Навіщо Папа Франциск зустрічається з російським патріархом

У той час як Путін перекроює кордони Європи, Кирило відчайдушно намагається захистити межі своєї церковної вотчини в Україні

Ми живемо в історичний час. Близько тижня тому глави православних Церков оголосили про свій намір провести Всеправославний собор у середині червня 2016 року на острові Крит. Те, що протягом більше п'ятдесяти років жодна зі спроб зібрати такий собор не увінчалася успіхом, пояснюється різними причинами, в першу чергу суперництвом між двома патріархами - Московським і Константинопольським. Новина про прийдешній собор відійшла на другий план перед новою сенсацією - Папа Франциск зустрінеться з Патріархом Кирилом на Кубі в п'ятницю, 12 лютого 2016 року. Попередники Папи Франциска, включно з Іоанном Павлом II і Бенедиктом XVI, не раз просили про таку зустріч, але Москва відповідала мовчанням або відмовою. Що ж могло змінити позицію Патріарха Кирила щодо зустрічі? Що буде на ній обговорюватимуться? Який буде її вплив?

Будь-яка політика визначається приватними інтересами, в тому числі і міжнародна церковна. Патріарх Кирило розраховує не стільки на поліпшення православно-католицьких відносин, скільки на просування свого геополітичного бачення «Русского мира». Згідно з цим баченням, російські православні люди представляють цивілізацію, альтернативну безбожному і загниваючому Заходу. Зустрічатися з главою Римсько-Католицької Церкви, яка налічує 1,25 мільярда віруючих, означає визнати, що не весь Захід є безбожним, як то стверджує ідеологія «Русского мира». До того ж Патріарха турбує те, що він розглядає як вторгнення Ватикану на його «канонічну територію», особливо з боку українських «уніатів». Термін «уніат», що часто використовується як зневажливий, стосується католиків східного обряду в цілому і українських греко-католиків зокрема, чия Церква з кінця 1980-х переживає відродження і на сьогодні є найбільшою в світі католицькою Церквою східного обряду. Раніше Патріарх Кирило висував розв’язання проблеми уніатів як свою умову для зустрічі з Папою. Чому Патріарх Кирило вирішив випустити з уваги цю умову і зустрітися з Папою зараз?

Основна причина полягає в тому, що глава Російської Православної Церкви хоче прославитися як «Патріарх, який диктує умови». Він любить демонструвати свій вплив, диктуючи місце зустрічі. Недавня Передсоборна нарада (Синаксис) спочатку мала відбутися в резиденції Патріарха Варфоломія в Стамбулі. Кирило сказав Варфоломію, що російська делегація не може їхати до Туреччини через проблеми безпеки, в зв'язку з погіршенням російсько-турецьких відносин. Варфоломій та інші ієрархи підкорилися і поспішно перенесли Синаксис до Швейцарії. Всеправославний собор повинен був відбутися в церкві Святої Ірини - в історичному місці, де проходив Другий Вселенський Собор. Це місце мало б глибокий символічний зміст, що підкреслює значення Вселенського Патріарха. Москва наклала вето на цей вибір, з тієї ж підстави. В результаті Всеправославний собор пройде на Криті, а не в Константинополі. Деякі коментатори вже стали жартівливо називати його Собором керетян (Тит. 1:12).

Що стосується зустрічі Кирила і Франциска, зауважимо, що Папа їде з Мексики, куди він прямує з пастирським візитом, на Кубу - для того, щоб зустрітися з Патріархом, який в цей час вже буде в Гавані. Тим самим Патріарх знову з усією очевидністю показує своїм побратимам - главам православних Церков - що і собор, і Папа Римський повинні приїжджати до Кирила на його умовах, а не Кирило - на собори і до Папи. Крит замість Константинополя і Куба замість Мексики - це символи влади, ігри у владу, в якій основним сюжетом є не «Великий і Святий Собор» або католицько-православна єдність, а суперництво між Москвою і Константинополем.

Константинопольський Патріарх Варфоломій відомий активною екуменічною діяльністю, в тому числі і своїми неодноразовими зустрічами з понтифіками. Ці зустрічі зазвичай символізують відновлення дружніх відносин, що піднімає авторитет Вселенського Патріарха, який не менше дбає про свій статус, ніж Патріарх Московський. Але ці зустрічі не можуть відновити євхаристійне спілкування між католицькою та православними Церквами, бо жоден православний Патріарх окремо не має права ратифікувати таке рішення. Зустріч в Гавані - не виняток.

Оголошено, що ця зустріч пройде в форматі приватної двогодинної бесіди між Франциском і Кирилом і обміну подарунками (православні Патріархи люблять подарунки, а у Папи з них зібраний великий музей) і закінчиться підписанням декларації про взаємну співпрацю. Закритий характер зустрічі дозволить Патріарху надати свою власну інтерпретацію розмови з Папою. Після повернення зі Швейцарії Патріарх Кирило сказав пресі, що Патріарх Варфоломій публічно визнав у присутності своїх побратимів - предстоятелів православних Церков, - що в Україні є лише одна канонічна Церква - Московського патріархату. Ця заява була хитрим викривленням слів Варфоломія, який лише висловив свою загальну заклопотаність про майбутнє Православ'я в Україні. З історичної точки зору претензії Московського патріархату на верховенство його юрисдикції в Україні можуть бути оскаржені: Київська Русь прийняла християнство від Константинополя, коли ще не було Москви. Претензії Патріарха Кирила на «канонічну територію» відсилають нас до часів Російської імперії, яка канула в лету, незалежно від того, наскільки яро Путін і ідеологи «Русского мира» намагаються відновити її, розв'язуючи війни в Європі.

Як відомо з офіційних джерел, в декларацію про православно-католицьку співпрацю увійдуть положення про допомогу страждаючим християнам Близького Сходу, про кризу з сирійськими біженцями, секуляризації на християнському вченні про сім'ю. Все це питання глобального значення, які, безумовно, вимагають християнської взаємодії. Щодо кризи з біженцями Папа висловив власне побажання, щоб кожна католицька парафія в Європі і в усьому світі прийняла під свій дах сім'ю біженців. Ставлення Патріарха Кирила до проблеми біженців, навпаки, було, м'яко кажучи, прохолодним. Його «Русский мир» розпалив російський шовінізм і забезпечив ідеологічну підтримку російської агресії в Україні, що зробило біженцями два мільйони людей всередині України. Кремль продовжує робити все, щоб спотворити і приховати цей факт, і Патріарх - головний гравець у путінській пропагандистській війні.

Тільки недавно колишній спікер Московського патріархату о. Всеволод Чаплін назвав путінські бомбардування в Сирії «священною війною». До цього дня ці слова, що розпалюють ненависть, не були офіційно спростовані Патріархом Кирилом, хоча він і звільнив Чапліна. Офіційна позиція Московського патріархату: Росія веде «справедливу війну» в Сирії, а війна в Україні - це «братовбивча» громадянська війна. Важко уявити щось, більш далеке від справжнього стану речей. Буде дуже шкода, якщо ця позиція отримає непряме папське схвалення на зустрічі в Гавані.

Для Папи Франциска зустріч в Гавані обіцяє братську співпрацю з лідером, який, за деякими оцінками, представляє дві третини загального числа православних християн. Для Патріарха Кирила та ж зустріч - це можливість затьмарити свого суперника Патріарха Варфоломія на міжнародній арені й, можливо, отримати від Ватикану знак схвалення агресивної геополітики Москви. У той час як Путін перекроює кордони Європи, Кирило відчайдушно намагається захистити межі своєї церковної вотчини в Україні. У обох залишилося мало часу, ресурсів і підтримки.

Візантійська імперія, можливо, й канула в лету. Але візантійська політика жива і процвітає в Російській Православній Церкві.

Источник: portal-credo.ru