада: чоловіки та жінки в українській армії заслуговують на сильний, прозорий, етичний апарат. Про це вже котрий рік говорять міжнародники, але Україна затягує процес повноцінного реформування армії. Свідомо чи ні — питання також до роздумів.

Ці кроки, у купі з політичною волею та міжнародною підтримкою можуть стати, принаймні, стримуючим фактором для нашого ворога, який дуже часто використовує прислів’я : «Якщо в домі є зброя, то вона неодмінно вистрілить».

Коли вистрілить РФ розрахувати дуже важко, додаючи й той факт, що після відмови Росії продовжувати строк дії мінських домовленостей на початку квітня — розв’язує Путіну руки навіть на дипломатичному рівні для наступу на Україну.

Євгенія СЛІВКО, політичний радник