Як дві бізнес-індустрії об’єдналися проти непрозорої системи розподілу авторських прав,

або чи зрозуміє держава, що не встигає за розвитком технологій та очікувань прозорості від громадян?

Повстання машин
У кожної індустрії є свої «особливості» на ринку, де вони працюють. Виробники та імпортери техніки - заручники існуючої сіро-контрабандної навали гаджетів в Україну. Їх ринок перенасичений нелегально ввезеним товаром, конкурувати з яким економічно складно, бо контрабандний товар, за рахунок несплачених податків, апріорі буде дешевший. Вже сьогодні, за даними дослідницької компанії GFK,  кожний третій телевізор та смартфон в Україні завезений нелегально.
Автори потерпають від «піратства», у них крадуть їх творчі здобутки і вони втрачають прибуток. Україна – сумно відомий ринок, відзначений  через піратство та контрафакт, у  Звіті  301 Сполучених Штатів Америки  про захист інтелектуальної власності.
Конкурувати з сервісами, які пропонують музику та фільми безкоштово, так же складно, як легальним імпортерам з сіровозом. У лютому 2021 року на спільному круглому столі “Реформа авторського права – як забезпечити інтереси бізнесу та авторів?”  імпортери та автори вирішили, що  у обох галузей спільна проблема   - самоусунення (як мінімум) держави від вирішення їх галузевих болей. Одна із таких, спільна для обох галузей,  - недолуга та непрозора система збору за авторське право. Про це представники авторів записали відео-звернення до Президента з вимогою припинити корупцію, не допустити створення монополії та провести прозорий, чесний конкурс з  акредитації організацій колективного управління, що розпоряджаються авторськими зборами  (ОКУ). Імпортери їх підтримали своїм відео-зверненням, бо не розуміють куди йдуть гроші, які імпортери сплачують при ввезені техніки в Україну – так званий збір за приватне копіювання (за гіпотетичну можливість українців качати на свої гаджети авторські твори).

Логіка синергії двох галузей очевидна. Адже створення монополії в сфері колективного управління загрожує  економічно-необґрунтованими «пропозиціями» ОКУ, непомірними тарифами та відсутністю контролю. Монополія – це право диктувати вимоги. Що й намагаються наразі робити акредитовані ОКУ за підтримки держави. Так ОКУ, що збирають збір за приватне копіювання (Український музичний альянс), пропонують збільшення тарифів у 3-5 разів в залежності від техніки.

У легальних крадуть ринок!
«Фактично, авторські збори з носіїв інформації збираються тільки з білих імпортерів. В одній з компаній-членів ЄВА  є  сумний приклад по такій групі товарів, як карти пам’яті.  Доля цього імпортера на ринку України по цій групі товару була більше 70%,  Коли вони  починали платити цей збір за приватне копіювання,  тариф на них був всього лиш 0,75%.  Й  зараз, після декількох років обкладання збором, доля компанії скоротилася в три рази. Навіть така невелика сума для окремих категорій товарів може бути чутливою. Тому бізнес дуже чуттєво ставиться до самих розмірів цих тарифів і фактично в штики сприймає спроби щодо їх збільшення. Сьогодні по деяким групам товару є намагання збільшити ставки тарифів від 3 до 5 разів», - розповідає Вікторія Кулікова, менеджер комітету імпортерів Європейської бізнес-асоціації (ЕВА). 

Додатково до збору за приватне копіювання в Україні ввели збір за репрографічне відтворення. Під цей збір підпадають як обладнання - багатофункціональні пристрої, копіювальні апарати (ксерокси), факсимільні апарати, різографічні апарати, так і носії – офісний та факсімільний папір.
Цей збір - компенсація авторам, бо за допомогою паперу чи копіювальної машини ймовірно може бути зроблена копія книги і це завдасть матеріальної шкоди автору.
«Дивно виглядає ситуація, коли на офісному багатофункціональному пристрої  хтось друкує книгу, попередньо завантаживши її в Інтернеті. По-перше, найпопулярніші в Україні офісні БФП друкують достатньо повільно — не більше 25 сторінок за хвилину. По-друге, друк на офісному обладнанні порівняно дорогий, а сукупна вартість відбитку не дозволить використовувати надруковані матеріали в комерційних цілях. Саме тому ми вважаємо необґрунтованим та недоцільним введення збору на офісні БФП з метою підтримки креативної індустрії», - йдеться у офіційній позиції Konica Minolta Ukraine.
Також компанія наголошує, що додатковий фінансовий тягар на офіційно ввезену техніку та папір, зробить їх неконкурентними, та збільшить кількість «сірого» імпорту в країні.
«Протягом останніх декількох років ми інвестували у розвиток поліграфії в Західній Україні. Так історично склалося, що друкарні Закарпатської, Волинської та Львівської областей надавали перевагу старому, часто неофіційно імпортованому обладнанню. Konica Minolta вдалося кардинально змінити поліграфічний ринок в західному регіоні. Значні інвестиції у розвиток клієнтів та нові програми обслуговування техніки допомогли нам якщо не перемогти нелегальний імпорт поліграфічного обладнання, то хоча б суттєво його зменшити. Впровадження додаткових зборів на продуктивну техніку зводить нанівець всі наші зусилля. Найчастіше рентабельність однієї угоди не перевищує 4%. Тобто ми змушені будемо піднімати ціни на обладнання, а це, в свою чергу, спровокує зростання об'ємів сірого імпорту», - йдеться на сайті компанії.

Що не так з системою?
По-перше,
рішення конкурсної комісії, яка обирала ОКУ  уповноважені  на збір грошей для авторів, оскаржуються у судах різними суб’єктами економічних відносин. Тобто правомірність  рішення і самої комісії під великим питанням.
По-друге, сам механізм збору непрозорий – ОКУ не надають звіту, як вони розпорядились  зібраними коштами. 
Комісії з обрання ОКУ діють нетранспарентно, так вважають і  учасники ринку ОКУ. Валерій Харчишин, керівник  однієї з ОКУ та лідер гурту «Друга ріка» у своєму фейсбук зазначив: «Ми, ГО УААСП та міжнародне товариство CISAC - не визнаємо акредитацію,  яка проведена з порушеннями,  що на наш погляд,  має ознаки кримінального злочину. Ми - за  об’єднання з авторами та правовласниками НА РІВНИХ, але не «договорняками»,  а використовуючи міжнародний досвід, залучивши до консультацій та нагляду представників світових  організацій WIPO, CISAC та IFPI».
«Ми вважаємо, що  держава проходить період постколоніального розвитку, де є абсолютно чіткі комерційні інтереси певної групи людей, яка, маючи у свої руках, на жаль, чиновницький апарат та певний інформаційний ресурс, цілеспрямовано дискредитує нашу спільноту та намагається узурпувати цю сферу. І таким чином створити закритий цикл, який би контролювала певна група людей. І виключити з цього поняття “прозорість”, “транспарентність” і все таке інше. Це є чіткі бізнес-інтереси в країні, де ми, на жаль, не захищені повною мірою в правовому полі», - коментує ситуацію з акредитацією ОКУ Тарас Тополя, лідер гурту «Антитіла». 

Прозорості ОКУ вимагають також виробники і імпортери техніки та електроніки. Євген Школа, юрист-консульт компанії Самсунг Україна під час круглого столу погодився, що авторський збір логічно  платити тільки за матеріальні носії. Бо як тільки твір записаний на  матеріальний носій, він може бути скопійований. Але технології розвиваються і, наприклад, компанія Самсунг розробляє власним коштом і встановлює на свої телевізори систему захисту від копіювання DRM, яка не дозволяє скопіювати записане на пристрій. Але збір з цієї техніки чомусь все одно має платитись, бо законодавство не встигає адаптовуватись до розвитку технологій.
«І це призвело до того, що всі ми, споживачі, які купили свого часу телевізор, заплатили фактично гроші Українському музичному альянсу за телевізори, які взагалі в Україні не мають функції запису. Ще раз  –  не мають функції запису! Тому питання, чи мають автори справу до тих грошей? Дійсно, мають. Тепер питання до Музичного альянсу. Бо якщо вони мають гроші з телевізорів, які не мають функції запису, то, мабуть, вони мають і поділитися з авторами. Але ми час від часу, зокрема  у Українського музичного Альянсу, питали про звіт - кому й скільки вони заплатили грошей. На що отримували відповідь, що така інформація містить персональні дані, є конфіденційною, тому ми її не покажемо  –  не можемо. Тобто дізнатися правду, кому ці гроші пішли, практично неможливо. Це приклад того, що ця система  –  вона не те що не прозора, а вона в середині корумпована», - зауважив Євген.

Як тільки система буде прозорою і до неї з’явиться довіра, тоді питання сплати авторського збору не буде таким болючим. Але важливим є те, щоб «білими» імпортерами були всі, хто ввозить на територію України гаджети, тоді й умови конкуренції будуть кращими і розшириться база платників збору за приватне копіювання. Наразі, з кожного третього телевізора та телефона не сплачено ані збір за приватне копіювання, ані інші обов’язкові митні платежі та податки.  Бо на 30% галузь електронiки занурена в тiнь.
Кроком до прозорості та підзвітності ОКУ легальний  бізнес вважає законопроект № 4357 «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення та підвищення прозорості ефективного управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав».
Він передбачає створення спеціального кабінету автора в системі організації колективного управління, який би дозволяв отримувати доступ до інформації: скільки грошей зібрано, скільки разів прокручувався той чи інший автор і скільки грошей йому нараховано цим ОКУ. І якщо є там якісь спеціальні витрати, то які це були витрати.

Окрім цього, законопроектом  переглядається  перелік техніки з якої сплачуються збори та розмір тарифу, що може бути певним компромісом та не посилить зростання «сірого» імпорту внаслідок неконкурентності легального.
Бізнес-спільнота схвально оцінила законопроект 4357, відзначаючи, що розробники підійшли до проблеми комплексно і пропрацювали не тільки над прозорістю системи авторських відрахувань, а й охопили проблеми усіх зацікавлених сторін, в тому числі важливість конкуренції у тінізованій економіці.

Дмитро Терземан, адвокат, керуючий партнер адвокатського бюро "Терземан та партнери"

Як дві бізнес-індустрії об’єдналися проти непрозорої системи розподілу авторських прав,

Як дві бізнес-індустрії об’єдналися проти непрозорої системи розподілу авторських прав,

або чи зрозуміє держава, що не встигає за розвитком технологій та очікувань прозорості від громадян?

Повстання машин
У кожної індустрії є свої «особливості» на ринку, де вони працюють. Виробники та імпортери техніки - заручники існуючої сіро-контрабандної навали гаджетів в Україну. Їх ринок перенасичений нелегально ввезеним товаром, конкурувати з яким економічно складно, бо контрабандний товар, за рахунок несплачених податків, апріорі буде дешевший. Вже сьогодні, за даними дослідницької компанії GFK,  кожний третій телевізор та смартфон в Україні завезений нелегально.
Автори потерпають від «піратства», у них крадуть їх творчі здобутки і вони втрачають прибуток. Україна – сумно відомий ринок, відзначений  через піратство та контрафакт, у  Звіті  301 Сполучених Штатів Америки  про захист інтелектуальної власності.
Конкурувати з сервісами, які пропонують музику та фільми безкоштово, так же складно, як легальним імпортерам з сіровозом. У лютому 2021 року на спільному круглому столі “Реформа авторського права – як забезпечити інтереси бізнесу та авторів?”  імпортери та автори вирішили, що  у обох галузей спільна проблема   - самоусунення (як мінімум) держави від вирішення їх галузевих болей. Одна із таких, спільна для обох галузей,  - недолуга та непрозора система збору за авторське право. Про це представники авторів записали відео-звернення до Президента з вимогою припинити корупцію, не допустити створення монополії та провести прозорий, чесний конкурс з  акредитації організацій колективного управління, що розпоряджаються авторськими зборами  (ОКУ). Імпортери їх підтримали своїм відео-зверненням, бо не розуміють куди йдуть гроші, які імпортери сплачують при ввезені техніки в Україну – так званий збір за приватне копіювання (за гіпотетичну можливість українців качати на свої гаджети авторські твори).

Логіка синергії двох галузей очевидна. Адже створення монополії в сфері колективного управління загрожує  економічно-необґрунтованими «пропозиціями» ОКУ, непомірними тарифами та відсутністю контролю. Монополія – це право диктувати вимоги. Що й намагаються наразі робити акредитовані ОКУ за підтримки держави. Так ОКУ, що збирають збір за приватне копіювання (Український музичний альянс), пропонують збільшення тарифів у 3-5 разів в залежності від техніки.

У легальних крадуть ринок!
«Фактично, авторські збори з носіїв інформації збираються тільки з білих імпортерів. В одній з компаній-членів ЄВА  є  сумний приклад по такій групі товарів, як карти пам’яті.  Доля цього імпортера на ринку України по цій групі товару була більше 70%,  Коли вони  починали платити цей збір за приватне копіювання,  тариф на них був всього лиш 0,75%.  Й  зараз, після декількох років обкладання збором, доля компанії скоротилася в три рази. Навіть така невелика сума для окремих категорій товарів може бути чутливою. Тому бізнес дуже чуттєво ставиться до самих розмірів цих тарифів і фактично в штики сприймає спроби щодо їх збільшення. Сьогодні по деяким групам товару є намагання збільшити ставки тарифів від 3 до 5 разів», - розповідає Вікторія Кулікова, менеджер комітету імпортерів Європейської бізнес-асоціації (ЕВА). 

Додатково до збору за приватне копіювання в Україні ввели збір за репрографічне відтворення. Під цей збір підпадають як обладнання - багатофункціональні пристрої, копіювальні апарати (ксерокси), факсимільні апарати, різографічні апарати, так і носії – офісний та факсімільний папір.
Цей збір - компенсація авторам, бо за допомогою паперу чи копіювальної машини ймовірно може бути зроблена копія книги і це завдасть матеріальної шкоди автору.
«Дивно виглядає ситуація, коли на офісному багатофункціональному пристрої  хтось друкує книгу, попередньо завантаживши її в Інтернеті. По-перше, найпопулярніші в Україні офісні БФП друкують достатньо повільно — не більше 25 сторінок за хвилину. По-друге, друк на офісному обладнанні порівняно дорогий, а сукупна вартість відбитку не дозволить використовувати надруковані матеріали в комерційних цілях. Саме тому ми вважаємо необґрунтованим та недоцільним введення збору на офісні БФП з метою підтримки креативної індустрії», - йдеться у офіційній позиції Konica Minolta Ukraine.
Також компанія наголошує, що додатковий фінансовий тягар на офіційно ввезену техніку та папір, зробить їх неконкурентними, та збільшить кількість «сірого» імпорту в країні.
«Протягом останніх декількох років ми інвестували у розвиток поліграфії в Західній Україні. Так історично склалося, що друкарні Закарпатської, Волинської та Львівської областей надавали перевагу старому, часто неофіційно імпортованому обладнанню. Konica Minolta вдалося кардинально змінити поліграфічний ринок в західному регіоні. Значні інвестиції у розвиток клієнтів та нові програми обслуговування техніки допомогли нам якщо не перемогти нелегальний імпорт поліграфічного обладнання, то хоча б суттєво його зменшити. Впровадження додаткових зборів на продуктивну техніку зводить нанівець всі наші зусилля. Найчастіше рентабельність однієї угоди не перевищує 4%. Тобто ми змушені будемо піднімати ціни на обладнання, а це, в свою чергу, спровокує зростання об'ємів сірого імпорту», - йдеться на сайті компанії.

Що не так з системою?
По-перше,
рішення конкурсної комісії, яка обирала ОКУ  уповноважені  на збір грошей для авторів, оскаржуються у судах різними суб’єктами економічних відносин. Тобто правомірність  рішення і самої комісії під великим питанням.
По-друге, сам механізм збору непрозорий – ОКУ не надають звіту, як вони розпорядились  зібраними коштами. 
Комісії з обрання ОКУ діють нетранспарентно, так вважають і  учасники ринку ОКУ. Валерій Харчишин, керівник  однієї з ОКУ та лідер гурту «Друга ріка» у своєму фейсбук зазначив: «Ми, ГО УААСП та міжнародне товариство CISAC - не визнаємо акредитацію,  яка проведена з порушеннями,  що на наш погляд,  має ознаки кримінального злочину. Ми - за  об’єднання з авторами та правовласниками НА РІВНИХ, але не «договорняками»,  а використовуючи міжнародний досвід, залучивши до консультацій та нагляду представників світових  організацій WIPO, CISAC та IFPI».
«Ми вважаємо, що  держава проходить період постколоніального розвитку, де є абсолютно чіткі комерційні інтереси певної групи людей, яка, маючи у свої руках, на жаль, чиновницький апарат та певний інформаційний ресурс, цілеспрямовано дискредитує нашу спільноту та намагається узурпувати цю сферу. І таким чином створити закритий цикл, який би контролювала певна група людей. І виключити з цього поняття “прозорість”, “транспарентність” і все таке інше. Це є чіткі бізнес-інтереси в країні, де ми, на жаль, не захищені повною мірою в правовому полі», - коментує ситуацію з акредитацією ОКУ Тарас Тополя, лідер гурту «Антитіла». 

Прозорості ОКУ вимагають також виробники і імпортери техніки та електроніки. Євген Школа, юрист-консульт компанії Самсунг Україна під час круглого столу погодився, що авторський збір логічно  платити тільки за матеріальні носії. Бо як тільки твір записаний на  матеріальний носій, він може бути скопійований. Але технології розвиваються і, наприклад, компанія Самсунг розробляє власним коштом і встановлює на свої телевізори систему захисту від копіювання DRM, яка не дозволяє скопіювати записане на пристрій. Але збір з цієї техніки чомусь все одно має платитись, бо законодавство не встигає адаптовуватись до розвитку технологій.
«І це призвело до того, що всі ми, споживачі, які купили свого часу телевізор, заплатили фактично гроші Українському музичному альянсу за телевізори, які взагалі в Україні не мають функції запису. Ще раз  –  не мають функції запису! Тому питання, чи мають автори справу до тих грошей? Дійсно, мають. Тепер питання до Музичного альянсу. Бо якщо вони мають гроші з телевізорів, які не мають функції запису, то, мабуть, вони мають і поділитися з авторами. Але ми час від часу, зокрема  у Українського музичного Альянсу, питали про звіт - кому й скільки вони заплатили грошей. На що отримували відповідь, що така інформація містить персональні дані, є конфіденційною, тому ми її не покажемо  –  не можемо. Тобто дізнатися правду, кому ці гроші пішли, практично неможливо. Це приклад того, що ця система  –  вона не те що не прозора, а вона в середині корумпована», - зауважив Євген.

Як тільки система буде прозорою і до неї з’явиться довіра, тоді питання сплати авторського збору не буде таким болючим. Але важливим є те, щоб «білими» імпортерами були всі, хто ввозить на територію України гаджети, тоді й умови конкуренції будуть кращими і розшириться база платників збору за приватне копіювання. Наразі, з кожного третього телевізора та телефона не сплачено ані збір за приватне копіювання, ані інші обов’язкові митні платежі та податки.  Бо на 30% галузь електронiки занурена в тiнь.
Кроком до прозорості та підзвітності ОКУ легальний  бізнес вважає законопроект № 4357 «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення та підвищення прозорості ефективного управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав».
Він передбачає створення спеціального кабінету автора в системі організації колективного управління, який би дозволяв отримувати доступ до інформації: скільки грошей зібрано, скільки разів прокручувався той чи інший автор і скільки грошей йому нараховано цим ОКУ. І якщо є там якісь спеціальні витрати, то які це були витрати.

Окрім цього, законопроектом  переглядається  перелік техніки з якої сплачуються збори та розмір тарифу, що може бути певним компромісом та не посилить зростання «сірого» імпорту внаслідок неконкурентності легального.
Бізнес-спільнота схвально оцінила законопроект 4357, відзначаючи, що розробники підійшли до проблеми комплексно і пропрацювали не тільки над прозорістю системи авторських відрахувань, а й охопили проблеми усіх зацікавлених сторін, в тому числі важливість конкуренції у тінізованій економіці.

Дмитро Терземан, адвокат, керуючий партнер адвокатського бюро "Терземан та партнери"