Білоруська рапсодія

Володимир Путін дав незаплановане заздалегідь інтерв'ю ведучому програми «Вісти в суботу» Сергію Брильову. Хоча розмова почалася з коронавирусу, зрозуміло, що основною причиною, яка змусила Путіна раптово з'явитися в телеефірі, стали події в Білорусі. Але про Білорусь заговорили ближче до закінчення, після того, як обговорили падіння російської і світової економіки (в Росії, якщо вірити Путіну, становище і з covid-19, і з вакциною проти нього, і з падінням економіки через пандемію є значно кращим, ніж в решті світу, включно з Євросоюзом і Північною Америкою). Брильов, нарешті, набрався сміливості і поставив пряме запитання: «Як Ви ставитеся до подій в Білорусі?» І Володимир Володимирович бадьоро відрапортував телеглядачам: «Ви знаєте, на мій погляд, ми поводимося набагато більш стримано і нейтрально по відношенню до подій в Білорусі, ніж багато інших країн, і європейські, і американці, ті ж самі США. Ми дійсно досить об'єктивно, на мій погляд, всебічно, з обох сторін висвітлюємо події, що відбуваються в Білорусії, і вважаємо, що це, перш за все, справа самого білоруського суспільства, білоруського народу. (Ті, хто дивляться російські телеканали, зможуть оцінити цю «об'єктивність»: вона зводиться не до прямої підтримки Лукашенко, а до всілякого паплюження протестуючих, яких намагаються представити маріонетками в руках зовнішніх сил, в першу чергу Польщі, Литви та США - Б. С.). Але нам, безумовно, не байдуже, що там відбувається».

Далі Путін зізнався в любові до Білорусії і білоруського народу: «Це дуже близька, може, найближча до нас країна: і етнічно найближча, і в мовному плані, і в культурному, в духовному, якому завгодно. У нас десятки, може, сотні тисяч, якщо не мільйони прямих родинних зв'язків, найтісніша кооперація в промисловості. Досить сказати, що, з усього обсягу імпорту сільгосппродукції на російський ринок припадає 90 з гаком відсотків білоруського ... Те, що вони продають на експорт. І по інших напрямках теж, скажімо, в сільгоспмашинобудуванні і так далі. Тому нам, звичайно, не байдуже, що там відбувається. Але це, перш за все, справа білоруського народу». Що характерно, Путін не вжив по відношенню до білорусів термін «братній народ» і також не говорив про те, що росіяни і білоруси - це один народ, очевидно, щоб не засмучувати Лукашенка. Ось українців Путін продовжує називати «братнім народом», і час від часу повертається до ідеї про те, що росіяни і українці - єдиний народ. Ця термінологія допомагає російському президенту обґрунтовувати ведення гібридної війни проти України.

Щодо нинішньої політичної кризи в Білорусі, Путін намагався виглядати миротворцем: «Ми, безумовно, виходимо з того, що всім учасникам цього процесу вистачить здорового глузду спокійно, без крайнощів знайти вихід. Звичайно, якщо люди вийшли на вулицю, всі повинні з цим рахуватися, чути це, реагувати. Але, до речі кажучи, Президент Білорусі, адже він і сказав, що він готовий розглянути можливість проведення конституційної реформи, прийняття нової Конституції, проведення нових виборів і парламенту, і президентських виборів на основі цієї нової Конституції, але за рамки чинної Конституції не можна виходити. Ви звернули увагу, що Конституційний суд Білорусі виніс рішення, що створення якихось надконституційних, не передбачених Основним законом країни, органів, які намагаються перехопити владу, абсолютно неприпустимо. І з цим важко не погодитися». Фактично Путін повторив початкову пропозицію Лукашенка про референдум і наступні вибори. Біда тільки в тому, що сам Олександр Григорович до цієї пропозиції поки що не повертається. Головний же посил Путіна тут - це незаконність Координаційної ради, створеної опозицією. Саме так Лукашенко говорить про свою згоду обговорювати проблеми зі студентами та трудовими колективами, але не з представниками політичної опозиції.

Щодо пригод 33 богатирів-вагнерівців, Путін із задоволенням підтримав версію про те, що до Білорусі їх заманили українські спецслужби (та не просто українські, а спільно з американськими!), ще раз підтвердивши, звідки вуха ростуть у цього фейку.

І, нарешті, найголовніше в інтерв'ю. Пославшись на договір про Союзну державу і ОДКБ, Путін заявив: «Олександр Григорович попросив мене сформувати певний резерв із співробітників правоохоронних органів, і я це зробив. Але ми домовилися також, що він не буде використаний до тих пір, поки ситуація не буде виходити з-під контролю, і коли екстремістські, я хочу це підкреслити, елементи, прикриваючись політичними гаслами, не перейдуть певні межі і не вчинять просто розбій, не почнуть підпалювати машини, будинки, банки, будуть намагатися захоплювати адміністративні будівлі і таке інше. Ми в розмові з Олександром Григоровичем прийшли до висновку про те, що такої необхідності зараз немає, і сподіваюся, її не буде, і тому цей резерв ми і не використовуємо».

А ось це - вже пряма загроза прямої російської військової інтервенції і спроба залякати білоруську опозицію. Під виглядом «резерву правоохоронних органів» до Білорусі можна і російський армійський спецназ ввести, включно з тими ж вагнерівцями, і інші регулярні частини. А якщо протест вдасться придушити, то потім можна буде і обридлого Лукашенка позбутися. Ну, а створити привід для введення «поліцейського спецназу» буде зовсім не складно: достатньо, щоб заздалегідь заслані провокатори підпалили кілька будівель і машин у Мінську.

Ще Путін заявив, що «правоохоронні органи Білорусі поводяться досить стримано, не зважаючи ні на що. Подивіться, що в деяких країнах відбувається». Лукашенко сприйняв ці слова як керівництво до дії, і кинув проти протестуючих в Мінську ОМОН. Знову почалися масові затримання. А ще Олександр Григорович намагається розіграти польську карту і поширює абсолютно безглузді твердження, ніби Польща хоче анексувати Гродненську область. Однак на антипольському ґрунті згуртувати населення навколо себе диктатору навряд чи вдасться, оскільки більшість білорусів, навіть лояльних Лукашенку, сприймає Польщу як позитивний приклад країни, що успішно розвивається.

Ймовірно, найближчі кілька днів стануть вирішальними для долі протестного руху в Білорусі. Інтерв'ю Путіна з'явилося напередодні вирішальної сутички і покликане залякати як опозиціонерів, так і західні держави, які їх підтримують. Залишається сподіватися, що ані ті, ані інші не злякаються і що обійдеться без жертв.