МЕНЮ

«Час повертати Крим!»

Андрей Сенченко
16 січня, 2018 - 21:02
Українська влада, яка торгує, а не воює на всіх фронтах, вкотре потрапила у складне становище: що відповісти Путіну на пропозицію про повернення наших кораблів і літаків?

Українська влада, яка торгує, а не воює на всіх фронтах, вкотре потрапила у складне становище: що відповісти Путіну на пропозицію про повернення наших кораблів і літаків?

Трохи передісторії.

Після ухвалення 23 березня 2014 року політичного рішення про передислокацію українських військових з окупованої території Криму мені було доручено вести переговори про виведення військової техніки й озброєнь.

Російська позиція, сформована в кращих традиціях бандитських 90-х, полягала в тому, що спочатку Автономна Республіка Крим оголосила все державне, зокрема військове, майно України майном Автономії, а потім, після фейкового референдуму, проведеного під дулами автоматів російського спецназу, т.зв. Республіка Крим разом з краденим приданим була незаконно включена до складу Російської Федерації. Однак це не завадило Москві розпоряджатися таким приданим.

Увечері 23 березня я вилетів до Мінська, і в результаті непростих переговорів, що відбулися наступного дня, питання вдалося зрушити з мертвої точки. Вже 28 березня Путін перед телекамерами дав міністру оборони Росії Шойгу доручення забезпечити передачу Україні військової техніки та озброєння, що залишилися на території Криму.

У той період, після ухваленого військово-політичним керівництвом України рішення про передислокацію наших військових, виведення техніки і озброєнь було необхідне - країні треба було відновлювати армію і захищатися.

Путін же, йдучи на цей крок, ніяк не розраховував, що Україна зможе чинити опір тиражуванню кримського сценарію у східних і південних областях нашої країни. Він намагався видати збройне захоплення наших територій за "природний розпад держави, що випадково утворилася, під тиском непереборних внутрішніх протиріч".

Після результативних переговорів про виведення озброєнь було проведено нараду, на якій начальник Генерального штабу Куцин доповів, що для повного виведення військової техніки і озброєнь, а також вивезення боєприпасів необхідно два роки і 3 мільярди ще тих гривень. У країни не було ні того, ні іншого, тому доводилося діяти в незвичному для нашої армії темпі.

Звичайно, стан військової техніки і озброєнь був різним - і цілком сучасні системи, і металобрухт. Те ж саме щодо боєприпасів, яких у Криму було зосереджено величезну кількість. Там були і придатні до бойового застосування артилерійські боєприпаси різних калібрів, авіаційні ракети різних моделей, торпеди, глибинні бомби, протикорабельні ракети П-15 "Терміт" і багато іншого. Одночасно з цим на відкритих майданчиках зберігання були, наприклад, морські міни, вироблені до Другої світової, до яких навіть підійти було страшно.

За моїм наполяганням Генштабом було підготовлено два переліки військової техніки і озброєнь, які перебувають у Криму (через зрозумілі обставини несекретні).

Перший - Перелік військового майна військових частин і військових організацій Збройних сил України, що знаходиться на території Автономної Республіки Крим та планується до застосування, всього на 570 сторінок.

Другий - Перелік військового майна, що підлягає утилізації і міститься на території Автономної Республіки Крим та Севастополя, всього на 163 сторінки.

Обидва переліки передані мною в слідчу групу військової прокуратури та долучені до матеріалів кримінального провадження за фактом збройного захоплення Криму.

Навіть порівняння обсягів цих переліків (див. фото) дозволяє зробити висновок: російська теза про те, що Україна мала в Криму лише боєприпаси, що підлягають утилізації, та техніку, придатну тільки для здачі в металобрухт, не відповідає дійсності. Тому стан, до якого сьогодні доведено техніку, - прямий результат її захоплення окупантами, і сума завданого нашій державі збитку має бути висунута Російській Федерації.

Всього із запланованих 7170 одиниць вдалося з початку квітня по 16 червня 2014 року вивести з Криму 3502 одиниці військової техніки і озброєнь, зокрема:

- 92 одиниці авіатехніки, зокрема 63 літаки і 29 вертольотів;

- 35 кораблів, катерів і суден;

- 120 одиниць ракетно-артилерійського озброєння;

- 128 одиниць бронетехніки, зокрема всі танки, хоча Генштаб тоді вважав, що вони нам не знадобляться;

- 1788 одиниць автотехніки;

- 1339 одиниць техніки зв'язку, оперативного забезпечення і тилу, а також 768 тонн різного військового майна.

Після того, як провалився російський сценарій "самовизначення" сходу і півдня України, Кремль зрозумів, що для реалізації власних амбіцій доведеться воювати. Саме тому 16 червня 2014 року передачу техніки було припинено і вже не відновлено.

Чи можна було встигнути більше? Думаю, так.

На заваді стали непомірні амбіції окремих українських політичних і військових діячів. Так, у Керчі були розвантажені готові до відправки БТРи тільки тому, що один великий воєначальник замість гри, яку весь цей час доводилося вести з противником, став у позу. Згодом цей персонаж був звільнений зі Збройних Сил за станом здоров'я, у зв'язку з контузією, отриманою в стані глибокого сп'яніння в результаті удару головою об бордюр (за класифікацією противника - поребрик).

Детально про перипетії з виведенням з Криму озброєнь у матеріалі.

Нещодавня пропозиція Путіна про відновлення передачі Україні кораблів і літаків – не крок доброї волі, а пастка.

Звичайно, захоплена окупантами в Криму військова техніка - майно, що належить народу України.

В руках противника залишилося 13 вертольотів і 15 літаків, готових в той період до самостійного перельоту. Також у бухтах Севастополя і Донузлава залишилися заблокованими 14 кораблів і катерів, зокрема бойове ядро флоту - корвети "Тернопіль", "Луцьк", "Хмельницький" і "Придніпров'я", а також великий десантний корабель "Костянтин Ольшанський".

Але треба враховувати, що від окупантів ми отримаємо кораблі і літаки в розукомплектованому стані, які потребують капітального ремонту і без боєприпасів, які Росія пропонує не повернути, а утилізувати в нашій присутності.

Думаю, що розрахунок Путіна якраз і будується на розумінні психології українських корупціонерів, які вже мріють заробити на ремонті цих кораблів.

У відповідь же на свою "мирну" ініціативу Путін захоче скасування санкцій. Тому наша відповідь має бути тільки одна: Крим - це наша земля, кораблі і літаки перебувають у місцях постійної дислокації, і ми вимагаємо безперешкодного допуску наших екіпажів на місце служби.

Час повертати Крим! Цю вимогу ми адресуємо не тільки Путіну, а й українській владі.

Джерело: obozrevatel.com