Микола Семена: «Закликаю до територіальної цілісності Росії»

Вже майже півроку позаштатний оглядач Радіо Свобода, журналіст Микола Семена перебуває в Криму під слідством. ФСБ відкрила проти нього кримінальну справу і звинуватила в закликах до порушення територіальної цілісності Росії. Приводом для цих звинувачень стала авторська стаття Миколи, в якій він називає Крим частиною України. В інтерв'ю для «Крим.Реалії» журналіст розповів, чому звинувачення проти нього суперечать навіть російському законодавству і як він переживає переслідування і тиск.

- Пане Миколо, ви подали кілька клопотань про припинення кримінальної справи проти вас. Як ви обґрунтовуєте те, що ваша справа має бути закрита?

- Таких клопотань було два. Останнє клопотання більш мотивоване. Мої адвокати підготували правове обґрунтування, яке полягає в тому, що, відповідно навіть до російського законодавства, в моїх діях немає складу злочину.

Чому? По-перше, адвокати обґрунтовують це нормами закону «Про кордон Російської Федерації». Відповідно до цього закону, остаточно встановленими межами Російської Федерації вважаються кордони, які підтверджені міжнародними угодами. Взагалі всі кордони в світі встановлено шляхом укладення договору між двома сусідніми країнами про те, що їхні межі будуть проходити ось так і ось так.

Цей договір між двома країнами вважається частиною міжнародного права. А, відповідно до Конституції Російської Федерації, документи міжнародного права вважаються пріоритетними і мають більшу силу в порівнянні з внутрішнім законодавством.

У зв'язку з цим договір про кордон, який був укладений між Україною і Росією, є частиною міжнародного права і стоїть вище внутрішнього російського законодавства. Тобто він вище рішення Ради Федерації про приєднання Криму і Севастополя і має пріоритет над ним. Відповідно до цього договору, кордон встановлено від Харкова до Азовського моря, а далі по Азовському морю і Керченській протоці. Відповідно, кордон по Перекопу ніколи двома нашими країнами не встановлювався. Тому і до цього часу, відповідно до російського законодавства, кордоном між Україною і Росією вважається межа по Керченській протоці, а не по Перекопу.

За моїми спостереженнями, навіть самі росіяни вважають кордон по Перекопу не цілком законним, оскільки насправді кордон по Керченській протоці зберігається: там перевіряють паспорти, там діє митна служба. Росія зберігає тойкордон і вважає його таким, що залишився.

З іншого боку, відповідно до усього міжнародного права, Крим не вважається російською територією. Відповідно до резолюції Генасамблеї ООН, резолюції ПАРЄ, резолюції Парламентської асамблеї країн ОБСЄ, відповідно до Будапештської угоди, договору про дружбу між Україною і Росією. Відповідно, з твердження про приналежність Криму до України не випливає те, що я закликаю до порушення територіальної цілісності Російської Федерації. Навпаки, закликаючи до відновлення колишнього статус кво на території Криму, я закликаю до відновлення територіальної цілісності Росії, яка була порушена Радою Федерації в березні 2014 року. Я закликаю до відновлення територіальної цілісності Росії і України - двох наших країн, які повинні залишатися дружніми, повинні бути стратегічними партнерами, але бути незалежними одна від одної. Тому, відповідно до міжнародного права і російського законодавства, в моїх діях немає складу злочину.

Якщо в Росії є стільки неузгодженості і непорозумінь з міжнародним правом, стільки проблем щодо держкордону у внутрішньому законодавстві, це свідчить про те, що стосовно Криму ніяка крапка не поставлена. Крим, як і раніше, залишається предметом широкої, я б сказав, всесвітньої дискусії, в якій беруть участь багато суб'єктів, від Організації Об'єднаних Націй до окремих журналістів. Тому будь-який матеріал щодо статусу Криму в цій ситуації є висловлюванням окремої думки кожної окремої людини. Моя стаття - це скромна участь у цій дискусії. А право на участь у дискусії, на висловлення думки гарантовано російською Конституцією.

- Аргументи у вас переконливі. Але, як відомо, російські слідчі органи і суди можуть нехтувати законом, особливо коли йдеться про політичне переслідування. Наскільки ймовірно, що у вашій справі буде зроблено виняток?

- У всіх колишніх клопотаннях слідство нам відмовило і абсолютно не прислухається до мотивування. Слідство не надає нам мотивованих постанов щодо відмов. Це свідчить про те, що справа буде просуватися дуже складно. Шансів дуже мало, але я думаю, що вони є, хоч і невеликі. Оскільки проти тієї логіки, про яку я говорив, проти міжнародного законодавства дуже складно заперечувати. Якщо суд винесе обвинувальний вирок, то це буде ще одна дискредитація російської судової системи. Це буде прийняття ще одного незаконного рішення.

- Вашим козирем є те, що розголосу вашій справі може дискредитувати дії Росії в Криму. Але чи боїться цього російська влада настільки, щоб взяти і припинити переслідування?

- Складно про це говорити. Але, я думаю, в нинішній політичній обстановці, коли Росія втратила дуже велику частину свого позитивного міжнародного іміджу, російським органам влади і політичним партіям саме час потурбуватися про свій імідж на міжнародній арені і виконувати хоча б своє законодавство.

- Нещодавно слідчий ФСБ відмовив вам у проходженні лікування в Київському інституті нейрохірургії. Чи було для вас це очікуваним?

- Це було повністю очікувано, бо ми ніяк не сподівалися на милість переможця в кримському питанні. Ми думали, що так і станеться. Хоча я вважаю, що їхнє мотивування не зовсім відповідає дійсності. По-перше, подібних операцій у Криму не роблять. По-друге, я не знаю, наскільки я можу довіряти своє здоров'я тій державі, яка мене судить. По-третє, ця операція тут буде небезкоштовною, ав мене немає таких коштів, щоб оплатити цю операцію Росії. А в Україні я міг би знайти спонсорів, які б допомогли мені вилікуватися.

Поки стан мого здоров'я не настільки критичний. І якийсь час я ще можу потерпіти. Я думаю, що це питання може бути порушене під час суду. І там ми спробуємо його ще раз вирішити.

- Нещодавно у Варшаві пройшла конференція ОБСЄ щодо людського виміру. Там багато уваги було приділено питанню Криму і вашій справі зокрема. Як ви оцінюєте виступи, які звучали там?

- Я високо оцінюю солідарність зі мною міжнародних організацій. Я ціную їхню допомогу і підтримку. Але я хотів би відзначити абсолютно невмотивовану позицію представників Росії на варшавській конференції. Зокрема, виступ так званого голови кримського відділення Спілки журналістів Росії Андрія Трофімова, який заявив, що він двічі зустрічався з моїм слідчим і вивчавмою справу. Я не знаю, наскільки можна зрозуміти мою справу без зустрічей і розмов зі мною. Хоча я абсолютно не сподіваюся на допомогу Спілки журналістів Росії, оскільки вони вже висловили свою позицію щодо цього раніше?

Кримська організація Спілки журналістів створена незаконним шляхом. Зібралися люди після «референдуму», прийняли рішення зрадити Україну і вважати себе членами Спілки журналістів Росії. Їх туди прийняли усім колективом. По-перше, колективного прийому до Спілки журналістів не існує, існує тільки персональний прийом. Персонального прийому не було!

Тому, по-перше, Андрій Трофімов не є головою кримської організації СЖР, він незаконно присвоїв собі це звання. А по-друге, він підтримує обвинувальний ухил у цій справі, як стало видно з його виступу, що зовсім неправильно.

До речі, багато членів кримського відділення Національної спілки журналістів України залишилися вірними своїй батьківщині і своїйспілці. Вони залишилися членами НСЖУ, зоурема і я. Ми зібрали свої документи і передали їх у правління спілки журналістів з проханням відтворити в Києві тимчасову кримську первинну організацію.

- Як кримінальне переслідування вплинуло на вас? Як ви почуваєтесь, який у вас настрій?

- Настрій у мене оптимістичний, оскільки я ж сподіваюся на те, що переможе здоровий глузд. Єдине, це вплинуло на мій творчий стан. Я змушений був дати підписку про невиїзд. Я обмежений у пересуванні. Мою банківську картку заблоковано. Я обмежений у творчій роботі. Якщо говорити про художню фотографію, то я через підписку обмежений у тому, щоб виїжджати і проводити фото-пленери. Я не можу писати. Це фактично блокування мого людської і творчого потенціалу.

28 вересня 2016, 21:00

Іван Путілов, Крым. Реалии