МЕНЮ

«Виміри шістдесятництва»

Марія ЧАДЮК, «День»
17 січня, 2020 - 10:39
Обговорення книжки доктора філологічних наук, професора Людмили ТАРНАШИНСЬКОЇ

Шістдесятництво відіграло особливу роль у становленні українського культурного, суспільного й політичного життя. Одним із тих, хто працює задля осмислення діяльності шістдесятників, об’єднуючи науковців, готуючи видання на цю тему, є видавництво «Смолоскип». Окрім вибраних творів шістдесятників важливим є також публікація мемуаристики — спогади української поетеси Ірини Жиленко, правозахисника й дисидента Миколи Плахотнюка та інших, які дають змогу відчути атмосферу тієї доби. Ще одна, вже наукова праця, яка нещодавно побачила світ, — друге, доповнене видання книжки «Українське шiстдесятництво: профiлi на тлi покоління (iсторико-лiтературний та поетикальний аспекти)» доктора філологічних наук, професора Людмили Тарнашинської, презентація якого відбулася в книгарні «Є».

«ПОЄДНАННЯ АНАЛІТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ З ПОПУЛЯРНИМ НАУКОВИМ ЕСЕЄМ»

Ця праця, як пояснила сама авторка, — продовження багаторічного дослідження теми шістдесятництва: від книжки «Художня галактика Валерія Шевчука», інтерв’ю з шістдесятниками до ґрунтовної монографії «Сюжет Доби: дискурс шістдесятництва в українській літературі ХХ століття». Нагадаємо також, що саме Людмила Тарнашинська стала ініціатором створення Центру дослідження проблематики українського шістдесятництва в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ.

«Поміщені у презентованій книжці 14 аналітичних нарисів про письменників-шістдесятників і шість нарисів про митців з характеристикою їхньої творчості написані з великою любов’ю... Якщо намагатися визначити жанр книги, то я б назвав його поєднанням аналітичного дослідження з популярним науковим есеєм. Саме таке поєднання забезпечило читабельність книги, позбавило її академічної сухості. Поміщені в книзі уривки інтерв’ю, зокрема з колишнім головним редактором «Літературної газети» Павлом Загребельним, — одна із перлин цієї книги», — розповідає український політичний та громадський діяч, дисидент Богдан ГОРИНЬ.

Водночас презентація стала не тільки розмовою про книжку, а й дискусією про шістдесятництво загалом, адже й досі в цій темі існує чимало запитань, які потребують відповіді.

ЧИМ Є ШІСТДЕСЯТНИЦТВО?

Почати можна хоча б із визначення. Чим є шістдесятництво? «Одні дослідники називають шістдесятництво явищем, інші — новою генерацією. Ще інші — рухом опору, сузір’ям талантів... Дехто вважає, що шістдесятництво — це друге українське відродження ХХ століття», — зауважує Богдан Горинь. На думку ж громадського діяча, шістдесятництво — це початок національно-визвольного руху, який спершу був національно-культурним, а всередині 1960-х років трансформувався у суспільно-політичний.

Визначення тісно корелює і з часовими межами шістдесятництва. Тому що якщо прийняти точку зору Богдана Гориня, то все починається зі збірки Дмитра Павличка «Правда кличе» (більша частина тиражу якої була знищена), де вміщено слова «здох тиран, але стоїть тюрма». А закінчення шістдесятництва, за словами громадського діяча, — січень 1972 року, коли відбулися масові арешти української інтелігенції. Після цього року про шістдесятництво, як він вважає, складно говорити: «Сотні активістів того руху опинилися за ґратами. А тисячі його учасників і симпатиків зазнали різних форм дискримінації». Водночас літературознавець, доктор філологічних наук, професор Павло МИХЕДА називає шістдесятництво культурно-історичною епохою. Відповідно її енергія та вплив, на його думку, помітні й у 1980-ті, й у 1990-ті роки.

Академік НАН України, професор, доктор філологічних наук Микола СУЛИМА також вважає, що шістдесятництво не так просто окреслити певними часовими рамками. І на це є низка причин. Зокрема, Богдан Горинь наголошував на багатоаспектності: «Шістдесятництво має різні виміри: естетичний, загальнокультурний, мистецький, філософський, екзистенційно-персоналістський, морально-етичний, психологічний, суспільно-політичний. Але тільки у сукупності тих вимірів шістдесятництво постане в усій повноті як нова сторінка в історії України». Доля кожного виміру потребує, вочевидь, окремого вивчення й окремої періодизації.

«ЦЕ НЕ ЛИШЕ УКРАЇНА, А ЦІЛИЙ СРСР»

Те саме, на думку Миколи Сулими, стосується просторових рамок. Шістдесятництво не обмежувалося Києвом. Це і Львів, і Харків... Наприклад, напередодні річниці трагічної загибелі відомої української художниці, шістдесятниці Алли Горської у Маріуполі відбулися Дні вшанування її пам’яті. Як розповів Микола Сулима, коли директор Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка Микола Жулинський, академік НАНУ Георгій Філіпчук прочитали низку лекцій перед творчою інтелігенцією, студентами, поліцейськими та військовими Маріуполя, їм показали панно, яке зробила Алла Горська. Крім того, на думку літературознавця, шістдесятників потрібно розглядати у ще ширшому контексті — це не лише Україна, а цілий СРСР.

Ще одне дискусійне питання — кого варто зараховувати до шістдесятників. Це ж не лише письменники чи поети, а й художники, кінорежисери, композитори... Є постаті, які не викликають заперечень, а є й ті, кого визнають не всі. Наприклад, Володимир Дрозд.

НА ШЛЯХУ ДО ХРОНІКИ ШІСТДЕСЯТНИЦТВА...

Щодо важливості віднайдення відповідей на ці запитання зауважив літературознавець, генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка Дмитро СТУС. Він зазначив, що якщо ми хочемо, щоб молодь поважала це покоління, то слова «геніальні» чи «патріотичні» не будуть ефективними. «Чим вони особливі? Як пов’язані зі світом? Як їх вписати в український, загальносоюзний, світовий контекст? Без цього нічого не вийде. І це має бути дуже коротко, ємко», — вважає Дмитро Стус. Також він звернув увагу на потребу популяризації спадщини шістдесятників і, відповідно, пошуку шляхів адаптації інформації до сьогоднішньої естетики, сприйняття молоді й дітей.

«Українське шiстдесятництво: профiлi на тлi покоління (iсторико-лiтературний та поетикальний аспекти)» Людмили Тарнашинської також є кроком до популяризації спадщини шістдесятників, адже книжка написана для широкої читацької аудиторії. Як зазначив директор видавництва «Смолоскип» Ростислав СЕМКІВ, хтось зможе використати її як компендіум знань, тобто довідкове видання, в якому компактно викладена інформація з певної теми, щоб здобути систематичні й глибокі знання про когось із шістдесятників; а хтось — прочитає цю книжку повністю, аби не тільки дізнатися про видатних постатей, а й зрозуміти шістдесятництво більш широко.

А ще це можливість і самому поміркувати над питаннями, які згадувалися раніше. Адже остаточної відповіді на них не дано. До того ж хроніка шістдесятництва, ідею якої висловив на презентації Павло Михед, досі чекає на свого дослідника для реалізації. Тож розмова про шістдесятництво триває.