МЕНЮ

«Аннеке» в Україні

Юлія ІЛЮХА, письменниця. Переклад Тетяни ЛЕВЧЕНКО
22 лютого, 2019 - 10:58
Польська письменниця Анна Каньтох — про творчість та Україну

Анна Каньтох (частина творів написана під псевдонімом «Аннеке») — одна з найпопулярніших авторок на своїй Батьківщині, у Польщі. З-під її пера (чи, точніше, клавіатури) вийшло понад два десятки книжок: детективів, фентезійних, містичних і фантастичних романів та оповідань. Минулого року одна з її книжок — «Таємниця покинутого монастиря» — вперше побачила світ в українському перекладі. Про враження письменниці від України та українських читачів, про літературну творчість як роботу і про світ власних книжок — наша з нею розмова.

«В УКРАЇНІ ЛЮДИ БІЛЬШ ВІДКРИТІ Й ЗАВЖДИ ГОТОВІ ДОПОМОГТИ»

— Восени ви відвідали три українських міста зі своєю книжкою. Чи бували ви раніше в Україні і які ваші враження від Києва, Івано-Франківська, Львова?

— Раніше я була в Україні двічі: навесні 2012 року у Львові і влітку того ж року в Криму. Залишилися чудові спогади про обидві ці подорожі. З того часу Львів став одним із моїх найулюбленіших європейських міст. Дуже рада, що минулого року мала нагоду повернутися сюди знову. А ось Івано-Франківськ та Київ 2018 року відвідала вперше. Із цих двох міст саме Київ подарував мені найбільше вражень. Спочатку він видався мені дещо зверхнім, але після ближчого знайомства — приємно здивував.

— Чи здалася вам Україна схожою на Польщу? У чому ви побачили відмінності між нашими країнами?

— Україна та Польща дуже схожі між собою, однак у мене склалося враження, що в Україні люди більш відкриті й завжди готові допомогти. Особливо приязні українці у ставленні до поляків. Кілька разів люди, котрі чули мою польську мову, підходили і починали розмову.

«ЗАЗВИЧАЙ Є ОДРАЗУ ДЕКІЛЬКА РІЗНИХ ІДЕЙ, БІЛЬШИХ ТА МЕНШИХ, ЯКІ ОБ’ЄДНУЮТЬСЯ ОДНА З ОДНОЮ І ТРАНСФОРМУЮТЬСЯ»

— А чим вам запам’яталися українські читачі на презентаціях?

— Можливість контактувати не лише з польською аудиторією дає змогу дізнатися більше про те, чого українські читачі очікують від моїх книжок. Виявилося, що різниця між польськими та українськими читачами не надто велика, адже запитання, які ставили на зустрічах читачі, були подібні до тих, які я чую в Польщі.

— Який із літературних жанрів, у яких ви працюєте, ваш улюблений?

— Не можу сказати, що маю улюблений жанр. Деколи виникає бажання написати детективний роман, іноді фентезі, а буває, що маю наснагу на книжку, орієнтовану саме на молодь. Останній із цих жанрів, мабуть, найприємніший для мене й пишеться найшвидше. Зазвичай намагаюся переплітати між собою легші тексти і складніші.

— Що надихає вас на нові книжки? Як народжується ідея твору і скільки часу минає до остаточного завершення роботи над ним?

— Дуже надихають подорожі. Під час мандрівки півднем Франції мені спала на думку ідея про серію оповідань. Можливо, і подорож до України надихне мене на створення нового тексту.

Як правило, я не маю єдиної ідеї для книжки. Зазвичай є одразу декілька різних ідей, більших та менших, які об’єднуються одна з одною і трансформуються, доки остаточно не викристалізуються у загальну, велику. Наприклад, ідея «Таємниці покинутого монастиря» виникла, коли я захотіла написати книжку пригод, героїнею якої була б саме дівчинка-підліток. Мені в підлітковому віці бракувало історій саме про дівчат — у більшості прочитаних книжок героями були хлопці. Разом із тим хотілося написати історію, дія якої відбувалася б у Польщі п’ятдесятих років. Мені подобається контраст темних, похмурих повоєнних часів з магією та пригодами.

— Для вас письменництво — це робота, хобі, задоволення чи щось інше?

— Спочатку письменницька діяльність була для мене хобі. Але з часом перетворилась на приємну роботу. Але, як і в будь-якому занятті, є моменти, коли людині набридає і треба трохи перепочити.

— Для кого, на вашу думку, легше писати — для дорослих чи для дітей?

— Начебто легше писати для дітей. Але це лише на перший погляд. Адже хоча написання для молодших читачів приносить мені велике задоволення, тут слід бути дуже обережним, бо діти — дуже вимогливі читачі. Подеколи вони вимогливіші за дорослих.

«У ПОЛЬЩІ ПОПУЛЯРНА ЛІТЕРАТУРА, АВТОРАМИ ЯКОЇ Є ПИСЬМЕННИКИ ІЗ СХІДНОЇ ЄВРОПИ»

— Чи зможуть українські автори-фантасти стати популярними в Польщі? Що їм для цього треба зробити?

— Звичайно, можуть. У Польщі популярна література, авторами якої є письменники із Східної Європи. Це, мабуть, найпопулярніші іноземні книжки після англійських та польських фентезі. Але, на жаль, рецепта популярності я не маю.

— Чи популярне читання в Польщі? Чи займається держава його промоцією?

— На жаль, поляки мало читають. Держава намагається це змінити, і для популяризації читання реалізуються масштабні промо-кампанії, але поки що вони не дають гарного результату.

— Які книжки любить читати Анна Каньтох? Чи читали ви когось із українських авторів?

— Я читаю книжки, які пишу сама. Крім того, читаю багато детективних історій, фентезі, романи, які складно зарахувати до якоїсь однієї категорії, та книжки для молоді. А з українських авторів я читала великі фантастичні романи Марини і Сергія Дяченків.

— Якби Анна Каньтох зараз мала можливість опинитися у своїй книжці, яку б вона обрала?

— Імовірно, я вибрала б одну з фентезі або пригодницьких книжок. Гадаю, було б цікаво жити у світі «Таємниці покинутого монастиря». Непросто, але цікаво.