МЕНЮ

Оманлива грайливість поетичних напоїв

Олег КОЦАРЕВ
26 лютого, 2019 - 16:55
Про новинку від Ігоря Астапенка

Минулий рік був багатим на поетичні книжки. Одна з тих, про яку слід згадати окремо, — збірка минулорічного лауреата літературної премії видавництва «Смолоскип» Ігоря Астапенка, що засвідчила широту й розмаїтість письма цього автора.

Хоч «смолоскипівська» премія і позиціонується як молодіжна, Ігоря Астапенка аж ніяк не назвеш дебютантом. Це його третя книжка. І якщо попередні відзначалися багатозначними назвами «Щільник» і «Лихотомія», то нинішня нібито обіцяє грайливу простоту: «Шампанське — пиво — шампанське» (на цю думку до певної міри наводить і оформлення). Чи, можливо, апелює до іронічно-побутового відгалуження того типу текстів, які зараз нерідко називають наративними верлібрами.

Але зміст збірки геть не збігається з її назвою. Це можна сприйняти як містифікацію читачів або просто як невдалий «неймінг». Та поступово, читаючи книжку, розумієш: у ній зійшлися настільки різні тексти, настрої, теми, що навряд чи знайшлася б якась цілком задовільна й релевантна назва. У будь-якому разі, зазначу: легких і суто розважальних текстів тут по суті немає, навіть там, де Астапенко іронізує чи життєствердно усміхається.

Головна перевага поезії Ігоря Астапенка — це його масштабне літературне мислення, що дає змогу звести разом вільну роботу з мовою, герметичну метафорику, чуття символічних вимірів, чуттєвість та сюжетність. І все — в індивідуальних пропорціях.

Як уже мали нагоду помітити читачі, частина віршів із «Шампанського — пива — шампанського» є своєрідним «метатекстом», інакше кажучи, літературою про літературу, поезією про поезію. Інші речі зосереджено на краєвидах у метафоричному й метафізичному вимірах...

Зрештою, в Астапенка чимало, сказати б, мандрівних віршів. Але більш несподіваною в цій збірці виглядає любовна лірика. І те, як поет у ній одягає однозначну, передбачувану простоту сенсу в складну структуру письма:

(...) схрещені пальці

зігнутих долонь —

петриківський розпис

злиття

чотири поверхи гарячих губ

цілунок-будинок

розлітається

міст, на якому ми стоїмо, —

свічка над холодною річкою.

Ігор Астапенко впевнено володіє і згущено-лапідарною, і розлогою, «складнопідрядною» манерою віршування, вільно оперує різними регістрами. Книжка «Шампанське — пиво — шампанське» виразно позиціонує його як одного із справді яскравих авторів сьогоднішньої молодої української поезії.