Фатальна куля
29-річний Павло Корнелюк, командир взводу другого батальйону 25-ї окремої повітрянодесантної бригади загинув біля Авдіївки, поблизу шахти «Бутівка»
Герої грудня...
На фронті знову гаряче. Нещодавно вперше за багато днів агресор накрив українські позиції «Градами», також російсько-терористичні війська використовують заборонені Мінськими угодами важкі міномети. Наші військові у разі загрози особовому складу придушують вогневу активність окупантів, повідомляють на сайті Міноборони. На жаль, ми знову майже щодня отримуємо страшні повідомлення про загиблих внаслідок дій ворога захисників. «День» продовжує публікувати історії людей, яких ми втратили, вони мають і надалі жити в нашій пам’яті. Сьогодні розповідаємо про 29-річного Павла Корнелюка, командира взводу другого батальйону 25-ї окремої повітрянодесантної бригади, та 47-річного Анатолія Твердолу, командира протитанкового взводу роти вогневої підтримки 9-го батальйону 59-ї окремої мотопіхотної бригади, 24-річного старшого солдата 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ВДВ Артема Гульцьо.
Сумна звістка прилетіла на Вінниччину 14 грудня вранці. У короткому повідомленні на сайті Вінницької ОДА йшлося про те, що «13 грудня в зоні АТО на Донеччині загинув військовий із Вінниччини Павло Корнелюк. Виконуючи бойове завдання на спостережному пункті, Павло отримав вогнепальне поранення голови від кулі снайпера. Помер у військовому госпіталі Авдіївки о 18.50. Обставини та місце загибелі уточнюються».
Привезли Павла до Вінниці 15 грудня, а наступного дня — прощалися. Відспівували героя у Мироносицькій церкві, поблизу його домівки. Багато людей — рідних і незнайомих — прийшли попрощатися із 29-річним захисником. Коли труну з тілом винесли з храму, протоієрей Ігор Сіранчук запропонував побратимам загиблого донести її на руках до 29-ї школи, в якій свого часу навчався Павло.
«Він ходив цією вулицею, напевно, не раз перебігав її, як і всі веселі і завзяті хлопчики, то дозвольте йому ще раз пройти цією дорогою, попрощатися зі школою, вчителями, — сказав священик. — Павлик з честю виконав свій обов’язок, віддав за Україну найдорожче — життя. Мусимо про це пам’ятати і вшановувати його та усіх наших героїв належним чином — по совісті».
Павло Корнелюк народився 22 травня 1988 року у Вінниці. Після закінчення школи навчався в академії МВС у Києві. Здобувши вищу освіту, поїхав працювати за направленням — дільничним інспектором у районний відділ міліції в Мурованих Куриловцях. Влітку 2017 року підписав контракт із Збройними силами України. Пройшов навчання і підготовку на Яворівському полігоні. Служив у 131-му окремому розвідувальному батальйоні 25-ї окремої повітрянодесантної бригади.
«Чим він займався і які завдання виконував? Цього вам ніхто ніколи не скаже, бо служив у розвідці, — зазначає заступник командира роти по роботі з особовим складом Юрій, який супроводжував тіло загиблого героя до Вінниці. — Паша загинув від фатальної кулі снайпера. Це трапилося 13 грудня о 17-й годині 15 хвилин під час чергового обстрілу. Щодня, як тільки темніє, нас починають обстрілювати. Ми до цього готові. Павло був одягнений у бронежилет, шолом, але куля зрикошетила — ударила об брус і вцілила в обличчя... Найімовірніше, працював снайпер, серед бойовиків таких спеців немає, тому очевидно, що це російські військові. Але не треба вірити усіляким балачкам, що ми потомилися і готові повертатися додому. Тільки після перемоги!»
Захищати рідну землю до останньої краплини крові з перших днів служби готовий був і Павло. Його товариш Богдан згадує, що ще під час навчання в академії Корнелюк дивував своїх однолітків знаннями з історії, особливо любили слухати його розповіді про лицарські поєдинки, козацькі забави та відвагу воїнів у бою під Крутами.
«Ми жили в одній кімнаті в гуртожитку, разом на пари — разом додому, — пригадує Богдан. — Павло був дуже веселий. Любив грати в нарди. Ніколи не хизувався своїми знаннями чи вміннями, але був глибоким і щирим чоловіком. Швидко знаходив спільну мову з людьми, тому якщо треба було щось вирішити чи попросити у викладача не ставити «енбе», ходив він — його щирі очі та усмішка постійно спрацьовували. Шкода, що Пашка більше не з нами. Все перевернулося в одну мить...»
Поховали героя-розвідника на Алеї Слави центрального міського кладовища. У загиблого бійця сиротою залишилася шестирічна донечка.
