Сенатор Маккейн чинить опір

У п’ятницю Джон Маккейн заявив, що знову проголосує проти відміни Реформи охорони здоров’я та захисту пацієнтів у США – чим знову розчарував своїх однодумців-республіканців і Президента Трампа.

У своїй заяві він сказав: «Я вірю, було б краще, якби ми працювали разом, Республіканці та Демократи, а ми ще навіть не намагалися. І я не можу підтримувати його, не знаючи... скільком людям це допоможе чи зашкодить».

Таким чином, сенатор з Арізони ще раз підтвердив свою репутацію індивідуаліста і борця.

Маккейн, який пережив катування та одиночне ув’язнення упродовж п’яти з половиною років, як військовополонений у В’єтнамі, зараз, на 81-му році життя, вдруге бореться за своє життя – цього разу проти гліобластоми, смертельного та нещадного раку мозку.

Він запросив нас на своє ранчо у передмісті Седони, штат Аризона, де 24 акри первинного лісу, живе сім’я яструбів і дзюрчить струмок, в якому любить плавати його собака Бірма.

«Я БІЛЬШ ЕНЕРГІЙНИЙ І ЗІБРАНИЙ ЧЕРЕЗ ЦЕ, БО Я ЗНАЮ, ЩО ПОВИНЕН ЗРОБИТИ ВСЕ, ЩО МОЖУ, ЩОБ ПОСЛУЖИТИ ЦІЙ КРАЇНІ, ПОКИ ЩЕ МОЖУ».

Леслі Шталь: Мені цікаво, може, перебування тут є для вас свого роду лікуванням.

Джон Маккейн: Авжеж, звісно. Звідси все бачиш у перспективі.

З дружиною Сінді вони виростили чотирьох дітей. Пережили дві виснажливі президентські кампанії, боротьбу з меланомою – а тепер це.

Леслі Шталь: Ви проходите одночасно курс опромінення і хіміотерапію?

Джон Маккейн: Так.

Леслі Шталь: Вигляд у вас чудовий. Як вам це вдається?

Джон Маккейн: Я добре почуваюся і їм усе, що вона примушує мене їсти, хоч все це... ніщо з того...

Леслі Шталь: Несмачно?

Джон Маккейн: Саме так. Одна з вимог до їжі для людей з моїм діагнозом – вона повинна бути гидкою на смак.

Леслі Шталь: Він через стільки пройшов?

Сінді Маккейн: Угу (ствердження).

Леслі Шталь: Я про тортури і про... вас піддали одиночному ув’язненню?

Сінді Маккейн: Угу (ствердження).

Леслі Шталь: Він завжди був незламною людиною?

Сінді Маккейн: Угу (ствердження).

Джон Маккейн: Розбив два літака.

Леслі Шталь: Розбили два літака, встали і пішли?

Джон Маккейн: Так.

Леслі Шталь: Для вас він досі є людиною незламною?

Сінді Маккейн: Я досі не вірю, що це насправді сталося. І тоді я думаю, знаєте, рак вибрав не ту людину. Бо з ним цього не станеться.

Маючи намір залишитися на політичній арені, Сенатор Маккейн повернувся до виконання своїх обов’язків у Вашингтоні. По ньому не скажеш, але свій день він починає з хіміотерапії та опромінення. А потім працює повний робочий день, включаючи засідання Комітету зі збройних сил.

Джон Маккейн: Я більш енергійний і зібраний через це, бо я знаю, що повинен зробити все, що можу, щоб послужити цій країні, поки ще можу.

Леслі Шталь: У вас такий само вид раку, який був у Теда Кеннеді. Ви думаєте про те, як і через що він пройшов? Це...

Джон Маккейн: Так, я багато думаю про Теда. Тед не покинув свій пост, продовжував працювати. Продовжував, навіть коли вже був у інвалідному візку. І він ніколи не здавався, бо дуже любив діяльність.

Сенатор вперше дізнався про свою хворобу в Аризоні ще у липні, коли лікарі знайшли у нього згусток крові над лівим оком після регулярного обстеження у клініці Mayo, у Феніксі. Він саме повертався на ранчо, коли йому повідомили.

Джон Маккейн: Я їхав сюди, і мені залишалося ще десь дві-третіх шляху, коли моя лікарка подзвонила і сказала: «Ти мусиш повернутися». А я їй: «Та сьогодні ж п’ятниця. Я заїду вже в понеділок». А вона й каже: «Ні, ти повинен приїхати негайно. Це дуже серйозно».

Леслі Шталь: І ви розвернули машину?

Джон Маккейн: Угу (ствердження).

Леслі Шталь: І негайно лягли на операцію?

Джон Маккейн: Так. Вони вважали, що все достатньо серйозно і діяти треба негайно.

Леслі Шталь: А до операції з видалення згустку крові, вони згадували про гліобластому?

Джон Маккейн: Так. Але ж ви й самі знаєте, які лікарі цікаві.

Леслі Шталь: Все тримають в секреті.

Джон Маккейн: Я постійно повторював їм: «Скажіть мені прямо». «Тут таке, тут сяке». Ухилялися, і... і я сказав «Я можу прийняти це. Просто скажіть мені». І вже після цього вони сказали більше.

Через п’ять днів після операції, результати лабораторних аналізів підтвердили, що у нього гліобластома.

Леслі Шталь: Які прогнози вам озвучили?

Джон Маккейн: Вони сказали, що ситуація дуже серйозна. І прогноз дуже і дуже серйозний. Одні казали три відсотка, інші – чотирнадцять відсотків. Знаєте, це надзвичайно поганий прогноз. Тому я просто сказав: «Я розумію. Ми зробимо все, що зможемо – знайдемо найкращих лікарів і докладемо максимум зусиль». І водночас, з вдячністю насолоджуватимемося рештою життя.

Леслі Шталь: Він був настільки сильним?

Сінді Маккейн: Так, він дуже сильний.

Через лише одинадцять днів після операції, він повернувся до Вашингтону – незважаючи на поради лікарів – на голосування стосовно відміни Реформи охорони здоров’я та захисту пацієнтів у США.

Леслі Шталь: Ви піднімаєтеся на поверх Сенату. Ви думали, там буде мало людей, чи майже нікого. А там – Сенат у повному складі. Усі встали і зустрічають вас неймовірними оваціями. Що було далі в залі засідання...

Джон Маккейн: Я був сильно вражений. А потім кожен підійшов і обійняв мене. Це було дуже зворушливо. Я такого ще ніколи не бачив.

Леслі Шталь: Тож усі за вас переживали. А ви тут виголошуєте свою промову, даючи прочухана тим, хто щойно виказав вам свою любов. У тій промові ви засуджували те, як працює Сенат.

Промова Маккейна в Сенаті: Друзі мої, ми нічого не зробили. У нас нічого не зроблено, тому що ми продовжуємо шукати спосіб перемогти без допомоги з інших.

Два дні потому, коли проходило голосування стосовно відміни Реформи охорони здоров’я Обами, Маккейн піддавався терміновому лобіюванню з боку віце-президента Пенса та самого президента по телефону. І все ж таки, о 1:29 ранку Маккейн показав свій драматичний і вирішальний жест «великі пальці вниз». А пригнічений лідер більшості Мітч Макконнелл схилив голову.

Це була велика поразка для Президента Трампа, який глузував з участі Маккейна у В’єтнамській війні.

Президент Трамп: Він не герой війни. Він герой війни, тому що його взяли у полон. А мені подобаються люди, які в полон не потрапляли.

Леслі Шталь: Є люди, які вважають, що ваше «ні» частково зумовлене образою на президента, а ваш жест «великі пальці вниз» сприйнявся так, ніби ви йому середній палець показали.

Джон Маккейн: Якби я ображався на кожного, хто щось про мене говорить, чи ставиться до мене зі зневагою чи ще щось подібне... життя надто коротке. І треба жити далі. Я усвідомлюю свою важливість для нашого народу, і для мене хвилюватись про особисті стосунки, означає не виконувати свою роботу.

Але факт у тому, що його особисті стосунки з президентом дуже напружені. Лише минулого місяця він написав статтю, в якій зазначив, що президент, цитую «часто погано поінформований» і «може бути імпульсивним».

Леслі Шталь: Вас непокоїть, що він не підходить для своєї посади?

Джон Маккейн: Перш за все, я вірю в нашу систему. Американський народ вибрав Дональда Трампа на посаду президента Сполучених Штатів. Ми повинні це поважати. А по-друге, у нього дуже сильна команда з національної безпеки, і я знаю, що вони мають значний вплив на нього.

Леслі Шталь: Поговорімо хвилинку про Відкладену акцію для прийому дітей. Акт про розвиток, допомогу та освіту для іноземних неповнолітніх. Дональд Трамп, президент, республіканець, обрав Ненсі Пелосі. Виходиш на вулицю і бачиш рекламну кампанію республіканців по всій країні. Вона ціль.

Джон Маккейн: Авжеж.

Леслі Шталь: Як ви вважаєте, він ініціював процес розлучення з республіканцями?

Джон Маккейн: Я не знаю, що він робитиме завтра, чи що він завтра скаже. Леслі, він мало не щодня змінює свої заяви. Тож для мене витрачати час на те, щоб спробувати аналізувати його слова,.. не знаю.

Леслі Шталь: А він вибачився за те, що назвав вас не героєм?

Джон Маккейн: Ні.

Леслі Шталь: Якби президент захотів зблизитися з вами, ви б пішли йому назустріч?

Джон Маккейн: Звичайно, звичайно. Я підтримав його у питаннях національної безпеки. Я підтримав його команду...

Леслі Шталь: А в особистому плані. Я маю на увазі як людина з людиною...

Джон Маккейн: В особистому? Звісно. Я був би радий поспілкуватися з ним. Але я також розумію, що ми дуже різні люди. У нас різне виховання. Різний життєвий досвід.

Леслі Шталь: Що ви маєте на увазі під цим і про що це змушує вас замислитися?

Джон Маккейн: Він у бізнесі заробляння грошей і він досить успішний на телебаченні, включаючи Міс Америки та інші передачі. Я виріс у військовій сім’ї. Мене виховували у концепції та переконанні, що обов’язок, честь, країна – це дороговказна зірка для поведінки, яку ми повинні демонструвати кожного дня.

Син і онук 4-зіркових адміралів, він перший, хто визнає, що він людина неідеальна – хоч він і приносив справжні жертви на благо своєї країни.

Леслі Шталь: Коли ви думаєте про свій жахливий досвід військовополоненого, про тортури і все таке... ви переживаєте все наново? Чи ці спогади зблякли настільки, що ви вже можете сприймати їх так, ніби це сталося з іншою людиною?

Джон Маккейн: Слухайте, радість мого життя основана на зв’язках з моїми друзями-військовополоненими. Вони були неймовірними. Ми боролися разом. Ми любили один одного. Ми перестукувалися через стіни. Я дивлюся на цей досвід з великою гордістю.

«Я ХОЧУ... КОЛИ ПІДУ З ЖИТТЯ, ЩОБ ЦЕРЕМОНІЯ БУЛА У ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКІЙ АКАДЕМІЇ. ЩОБ НА НІЙ БУЛО НЕБАГАТО ЛЮДЕЙ, ЯКІ Б ВСТАЛИ І СКАЗАЛИ: «ЦЕЙ ЧОЛОВІК ПОСЛУЖИВ СВОЇЙ КРАЇНІ»».

Леслі Шталь: Як думаєте, цей діагноз змінив вас?

Джон Маккейн: Ні.

Леслі Шталь: Абсолютно? Ви залишилися собою?

Джон Маккейн: Ні, думаю вам слід... знаєте, ви просто повинні зрозуміти, що справа не в тому, що ви підете з життя. А в тому... як вас пам’ятатимуть. Я радію тому, що зміг зробити хлопець, який був п’ятим з кінця у своєму випуску Військово-морської академії. Я дуже вдячний. Я... щовечора, лягаючи спати, я сповнений вдячності.

Леслі Шталь: Відколи дізналися про діагноз, у вас ніколи не було... такого відчуття у шлунку...

Джон Маккейн: О, так.

Леслі Шталь: паніки?

Джон Маккейн: О, ні. Ні. Іноді я відчуваю страх перед тим, що станеться. Та щойно він з’являється, я кажу собі: «Хвилиночку. Хвилиночку. Ти прожив довге життя, старий. У тебе було чудове життя. У тебе надзвичайний життєвий досвід». Я хочу... я хочу... коли піду з життя, щоб церемонія була у Військово-морській академії. Щоб на ній було небагато людей, які б встали і сказали: «Цей чоловік послужив своїй країні».

24 вересня 2017

Кореспондент Леслі Шталь

© 2017 CBS Interactive Inc. Усі права захищені.

Джерело: https://www.cbsnews.com/news/john-mccain-fights-back-60-minutes/