«Ми — «острів», який мріє стати материком»

Головний редактор газети «День» Лариса Івшина – частий гість на Волині, адже тут її мала батьківщина – славне містечко Локачі. Ось і завтра, 3 квітня, о 12.00 відкриватиме фотовиставку свого видання у бібліотеці Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.

Напередодні пані Лариса відповіла на кілька запитань «Волині-нової».

– Ларисо Олексіївно, фотовиставка газети «День» щоразу вражає унікальним баченням нашого сьогодення...

– Так, це кожного разу дуже цікавий моніторинг. Раніше, коли на телебаченні зовсім не було українського життя, чимало глядачів говорили: на виставці ми бачимо країну, якої не бачимо ніде. І це зрозуміло, бо фотовиставка складається з робіт, котрі надсилають професіонали та аматори з усіх регіонів.

— Пригадую, два роки тому вона викликала аншлаг і в Донецьку...

— Тоді мала багато дуже цінних вражень і спостережень. І в цьому високому секторі Україна справді була єдина. Вона так само вболівала й бачила ці загрози, які насуваються. Щоправда, цього високого і якісного сектору було не так багато.

— Як і завдяки кому вдається розширювати свої горизонти?

— Звісно, ми створили свій особливий читацький клуб, бо прагнули постійно бути тим «островом», який мріє стати «материком». І я завжди дякую партнерам та меценатам, які робили й роблять усе можливе, щоб наші проекти реалізовувались. Це найперше вітчизняний бізнес. Це не міжнародні гранти і не допомога від уряду.

— Якою є емоційна палітра останньої виставки?

— Вона дуже чиста, сильна і болюча. І не випадково називається «Тернова осінь»: ми увійшли в жорстку пору великих випробувань. Які, зокрема, виникли від того, що суспільство мало працювало, мало вчилося, мало читало серйозну пресу і книги, які видає «День», і дуже багато розважалося: задовольнялося бульварщиною, «жовтизною» і низькопробними телепрограмами.

— І наостанку, чи є особливо дорога вам світлина?

— Кожна виставка цінна по-своєму, і фотографій, які мені дорогі, дуже багато.

ДОВІДКА «ВОЛИНІ-НОВОЇ»

Івшина Лариса Олексіївна — заслужений журналіст України, громадсько-культурний діяч, автор ідеї та редактор видань бібліотеки газети «День» «Україна Incognita», глянцевого «Маршруту №1», проектів «Літня школа журналістики», що існує вже 12 років, та Міжнародного фотоконкурсу газети «День», який 16 років поспіль відзначає найкращих фотографів країни.

ЦИТАТНИК

Про головне

«Нам не вистачає глибоких, позитивних емоцій. Якби моя воля – я показувала б приліт птахів по телебаченню онлайн. Що може бути більш хвилююче, ніж зустріч змучених птахів, що подолали величезні відстані, з рідною землею?»

Про наставників

«Сергій Борисович Кримський – видатний філософ, один із наставників, моїх вчителів, Євген Степанович Грицяк, Валерій Степанович Степанков – ці імена щось говорять українським журналістам? Я говорю про величезний внесок Джеймса Мейса, який вклав своє розуміння світу українських проблем, що мало стати хрестоматійним для всієї української журналістики. «Повість про двох журналістів», я вважаю, повинна бути основою для вступних іспитів у будь-якому виші. І наша журналістка Клара Ґудзик, її бачення проблем духовних, релігійних, етичних. Ось мої знаменитості... І це далеко не повний список».

Про рейтинги

«У мене інша шкала знаменитостей, ніж у багатьох моїх колег. Пригадую, ще два роки тому київські журнали намагалися скласти кожен свій «ТОП-100». Зазвичай до їхніх перших п’ятірок входили бізнес-леді й політики: то Тимошенко, то Льовочкіна, то Ганна Герман. Інколи мені казали: «Ой, ви потрапили у…» Я тільки сміялася з цього. Тому що рейтинги, де на першому місці такого рівня політики, а на 90-му Ліна Костенко, для мене не існують».