МЕНЮ

Iсторія «державоносної еліти»

Ігор СЮНДЮКОВ, «День»
20 грудня, 2019 - 10:14
Побачив світ другий том енциклопедичної праці Валерія Шевчука «Козацька держава як ідея»

Історія держав, політична історія, історія військових кампаній — здавна визнана й шанована галузь науки про історичне минуле. Далеко не завжди так можна сказати про історію ідей, історію духовного розвитку суспільства — на превеликий жаль. А йдеться тут про «вищу математику» історії, часто справді нелегку для сприйняття, таку, що вимагає аж ніяк не механічного запам’ятовування дат, власних імен, географічних назв, подій — вимагає роботи думки, аналізу явищ, серйозного осмислення...

ДАР ГЛИБОКОГО ДОСЛІДНИКА ДЖЕРЕЛ ТА ІДЕЙНИХ «ТЕЧІЙ» МИНУЛОГО

Можливо, саме тому праці такого роду є, слід чесно визнати, рідкісними в історичній літературі. А особливо — такі праці, які стають явищем в українській гуманітарній культурі. Поза сумнівом, до їх числа належить «Козацька держава як ідея» — двотомне енциклопедичне видання знаменитого письменника-класика, історика, дослідника духовних засад української державності та її ідейних традицій, зокрема Козацької доби, Валерія Шевчука. Унікально поєднавши яскравий письменницький талант і дар глибокого дослідника джерел та ідейних «течій» минулого (відомих і давно опублікованих, не меншою мірою — і прихованих, ще не осмислених), цей дивовижний автор опублікував у другій половині 2019 року унікальну історію «державоносної еліти», за власним визначенням пана Валерія. Ці два фоліанти, кожен — обсягом у майже тисячу сторінок (видавництво «Кліо», директор — Віра Соловйова, художнє оформлення — блискуче! — Валерія Шевчука і Наталі Михайличенко; обидві книги видані за фінансового сприяння Києво-Могилянської бізнес-школи), є, без жодного зайвого пафосу, великою творчою перемогою автора й видавництва.

Про перший том «Української держави як ідеї» наша газета уже писала («День» № 186-187 від 11—12 жовтня ц. р. / матеріал «Як свідомість творить країну»). Щодо другого тому, то він, безперечно, заслуговує на окрему розмову. У ньому Валерій Шевчук акцентує увагу на спробах врятувати українську державність від імперіалістичних зазіхань Речі Посполитої та Московської держави: виклад матеріалу розпочинається від 1648 року, початку революції Хмельницького, і сягає останніх років ХVІІІ століття, до «Оди на рабство» Василя Капніста.

Зокрема, докладно аналізуються орієнтаційні ідеї Богдана Хмельницького (і досі — предмет гострих дискусій в історичній літературі), політична і духовна боротьба Івана Мазепи, Пилипа Орлика, Івана Скоропадського, Павла Полуботка за збереження Козацької держави, відвернення її загибелі. Валерій Шевчук будує свою систему розмислів на аналізі достовірних історичних джерел: державно-правових актів, договорів гетьманів із сусідніми державами (Польщею, Москвою, Османською імперією, Швецією), а також, не меншою мірою, на літературних джерелах — вишуканих взірцях поетичного мистецтва ХVІ—ХVІІ століть (органічний синтез, якого вкрай складно досягти). Окрема увага приділена «Історії Русів» як одній із найвизначніших пам’яток національної духовної самооборони. Додамо, що справді унікальним є ілюстративний матеріал обох томів.

Знову підкреслимо, що фундаментальною темою всього видання є славетна, яскрава і трагічна історія української державницької еліти («державоносної еліти») Козацької доби — від 1560 — 1580-х років до кінця ХVІІІ століття. Неможливо переоцінити вагу цієї теми для сучасної України — бо йдеться, насправді, про питання порятунку нашої державності; адже все залежить від того, чи зможуть українці таку еліту зростити, виплекати й підтримати тут і тепер, у наші дні, в умовах агресії Росії та системної кризи. Саме тому уроки «історії ідей», викладені Валерієм Шевчуком на більш ніж двох тисячах сторінок «Козацької держави» (навіть більше — трагедії ідей), мають воістину універсальне значення.

«ЯК ВЕЛЯТЬ БАЧИТИ ІСТОРИЧНИЙ ПРОЦЕС ТІ Ж ТАКИ ДОКУМЕНТАЛЬНІ ПАМ’ЯТКИ»

Дуже цікавою є до дрібниць продумана автором структура обох книг. Спочатку — історико-аналітичні статті самого пана Валерія (автор назвав їх «артикулами»). Приміром, у другому томі: «артикул перший» — про орієнтаційні ідеї за Богдана Хмельницького (у цьому розділі, до речі, Валерій Шевчук посилається, і завжди цілком умотивовано, на праці В’ячеслава Липинського); «артикул другий» присвячений ідеї козацького князівства; «артикул третій» — образу правителя (гетьмана, козацького вождя) та системі правління; наступні артикули (разом їх у другому томі — шістнадцять) — унії та міжконфесійній боротьбі; освіті у другій половині ХVІІ ст.; останнім гетьманам  — окремо Пилипові Орлику, Іванові Скоропадському, Павлу Полуботку, Данилу Апостолу, Кирилу Розумовському. Низку розділів відведено висвітленню ідейної проблематики Козацької держави в системі суспільно-політичної думки ХVІІІ століття.

Проте, ясна річ, історико-аналітичні розвідки автора є не цілком повними без наведення автентичних, науково точних джерел. Їх розмаїття та якість у двотомнику просто вражають. Причому значна їх частина перекладена сучасною українською мовою самим автором (а також Іваном Сварником, Василем Бишовцем, Володимиром Литвиновим, Ільком Борщаком, Михайлом Москаленком). Конкретно йдеться, скажімо, про документи Гадяцької комісії «поміж станами Корони Польської та Великого Князівства Литовського, з одного боку, і поміж вельможним гетьманом Іваном Виговським та Військом Запорізьким, з другого боку, від 16 вересня 1658 року» (знаменитий, так і не реалізований, Гадяцький трактат); про статті Юрія Хмельницького, які сприяли втягуванню України в «орбіту впливу» Москви; про «Коломацькі статті» Мазепи та його відозви; про славетну Конституцію Пилипа Орлика та інші його засадничі документи; про знамениту «Історію Русів»... Щоб читач уявив обсяг зробленого автором: лише у другому томі, в розділі історичних джерел, наведено 97 справжніх документів на 509 сторінках.

У «Післямові» до цього енциклопедичного видання Валерій Шевчук пише: «У своїх екскурсах та дослідах автор не шукав тенденційності з документальним її підкріпленням, а намагався те явище, яким була в нашій історії Козацька держава, максимально зрозуміти, при тому не так, як йому хочеться, а як велять бачити історичний процес ті ж таки документальні пам’ятки, — ось чому так багато розглядів та аналізів саме документів і пам’яток». Такого підходу пан Валерій дотримав бездоганно в обох книгах. І саме це робить двотомник направду «інтелектуальним бенкетом».