МЕНЮ

Еміграція як «перезавантаження»

Олег КОЦАРЕВ
21 грудня, 2018 - 10:23
Книга «Мудра кішка Варшава»: мандрівна і заробітчанська Польща — без стереотипів

Письменниця, журналістка і тревел-блогерка Яна Опарій представила свій роман «Мудра кішка Варшава», що отримав третю премію на літературному конкурсі видавництва «Смолоскип». У центрі сюжету — життя трьох молодих українок, які з різною метою і за різних обставин потрапили до Польщі. Авторка сама провчилася в цій країні декілька років, тож її враження можна назвати враженнями очевидця.

(НЕ) БЛАГОПОЛУЧНА ЕМІГРАЦІЯ

Коли читаєш «Мудру кішку Варшаву», стає очевидним, що один із головних задумів роману — щоб читачі відійшли від стереотипів, які часто виникають у зв’язку зі словами «поїхати до Польщі» чи взагалі «поїхати за кордон». Так, Яна Опарій змальовує Польщу зовсім не раєм для заробітчан. Ті її героїні, які приїхали до Варшави поліпшити свій матеріальний стан, живуть тут зовсім не ідилічним життям.

Колишня вчителька Марина працює помічницею медсестер, виконуючи найтяжчу роботу, наштовхуючись на зверхнє ставлення, і їй дуже рідко вдається відчути нормальні людські емоції. Життя Вероніки матеріально значно облаштованіше: вона то займається проституцією, то грає у фільмах, то приймає подарунки від прихильників. Але водночас Вероніка перебуває в абсолютній замкнутості й самотності, а її рід занять із часом очікувано призводить до небезпечних кримінальних пригод.

Схоже, авторка показує: коріння такої не вельми благополучної еміграції — не так в економічних негараздах життя в Україні, як у персональних і соціальних проблемах. Обидві жінки не змогли чи по-справжньому й не спробували знайти на батьківщині ні цікавого середовища, ні простору, напряму для особистого розвитку (в тому чи іншому розумінні цього багатозначного і заяложеного виразу). Еміграція в цих обставинах, звичайно, стає своєрідним «перезавантаженням», але годі очікувати від неї дива.

Третя героїня, Соломія, пригод шукає сама. Але пригод інакших: до Варшави вона завітала не надовго, а лише щоб отримати політологічну освіту, познайомитися з духом міста і його людьми та скористатися можливістю зручно помандрувати континентом. Власне, ця персонажка в книжці заперечує ще один стереотип — про те, що всі українці, які перебувають у Польщі (чи в інших західних країнах), неодмінно прибули туди на заробітки, і ніяк інакше. З таким уявленням, принагідно кажучи, довелося неодноразово зустрічатись і мені, як з боку іноземців, так і з боку наших заробітчан. Часто їм бувало досить важко повірити, що земляк, якого вони зустріли, припустімо, в поїзді на Краків чи у празькій піцерії, просто приїхав на кілька днів подивитися місто чи перебуває тут на коротенькій літературній резиденції.

КІНЕМАТОГРАФІЧНІСТЬ ТЕКСТУ

Текст «Мудрої кішки Варшави» дуже кінематографічний і вельми реалістичний. Мається на увазі й ретельне, переконливе зображення сцен, локацій, і динаміка дії, і швидке перемикання з однієї сюжетної лінії на іншу. З книжки, мабуть, міг би бонусом вийти ще й сценарій. Різноманітна й подача тексту в різних розділах. Авторці вдалося чітко зафіксувати психологію кожної героїні в письмі, тож літературна матерія сторінок, присвячених будням у лікарні, тягуча, повільна, а розповіді Соломії про мандрівки до Венеції, Амстердама, Іспанії та Португалії — навпаки, мозаїчні, строкаті, часом (зокрема, у місці, де цитується щоденник Соломії) виходять на рейки звичного для письменниці жанру — тревелогу.

Цікаво спостерігати, як на мовному, структурному рівні книжки відчувається вплив польської лексики, польської побудови фраз і як він перетинається з елементами «традиційного» центральноукраїнського просторіччя чи русизмів. З одного боку, це недогляд і недолік, а з іншого    — річ дуже характерна для мовлення українців за кордоном, а отже — певна літературна функція і тут виконується.

Фінал «Мудрої книжки Варшави» не назвеш дуже ефектним. Він радше ніби фотографія, що на ній кожну героїню зафіксовано наприкінці певного етапу варшавського життя. Це, звісно, спонукає замислитися, що ж чекає на них далі.

Книжка Яни Опарій вийшла яскравою і динамічною. І хоча сама авторка рекомендує її передусім тим, хто збирається за кордон, я б порадив її всім прихильникам жвавої реалістичної літератури з елементами есеїстики та подорожніх заміток.